Що міститься в Угоді про асоціацію?

Угода про асоціацію є новаторським документом і першою угодою, що ґрунтується на політичній асоціації між ЄС та будь-якою з країн-учасниць Східного партнерства. Також ця Угода є безпрецедентною з точки зору свого обсягу (низки сфер, які вона охоплює) і глибини (детальності зобов’язань і часових рамок їх виконання).

Основні частини Угоди присвячені ключовим реформам, економічному відновленню та зростанню, а також урядуванню та секторальній співпраці у сферах енергетики, транспорту, охорони довкілля, промисловості, соціального розвитку і соціального захисту, рівності прав, захисту споживачів, освіти, молоді та культури.

Також Угода приділяє особливу увагу цінностям і принципам: демократії та верховенству права, повазі до прав людини та засадничих свобод, належному урядуванню, ринковій економіці та збалансованому розвитку.

Документ передбачає зміцнення співпраці у зовнішній та безпековій політиках, а також в енергетичній сфері.

Він також містить у собі положення про Поглиблену та Всеосяжну Зону Вільної Торгівлі. Вони йдуть набагато далі, ніж класичні угоди про вільну торгівлю, адже передбачають як взаємне відкриття ринків, так і стимуляцію конкурентоздатності та інші кроки, потрібні для досягнення відповідності стандартам Євросоюзу і торгівлі на ринках ЄС.

Окрім того, в Угода відображає питання правосуддя, свободи і безпеки, а також положення про мобільність.

69. Інституційно-правовий механізм співпраці між Україною та Європейським Союзом
в рамках УПС.

УПС передбачала створення органів співробітництва сторін на паритетних засадах. До них належали насамперед Рада з питань співробітництва, Комітет з питань співробітництва та Комітет з парламентського співробітництва.

У межах своїх повноважень Рада з питань співробітництва стежила за належним виконанням УПС, розглядала найбільш значні питання співпраці, що виникали в рамках угоди, забезпечувала політичний діалог між сторонами, вирішувала суперечки. Основними актами, які приймала Рада з питань співробітництва, були рекомендації.

Ще однією ланкою інституційного механізму УПС став Комітет з питань співробітництва. Він допомагав Раді при виконанні нею своїх функцій.

Для співпраці сторін на парламентському рівні було створено Комітет з парламентського співробітництва.

У випадках виникнення спорів щодо застосування або тлумачення угоди сторони могли звертатися до Ради з питань співробітництва, яка виносила рекомендації. Крім того, спір міг бути вирішений шляхом ухвалення призначеними сторонами та Радою з питань співробітництва мировими посередниками рекомендацій.

УПС стала перехідним етапом на шляху підготовки України до підписання угоди про асоціацію з Союзом.

Органи співпраці, створені в межах УПС, продовжують визначати параметри відносин сторін.