Еволюція концептуальних підходів щодо ролі видатків бюджету в розвитку економіки

Джерело: складено автором на основі [26, 51, 3, 46, 1, 58]

Аналізуючи ідеї та підходи різних економічних напрямів щодо ролі видатків бюджету в розвитку економіки, робимо висновок, що впродовж розвитку світової бюджетної системи застосовувались різні методи управління

державними видатками, що зумовлено розвитком економіки, який був характерний для певного історичного проміжку часу. Зокрема, на зміну положенням меркантилістів прийшла класична економічна теорія, що було зумовлено промисловою революцією, поглибленням поділу праці і т. д.

В свою чергу завдяки кейнсіанській теорії у XX ст. істотно змінилися уявлення про роль держави в економіці. Як результат, уже в 1937 р. частка видатків бюджету у ВВП розвинутих країн майже вдвічі перевищувала рівень 1913 р., сягнувши в середньому 22, 8%. У 1980 р. спостерігалось її зростання в країнах ОЕСР – до 43 %, а в таких країнах, як Бельгія, Нідерланди та Швеція – до 50 % [24]. Безумовно, зазначена теорія сприяла економічному піднесенню, проте застосування її в чистому вигляді на довгострокову перспективу не дало бажаних результатів. Тому у ролі альтернативної теорії виступив консерватизм, котрий охоплює три напрями неокласики: монетаризм, теорії економіки пропозиції та раціональних очікувань. У свою чергу відповідно до положень монетаризму використання лише ринкових механізмів не достатньо для досягнення ринкової стабільності, тому розвиток концептуальних поглядів зумовив виникнення нового напряму економічної думки – неолібералізму, основоположниками якого вважаються В. Ойкен, Л. Ерхард, Ф. Хайєк та ін. Вони визнавали необхідність обмеженого державного втручання із допомогою основних інструментів та важелів державних фінансів, неоліберальна концепція враховує всі недоліки попередніх теорій та пропонує нову, досконалішу, модель використання бюджетних коштів, яка на сьогоднішній день є найкращим варіантом для України [60, с. 93].

Разом з тим, сучасні дослідники обґрунтували наявність тісного взаємозв'язку обсягу державних видатків і темпів економічного зростання. Зокрема, фахівці Європейського центрального банку видатки на дослідження й розробки та інвестиції в людський капітал вважають важливим елементом досягнення економічного зростання [58]. Важливо зазначити, що аналізуючи частку видатків Державного бюджету України у ВВП для з'ясування ефективності використання бюджетних видатків, українські вчені-економісти дійшли висновку, що для прискорення економічного зростання України потрібно збільшити не так обсяг сукупних державних видатків у ВВП, як частку в них капітальних видатків, щонайменше до 5-7 % ВВП, та частку видатків на економічну діяльність, спрямованих на розвиток пріоритетних галузей економіки, до 6-8 % ВВП.

Ще одним важливим аспектом економічної сутності державних видатків є визначення принципів, які слугують основою для здійснення видатків бюджету. В свою чергу основними принципами здійснення бюджетних видатків є:

- принцип цільового спрямування бюджетних видатків – використання коштів на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів;

- принцип безповоротності фінансування бюджетних видатків – передбачає виділення коштів без прямого їх відшкодування;

- принцип ефективного використання коштів – одержання суспільно необхідного результату при мінімальних витратах задіяних ресурсів;

- принцип фінансування в міру виконання планів – забезпечення асигнування тільки фактичних видатків на конкретні цілі з метою перебування грошових ресурсів у постійному обігу;

- принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел;

- принцип додержання режиму економії в організації державних видатків – застосування на стадіях планування, розподілу та використання державних ресурсів режиму економії, тобто фактичного використання коштів через систему форм і методів планомірної мінімізації витрат;

- принцип здійснення постійного контролю у фінансуванні державних видатків – викриття недоліків і помилок у фінансовій діяльності, вжиття заходів до їх усунення, а також подання зустрічної інформації для перспективного і поточного планування державних витрат [6, с. 163-164].

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що серед вітчизняних дослідників є як прихильники, так і противники використання коштів держави для зміцнення економіки, й на сьогодні немає чіткої методики визначення оптимальної міри державного втручання в економічне життя країни. Адже в умовах транзитивної економіки, переходу до ринкових відносин змінюється як роль Державного бюджету в національній економічній системі, так і методи управління видатками. Тому вплив держави на економіку з допомогою видатків бюджету потребує подальших досліджень, оскільки питання використання бюджетних видатків із метою піднесення національної економіки завжди було актуальним.