Виробництво лущеного шпону

Курсовий прект

з дисципліни:

“ Технологія виробництва шпону”

на тему:

«Проект цеху виготовлення лущеного та струганого шпону»

Виконав:

ст.гр. ХТс-11

Глущенко О.І.

Перевірив:

Ортинська Г.Є.

Львів-2015

Зміст

ВСТУП.. 3

1.ВИРОБНИЦТВО ЛУЩЕНОГО ШПОНУ.. 5

1.1. Опис продукції 5

1.2. Опис технологічного процесу виготовлення лущеного шпону. 9

1.3. Розрахунок сировини. 14

1.4.Вибір і розрахунок основного технологічного обладнання. 28

1.5. Розрахунок складів дільниці 48

2.Виробництво струганий шпон. 51

2.1.Опис продукції 51

2.2. Технологічний процес виробництва струганого шпону. 53

2.3. Розрахунок втрат сировини. 55

2.4. Розрахунок сировини. 59

2.5. Вибір і розрахунок основного технологічного обладнання. 63

2.6. Відомість обладнання цеху з виробництва струганого шпону. 68

2.7. Розрахунок площі складів. 70

3. Рекомендації використання відходів. 72

4. Техніка безпеки при виробництві шпону. 74

5.Список використаної літератури. 77

ВСТУП

В наш час Україна відчуває значний дефіцит у деревинних матеріа-лах.Виробництво лущеного шпону, який є напівфабрикатом для виготовлення фанери, має тенденцію до зростання об’ємів випуску.

На підприємствах України в фанерній промисловості здійснюється комп-лекс заходів з вдосконалення технології виробництва, розширення використа-ння прогресивних технологій, які дозволяють підвищити ефективність викори-стання ресурсів та зниження матеріаломісткості, а також освоєння випуску нових видів фанерної продукції з заданими властивостями.

Аналіз сучасного стану з ресурсами сировини показує, що для успіш-ного розв’язання завдання щодо забезпечення промисловості сирови-ною можливі два шляхи: перший - знайти і засвоїти нові джерела та нові резерви сировини, другий - економне раціональне використання вже наявної сиро-вини.

За першим напрямком у виробницво залучають шпилькові і м’яколи-стяні породи деревини, лущений шпон виготовляють з традиційно нефанер-ної сировини, впроваджують у виробництво переробку довгомірної сиро-вини та всього об’єму стовбура.

Використання шпилькової деревини не вимагає кардинальної пере-будови технологічного процесу і обладнання.

Підвищення виходу лущеного шпону для фанерної продукції може бути досягнуто при виконанні наступних умов:організації якісного приймання фа-нерної сировини на складі за породним складом та сортами, захист деревини від розтріскування та гниття, раціональної організації зберігання фанерної сировини на складі, використання оптимальних режимів проварювання, попе-речний розкрій сировини з мінімальною кількістю відходів, витримка високої точності роботи лущильного верстату та якості інструменту, повного викори-стання шпону-розривини, зниження діаметра осердя та раціональне викори-стання осердя, використання оптимальних режимів сушіння шпону, створення умов для полагодження та ребросклеювання шпону.

Струганий шпон - натуральний личкувальний матеріал, попит на який постійно зростає. Струганий шпон є одним із основних личкувальних мате-ріалів у виробництві меблів, столярно-будівельних виробів. З розши-ренням використання для цих цілей синтетичних матеріалів (синтетичного шпону, паперу, плівок, пластиків) струганий шпон із деревини цінних порід отримує все більш направлене технологічне використання - для личкування високо-якісних меблів, елементів внутрішнього оздоблення примі-щень. Враховуючи, що для виготовлення струганого шпону викори-стовують цінні породи дере-вини, необхідно досягати максимально можливого виходу шпону для збільше-ння об’ємів корисного виходу продукції.

ВИРОБНИЦТВО ЛУЩЕНОГО ШПОНУ

1.1. Опис продукції.

Лущений шпон - це шпон заданої товщини, який отримують у процесі лущення фанерного чурбака. Згідно з діючими стандартами для виготовле-ння лущеного шпону можуть бути використані такі породи деревини: м’яко-листяні - береза, вільха, липа, осика; твердолистяні - дуб, бук, ясен, в’яз, клен; шпилькові - сосна, модрина, кедр, ялина, ялиця.

Найбільше застосовується деревина берези, яка має високу механічну міцність (особливо при ударних навантаженнях), однорідну будову і колір, середню щільність і твердість, добре обробляється різанням. Інші листяні породи використовуються обмежено: вільха і липа - через незначні запаси, осика - внаслідок її низьких технічних властивостей. Деревина твердо-лис-тяних порід застосовується звичайно для виробництва струганого шпону.

Деревина шпилькових порід (за винятком кедра) відрізняється щіль-ністю і міцністю ранньої і пізньої зон річних шарів. Шпон з шпилькової деревини має велику шорсткість, нерівномірну товщину, зменшену міцність. Висока смолистість деревини і значна вологість заболонної і ядрової зони ускладнюють технологію сушіння шпону і склеювання фанери. Наявність у великій кількості таких природних вад, як сучки, не дозволяє виготовляти продукцію високого сорту без додаткових операцій.

На технологію застосування тієї чи іншої деревинної породи для виро-бництва шпону впливає анатомічна будова деревини. До однієї з перших особливостей будови, яка не має велике значення, слід віднести утворення річного шару, яке відбувається у кожної породи по різному. У деяких листя-них порід, наприклад дуба, ясена річний шар неоднорідний, тому, що утво-рення весняної його частини в них починається з крупних судин, а літня час-тина наростає вузькими судинами. В берези, вільхи, клена, осики, липи і ін-ших листяних порід обидві частини річного шару наростають у вигляді ву-зьких судин, що забезпечує однорідність будови і щільність деревини.

У хвойних порід у весняний час відкладається у вигляді широко-поло-сних клітин (трахеїд), а літом - у вигляді сплюснутих в радіальному напря-мку клітин, в 3 - 4 рази менших, ніж весняні. Відповідно, основну масу дере-вини хвойних порід складають трахеїди, які у весняній частині річного шару є широкими тонкостінними клітинами, а в літній - ву-зькими з потов-щеними стінками. Тому весняна частина рихла, а літня щільна, і відповідно, більш мі-цна. Тобто, деревина хвойних порід має неод-на-кову міцність по річному кільцю і при лущенні це буде сприяти розриванню шпону і нерівномірності його по товщині.

Деревинні породи, що застосовуються в найбільшій кількості у виро-бництві шпону - береза, липа і частково осика - характеризуються пев-ними технічними якостями. Деревина цих порід легко лущиться, має рівномірну щільність та однорідність будови, що забезпечує можливість отри-мання без розривів великих і тонких листів шпону.

Колір деревини однотонний, специфічного запаху немає. Це забезпечує широкі можливості її застосування.

Деревинні породи іншої групи - дуб, ясен, неоднорідні за структурою, мають велику кількість серцевинних променів, які гублять малюнок при лу-щенні і надають красу при струганні. Тому група цих порід застосовується в основному у виробництві струганого шпону. Бук займає проміжкові положе-ння між обома групами, використовується при лущенні, так і при стру-ганні.

Деревина вільхи по твердості та іншим фізико - механічними показни-кам поступається березі, але завдяки тому, що добре ріжеться, не змінює свою форму, добре шліфується, імітується під цінні породи також досить по-ширена.

Допустимий мінімальний діаметр сировини листяних порід - 16 см, а для сировини шпилькових порід - 18 см. Шпон виготовляють з чурбаків дов-жиною 1,3;1,6; 1,91; 2,23; 2,54 м. При довжині чурбаків 1,91 м. і більше міні-мально допустимим діаметром листяної сировини буде 18 см. Шпилькової - 20 см. Сировина листяних порід поділяється на три сорти - І-й, ІІ-й, ІІІ-й, а сировина шпилькових порід на два сорти - І-й та ІІ-й. Залежно від якості деревини і обробки лущений шпон поділяють на п’ять сортів. Сорти шпону листяних порід позначають: Е(еліта), I, II, III, IV; сорти шпону хвойних порід: Е_х(еліта), I_х, II_х, III_х, IV_х. Вищим сортом є сорт Е (Е_х), нижчим - сорт IV(IV_х). Для кожного сорту лущеного шпону державний стандарт встанов-лює норми обмежень вад деревини і дефектів обробки, за сукупністю яких і визначається сорт листа лущеного шпону. Вади деревини і дефекти обробки, які не вказані в державному стандарті, в шпоні не допускаються. Розміри лу-щеного шпону, повинні відповідати вказаним вели-чинам. Допускається виготовляти шпон інших розмірів згідно з умовами договору чи контракту.

Листи шпону повинні бути обрізані під прямим кутом. Косина не повинна перевищувати 5 мм. на 1 м. довжини крайки листа.

Облік шпону проводять в квадратних метрах (м²) і кубічних метрах (м³). Площа листа шпону визначають з точністю до 0,01 м²., а площу листів партії - з точністю до 0,5 м². Об’єм окремого листа шпону визначають з точністю до 0,00001 м³., а об’єм партії шпону - з точністю до 0,01 м³.

Склад сировини - це визначена територія (площа) підприємства, розта-шована під відкритим небом.

Основне призначення складу - зосередити на його площі визначений запас деревинної сировини, який дозволяє підприємству безперебійно пра-цювати протягом визначеного терміну, зумовленого способом достав-лення сировини, сезонністю доставляння, а також заданою виробни-чою програ-мою підприємства. Площадка складу під стопи деревини повинна бути рів-ною, бажано бетонованою, мати нахил для стікання грун-тової, дощової і розталої води. Це сприяє кращому зберіганню сировини, охороні навколиш-нього середовища, безпеці працюючих.У сировину складають у стоси. Фор-мують щільні стоси без прокладок, пакетні, пачкові. Щоб запобігти розси-панню, кінцеві частини стосів слід викладати з урахуванням кута природного розсипання колод. До одного і того самого стосу складають круглі лісома-теріали, які відрізняються за довжиною для шпилькових не більше ніж 1 м., для листяних - на 0,5 м. Лісоматеріали треба складати окоренками і верши-нами у різні сторони і вирівнювати за зовнішньою стороною стосу. Стоси ск-ладають один від одного на відстані 0,5…1,0 м; між групами стосів роб-лять протипожежні розриви шириною до 10…25 м.

При температурі від 15 до 25⁰С і вологості деревини 46…60% багато видів грибів розвиваються досить інтенсивно. Із зменшенням температури їх ріст сповільнюється і при температурі 5⁰С припиняється. Підвищення або зменшення вологості деревини проти вказаних меж призводить до сповіль-нення і потім до повного припинення розвитку грибів.

Для збереження початкових властивостей сировини залежно від трива-лості її зберігання використовують різні способи, що забезпечують умови, які виключають розвиток грибкової інфекції та ураження сировини.

Для захисту деревини застосовують сухий і вологий способи зберіга-ння. Найефективнішим способом є спосіб, заснований на підтриманні у де-ревині підвищеної вологості (більше 65%).До нього можна віднести збері-гання у воді і зволоження дощуванням. Метод дощування - найпростіший та найефективніший спосіб зберігання сировини.

Територія площадки перед складанням лісоматеріалів в стоси для збе-рігання дощуванням повинна бути очищена від кори, тріски, старої дереви-ни, сміття, вирівняна та ущільнена. Щоб запобігти заболочуванню та роз-ми-ванню грунту при дощуванні на території площадки потрібно зробити дре-наж. Дренажні лінії розташовують вздовж стосів у розривах між ними і приє-днують до колектора, яким вода відводиться до водоймища або до від-стій-ника при зворотному водопостачанні.