Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Міфо-ритуальні аспекти предметних символів українських замовлянь





Проблема ритуалу та ритуальної символiки має безпосереднiй вихiд у сферу актуальних питань сучасної етнології, фольклористики, фiлософiї, психологiї, історії культури та лінгвокультурології. Як відомо, ритуал і символ виконують ряд життєво важливих функцій у культурі: вони виступають активними регуляторами соціальної поведінки людини, інструментом її адаптації в етнокультурі, центрують ідейно-ціннісні орієнтації тощо. При цьому символи як «дієві стабілізаційні інструменти культури» моделюють світ, і таким чином підпорядковують його собі [83:128].

Обрядовість магічного спрямування пов’язана з виконанням певних дій та словесного супроводу (переважно дотичних до поняття сакрального) у різних ситуаціях життя людей первісного суспільства. В.Н. Топоров наполягає на тому, що «саме ритуал стає центром життя і діяльності в архаїчних культурах <…> він перш за все суть, смислова повнота, яка співвідноситься з головним завданням колективу; він перш за все зміст (а не форма), внутрішнє, активне, живе і розвиваюче (а не зовнішнє, пасивне, мертве і застигле); він пронизує все життя, визначає його і будує нові його форми, долаючи водночас все, що цьому перешкоджає або загрожує» [71:22]. Разом з тим, первісні обряди були водночас і культовими, і релігійними; це було виявом і язичницької культури, й архаїчного світобачення. Чи не найбільше значення їх у тому, що вони до сьогодні зберегли і «нам показують стародавні вірування» [28:204].

У сферi культури сприйняття предметного свiту мало свої особливостi. У кожній речі через її форму, специфіку виготовлнння та використання реалізувалися не лише практичні потреби суспільства, а й широке коло міфологічних образів та архаїчних магічних уявлень, відображаючи його внутрішній, духовний світ. Відтак речі завжди виступали носіями специфічної життєво-важливої інформації та сакральних знань, своєрідного Всесвіту, згорнутого до розмірів обрядового атрибуту. В звичаєво-обрядовій сфері українців зміст таких речей визначався єдністю їх реального змісту та міфологічного − штучно нав’язаного їм людиною шляхом певних асоціацій та аналогій. Особливість побутування таких речей в культурі полягала в тому, що вони створювались в умовах ритуалу і використовувались у відповідних ритуальних контекстах. І саме міф санкціонував предметам потенційно невичерпну глибину їх культурно-символічних змістів, а разом з цим і ритуально-магічних функцій. Сакралізуючись таким чином, звичайні речі набували символічної домінанти і тепер вживалися, передусім, як культурні знаки.

Звiдси й особливе ставлення носіїв традиції до невеликої кількості специфічних обрядових атрибутів, пов’язаних з «домінантними», які центрували світогляд, моделювали й ієрархізували таємничий і непізнаний Всесвіт, впорядковували відносини людини з довкіллям [44:19].

Таким чином, речі створені людиною, стають фактом культури, оскільки вiдповiдають не тільки утилiтарно-практичним, а й певним iдейно-символiчним критерiям. «Безпосередньо взяті з навколишньої природи чи виготовленi рукою людини, предмети перетворюються в обрядовий атрибут, а це i є, по сутi, процес символiзацiї, де той чи iнший матерiальний предмет, залежно вiд ситуацiї, отримує певне умовне загальноприйняте значення i стає вже елементом духовної культури» [39:144].

У ритуальній сфері образний предметний знак (символ) виступав замiсть iнших предметiв чи явищ відносно яких мала мiсце комунiкацiя, при цьому обов’язковою умовою було те, що він мав нагадувати конкретний предмет чи абстрактний образ, на який вказувалося, а тому кожний предмет-знак мав подвiйну приналежнiсть: з однiєї сторони − до реальностi, а з iншої − до символічної обрядової системи.

Як відзначає В. Топоров, виготовлена в умовах ритуалу, така сакралізована рiч – «першорiч» має особливу iманентну силу, вона дiє в особливих, «вiдмiчених» чи кризових ситуацiях, пов'язаних з певними її знаковими функцiями i завданнями, а точнiше, − надзавданнями космiчного масштабу. Це здатність викликати дощ, вiдвертати грозову хмару, оберігати поселення від проникнення злих духів, лiкувати людину та ін. Звернення до таких, «сильних» з магічної точки зору, речей та їх виготовлення в повсякденностi в рамках «профанiчного» буття було справою грiховною і дозволялось лише в тих випадках, коли вiдповiдало основному космологiчному тексту і коли в певних критичних ситуацiях iншi можливостi вже було вичерпано [78:15].

Як засвідчують результати сучасних дослiджень [83], глибинний мiфологiчний змiст найчастіше вживаних предметних символiв, які використовуються в обрядах, ритуалах виявляється похiдним вiд найдавнiших свiтоглядних уявлень та архаїчних прийомiв, що базуються переважно на принципах дії iмiтативної, очисної, контактної та iнших типiв первiсної магiї. При цьому, глобальну специфiчну спрямованість давнього мiфо-поетичного мислення носіїв традиції завжди визначала перемога Космосу над Хаосом.

В ритуалах, що супроводжують українські лікувальні замовляння, поширені такі символи-атрибути як яйце, віск, ніж, голка, камінь.

Яйце у слов̓ян було символом сонячного культу, зародження життя, символ бога сонця. В основу уявлень про магічні властивості яйця покладено асоціативне переосмислення форми у вигляді кола як символічної захисної межі. Такі уявлення про яйце відображено у ритуалах перекачування яйця під час «вимовляння» пристріту чи переляку.

У міфах багатьох народів світу саме яйце є світотворчим початком – центром. Одна половина яйця стає небом, інша – землею, а жовток – сонцем. «Різні народи світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення. Яйце прикрашали і в Давньому Єгипті, Греції, Римі, Стародавньому Китаї. Індійськими племенами навколо нього було створено безліч міфів і легенд. Та, мабуть, жоден з народів не доніс до сьогодення свої автохтонні графічні уявлення про життя так виразно, як український» писав дослідник Е. Біняшевський [цит. за 52:118].

Яйце − не тільки символ створення, а й знак проміжний. Уособлює світове яйце, образ якого висловлює проміжний стан між хаосом і світоупорядкуванням. Яйце виступає в якості способу цілісності, яка вміщує в себе всі можливості розвитку універсуму [91]. Саме як символ творення порядку з хаосу і використовується яйце при ритуальних актах лікування переляку замовляннями. Придатним для такого дійства є лише свіже яйце від курки, яким знахар «викочує» хворобу з тіла пацієнта, починаючи від маківки голови і закінчуючи нижніми кінцівками постійно виголошуючи текст замовляння. З останніми словами «третього разу» знахар, поставивши склянку з джерельною водою на голову хворого, розбиває яйце, проходячись по обідку склянки за годинниковою стрілкою, і виливає його у неї. За зовнішнім виглядом та цілісністю яйця робляться висновки щодо причини виникнення переляку. На третій день проведення данного ритуалу місткість посудини змінює свій вигляд на «задовільний» і таким чином досягається акт одужання пацієнта.

Отже, яйце в ритуалах замовляння виступає знаряддям впливу на фізичний стан хворого, вбирає в себе весь негатив і відтворює впорядкований стан речей.

Поширеним серед лікувальних методів був і процес виливання воску. Зокрема, З. Болтарович стверджує, що названий метод встановлення діагнозу дуже часто застосовувався у знахарській практиці: «Щоб визначити діагноз хвороби, знахарка розтоплювала на сковороді віск або олово, лила над хворим у воду і за формою та виглядом фігур, які утворювалися, встановлювала причину та діагноз захворювання» [7:32]. Оскільки віск є пластичним матеріалом, то він може приймати різноманітні форми, вбираючи енергетику хворого й матеріалізуючи її.

Використовується в актах лікувальних замовлянь і паління свічки, яка могла бути, по-перше, джерелом розтопленого воску, а по-друге, відбивала сакральність, символічність ритуалу. Адже свіча – це символ вогню, сонця; життя; долі; духовної енергії; віри у приналежність до Божественного начала. Отже, свіча – це перш за все вогонь. На символічність зв’язку вогню з язичницькими молитвами вказує у своїх працях і О. Потебня. Зокрема, вчений писав: «заговори, якими насилаються або віддаляються від певної особи любов, сум, хвороба, повинні <…> згадувати про вогонь і супроводжуватися його обрядами» [93:303].

У багатьох ритуалах використовуються ножі, виконуючи як свою пряму функцію, так і символізуючи присутність стихії, якої ніж був присвячений раніше при виготовленні або освяченні. Ніж завжди вважався магічним предметом, що володіє потужною захисною силою.

Прабатьки нинішніх ножів служили людям вірою і правдою ще в епоху палеоліту. Вони були з каменю і зовні нічим не нагадували ножі, які ми звикли використовувати для приготування їжі. Ближчим родичем вважається додатковий короткий меч, який ховався в чобіт, тобто носився у ноги, тому і називався «ножний меч». Потім назва скоротили до слова «ніж», і воно прижилося. За іншою версією, слово «ніж» походить від давньослов’янського «ньжити», що означає «протикати».

До ножа завжди ставилися з повагою, він був учасником магічних ритуалів. Це єдине знаряддя матеріального світу, яке здатне руйнувати астральні тіла. Знахарі радили тим, хто боїться пристріту, потриматися за клинок ножа, тому що він володіє захисною силою. З ножем пов’язано багато прикмет.

В ритуалах лікувальних замовлянь використовуються переважно суцільно металеві ножі або з дерев’яною ручкою – таким чином, ніж переймає на себе енергію відповідної стихії: вогню або землі.

М. Тупчієнко стверджує, що більш архаїчним мінералом, який символічно ототожнюється з металом функціонально був саме кремінь – матеріал, який широко використовувався для виготовлення зброї та знарядь від доби палеоліту до раннього середньовіччя, коли він був остаточно витіснений залізом. Основою символічного функціонального зближення кременю (ширше каменю) із залізом була їх взаємозамінюваність у якості матеріалу в процесі еволюції виготовлення ріжучих, колючих та рубаючих знарядь, зброї [72:36]. Тобто й в цьому випадку простежується символічна причетність і каменю й заліза (ширше металу) до крові. Наприклад, в ритуальних актах замовляння крові використовується металевий ніж, а під час самого ритуалу лезо ножа прикладається до голови та оголених частин тіла хворого. Тут відбувається яскрава семантична кореляція між текстом і діями знахара: «Їхали три брати: Петро, Павло і святий Юрій, ще їде сам Господь на сивій кобилі. Бог кобилу мечем січе, кров не тече, — так і ти, руда, не йди. Запікайся, кров, заговорюйся, кров, замовляю тебе не сама своїми духами — Господніми науками!» [102]

Є ряд ритуалів з використанням ножа під час лікування від пристріту, в яких ніж постає магічним атрибутом для вбирання негативної насланої енергії й відсилання її подалі від хворого: тричі проказується текст замовляння з прикладанням леза ножа до тіла хворого згори вниз, а потім виконуються безпосередні маніпуляції з самим ножем – його прокалюють над вогнем свічки, обливають джерельною водою, встромляють у землю. Таким чином, задіюється енергія трьох стихій – вогню, води, землі – до яких і відсилається хвороба: «Все, що наслано, з вогнем піди!» і так далі [102].

Отже, основою етнокультурного моделювання оточуючого свiту, тобто засобу адаптації людини в природі та соціумі, був як традиційний народний досвiд, так і архаїчні iррацiональнi знання стосовно предметного свiту. Всі рукотворні речі здавна слугували людині для виконання різноманітних фізичних операцій, їх прагматичні функції були якісно визначені. Але поскільки реальні процеси матеріального буття завжди носили образно-знаковий характер, тому в культурі українців будь-яке матеріальне явище наповнювалось і духовним змістом.

 

 

Date: 2016-05-15; view: 401; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию