Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Литературна група «Гарт» (1923 р.). Сидять зліва направо: В.Сосюра, В.Блакитний, В.Поліщук, М.Йогансен. Стоять: М.Хвильовий, В.Коряк, В. Радиш 12 page





1787. Мусенко – міщанка м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1788. Мусіенко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1789. Мусіна-Пушкіна (уродж. Капніст) Варвара Василівна, графиня (5 червня 1870, Михайлівка Ізюмського пов. - 29 квітня 1960, Аньєр, під Парижем, пох. на місцевому кладовищі). Іконописець. У 1920 емігрувала до Німеччини, потім переїхала до Франції. Жила в Парижі, потім у Аньєрі. Одна з організаторів приходу храму Христа Спасителя в Аньєрі (1932). Писала ікони для храму, в тому числі ікони «Успіння» і «Благовіщення» для іконостасу, виготовляла облачення.

1790. Мустенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1791. Мухін Андрій Адріанович – Піски, церква Вознесенська Ізюмський 1-й округ 1908 священик

1792. Мухін Григорій Семенович – Верьовкіне, церква Миколаївська Ізюмський 3-й округ 1908 псаломщик

1793. Мухін Микола Димитрович – Шандриголове, церква Івано-Богословська Ізюмський 2-й округ 1908 диякон

1794. Мухін Василь – ізюмський фотограф, його фотоательє проіснувало до 1930-х рр. (на місці суч. Міськвиконкому – тоді по вул. Московській – нині Фрунзе).

1795. Мухін М. – ізюмський фотохудожник (1897 – 1903 рр.), його фотоательє розташовувалось на вул. Великій (нині вул. Соборна, 20, приміщення управління Соцзахисту)

1796. Мухін – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1797. М’яснов Олександр Васильович – поручик, на сер. ХІХ ст. маєток с. Жолобки Шандриголівського вол. (нині Слов’янськитй р-н), у маєтку с. Алісовка мав на 1845 р. 3000 мериносних овець.

1798. Мяснова Дарія Олександровна – дружина поручика Олександра Івановича Мяснова. В 1841 р. маєток в с. Алісовка Ізюмського повіту (по р. Маячка), у 1847 р. 3 тис. меріносних овець. Доньки Зоя і Маріанна.

Н

1799. Набоков Сергій Петрович – Ново-Слов'янськ, церква (Слов'янськ станція) Олександро-Невська Ізюмський 4 -й округ 1908 псаломщик

1800. Набоков – ізюмський жандарм,власник великого двоповерхового кам’яного будинку на вул. Московській (Фрунзе).

1801. Навродський Володимир (1871 р.н.) – навчався у гімназії, Ветеринарному інституті, не закінчив. На 1904 р.- диякон Хрестовоздвиженського храму.

1802. Навродський Григорій Феодосійович – Слов'янськ, церковний приход, церква Воскресенська Ізюмський 4-й округ 1908 священик

1803. Навродський Дмитро Михайлович – Довгеньке, церква Миколаївська Ізюмський 4-й округ 1908 священик

1804. Навродський Олексій Миколайович – Барвінкове, церква Успенська Ізюмський 3-й округ 1908 священик

1805. Навроцький – отаман торських козаків на 1682 р.

1806. Нагорний М. – на 1917 р., більшовик, мешканець с. Покровське, залишив спогади

1807. Нагорний – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1808. Назаренко Олександр Васильович. Розстріляний більшовиками 7 червня 1919 в Ізюмі.

1809. Назаренко – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази).

1810. Найдовський Олександр Миколайович – Лиман, церква Петро- Павлівська Ізюмський 2-й округ 1908 священик

1811. Наливайко Ганна Іванівна – селянка сл. Піски, у 1827 р. захворіла на артрит, вилікувалась біля Піщанської ікони Божої Матері

1812. Наливайко – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази).

1813. Нані С. П. – на поч. ХХ ст. власник двох водяних млинів, Ізюмська волость.

1814. Нарденко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1815. Нарожний Авксентій Архипович – на поч. ХХ ст. власник водяного млина, Комарівка.

1816. Нарожний Олександр Петрович (?, Ізюм -?). Вахмістр. Під ЗСПР і Російської Армії до евакуації Криму. Був на о. Лемнос. Восени 1925 у складі Кубанського технічного батальйону в Югославії.

1817. Нарожний – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1818. Нарожний – поміщик, хутір Бабенкове (1917 р.).

1819. Насєдкін Андрій Михайлович – Миколаївка, церква Миколаївська Ізюмський 2 -й округ 1908 диякон

1820. Науменко Микола Васильович – поручик,поміщик, с. Петрівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина), у маєтку мав на 1845 р. 1000 мериносних овець.

1821. Науменко Олександра Василівна – дружина полковника,поміщиця, маєток с. Іванівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина), у маєтку с. Петрівка мала на 1845 р. 3000 мериносних овець.

1822. Науменко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1823. Наумов Йосип Олександрович – Белянський, церква Архідиякон-Стефанівська Ізюмський 4 -й округ 1908 диякон

1824. Недбайло – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1825. Неєлов Віктор Володимирович – губернський секретар, нар. у Царедарівці, хрещений у Великій Комишувасі. З 1881 р. у Харкові, маєток продав. Дружина Катерина, діти: Софія, Іпполіт, Мамонт (2.09.1865-8.06.1918, відомий драматичний актор, пс. Дальський, грав у Вільно, Ростові-на-Дону, Новочеркаську, Москві у Олександрійському імператорському театрі, Петрограді), Сергій (драматичний актор, пс. Ланський, виступав у Москві, Владикавказі, Житомирі, Миколаїві, з 1911 р. орендував театр у Євпаторії), Віктор (актор, пс. Ромазанов), Катерина 1870 р. н., пс. Дальська, з 1917 р. у Прибалтиці, де і залишилась), Магдаліна (драматична акторка, сини – білогвардійські офіцери, розстріляні більшовиками), Володимир (драматичний актор, пс. Мерцалов, виступав у Новочеркаську, з 1906 – у Луцьку і Вінниці; автор драматичних творів).

1826. Неєлов Володимир Миколайович – колезький асессор, закінчив Ізюмське реальне училище, служив у Псковському полку, з 1834 у відставці, з 1839 р. помічник Ізюмського окружного начальника. Маєток с. Царедарівка і хут. Мар’їнський з 150 десятинами землі. Дружина Віра Степанівна Ярославська, діти: Віктор (8.11.1837 р. н., губернський секретар), Іван (03.06.1839 р. н.), Марія (26.08.1840 р. н.), Глафіра (1843 р. н.), Евген (1849 р. н.).

1827. Неєлов Іван Миколайович (18.08.1813 - †?) – колезький секретар, закінчив Ізюмське реальне училище, служив у канцелярії Ізюмського повітового суду, з 1851 р. – канцелярський чиновник Харківського губернського правління. Дружина Пелагея Степанівна, діти: Олександра (26.03.1839 р. н.), Любов (04.04.1841 р. н.), Марія (26.06.1844 р. н.), Володимир (13.07.1848 р. н.), Федот (16.05.1850 р. н.).

1828. Неєлов Микола Федотович – поручик, служив у Ізюмському легкокінному полку, у відставці з 1791 р. Маєток с. Царедарівка. Дружина Ефросинія Іванівна Мержанова, діти: Марія (1793 р. н., чоловік протоієрей Іоанн Чудновський), Михайло (1797 р. н., капітан), Володимир (1806 р. н., колезький асесор), Іван (18.08.1813 р. н., колезький секретар), Євдокія (1814 р. н.), Яков (17.11.1815).

1829. Неєлов Федот Іванович – секунд-майор, на службі з 1726 р., заснував с. Царедарівку. Сини Матвій (1741 р. н.), Микола (1767 р. н.).

1830. Нейбейзер – провізор першої ізюмської аптеки (1820 р.)

1831. Неминуща – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1832. Нелупа – міщанин м. Ізюм на 1890 р. Непочатов Мойсей Леонтійович – учасник Білого руху, розстріляний більшовиками 7 червня 1919 в Ізюмі

1833. Несвітайлов Андрій Іванович – на поч. ХХ ст. власник борошняного магазину на вул. Московській.

1834. Несин – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1835. Несмєянова – казенна селянка, мешканка м. Ізюм на 1890 р.

1836. Нестеренко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1837. Несторенкова – казенна селянка, мешканка м. Ізюм на 1890 р.

1838. Нешкуренко – один з лідерів українських есерів (УПСР) у м. Ізюм (1917 р.). У вересні 1917 – член Ізюмського повітового ревкому, одночасно членізюмської Повітової Української ради (осінь 1917 р.).

1839. Нєпомнящій Павло Григорович – на 1887 р. в. о. реєстратора Ізюмського повітового поліційного управління

1840. Нєрослєв Олексій Васильович – колезький радник, майор, Ізюмський повітовий ісправник з 1867 р. кавалер орденів Св. Станіслава і Св. Ганни ІІ і ІІІ ст., Св. Володимира IV ст. Дружина Анастасія Костянтинівна, діти: Володимир (15.06.1878 р. н., губернський секретар), Марія (за чоловіком Плєтньова). Варвара (за чоловіком Зіміна).

1841. Нєсмєянов – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1842. Нєстєрова – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1843. Нечаїв Петро Олександрович (1864, Слов'янськ – †до 1926) – підполковник Армії УНР. На військову службу вступив у 1882 р. На 01.01.1910 р. - капітан 63-го піхотного Углицького полку (м. Соколка). 05.10.1914 р. був мобілізований до армії, командир 125-ї Курської дружини. Останнє звання у російській армії - підполковник. На службі в українській армії з 1920 р.: влітку 1920 р. — у старшинській сотні 6-ї запасної бригади Армії УНР. З 12.09.1920 р. - начальник мобілізаційного відділу штабу 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. Станом на 01.10.1922 р. - начальник мобілізаційного відділу штабу 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР Похований на українському військовому цвинтарі у Щепіорно.

1844. Никита – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1845. Никифор – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1846. Нікітін М. О. – на поч. ХХ ст. власник цегляного заводу, с. Подоліївка Должанської вол.

1847. Нікітіна С.Ф. – власниця винокурні у с.Біленьке (на 1912 р. 32 робітника)

1848. Нікіфоров – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1849. Ніколаєвич Андрій Ілліч – Привілля, церква Архангело-Михайлівська Ізюмський 4 -й округ 1908 священик

1850. Ніколаєнко Степан – власник магазину взуття на вул. Великій (Соборній).

1851. Ніколаенко – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1852. Нікуліщев Микола Григорович – Прелесне, церква Василівська Ізюмський 4 -й округ 1908 священик

1853. Ніхаєвський – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1854. Новіков – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1855. Новіков – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1856. Новицький Валерій Андрійович – на поч. ХХ. ст. податковий інспектор по м. Ізюм.

1857. Новолецький Іван Максимович – Крива Лучка, церква Троїцька Ізюмський 2-й округ 1908 псаломщик

1858. Новомирський Тихон Єлисейович – Сергіївка, церква Василівська Ізюмський 4 -й округ 1908 диякон

1859. Нога – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1860. Ноздрачов Іван – капітан. В 1876 р. маєток в сл. Семенівці – 196 десятин.

1861. Ноженко – міщанин м. Ізюм на 1890 р., власник великого кам’яного будинку на вул. Великій (Соборній), у якому була гостиниця.

1862. Ноженко – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1863. Норов Дмитро Автономович (1730 – †27.01.1888) – генерал-поручик, засн. с. Олександрівка (нині райцентр Донецької обл.).1775 р. Слобідсько-український губернатор, кавалер орд. «Св. Анни», «Св. Володимира» і «Св. Григорія» IV ст.побудував у Олександрівці Церкву Прп Олександра Сквірського.

1864. Норов Олександр Дмитрович – вл. с. Олександрівка, у 1816 – 20 рр. завів тут винокурню, шинок, постоялий двір, водяний млин. У 1830-х рр. продав з маєтком у 850 душ підполковнику Миколі Дмитровичу Бахметьєву.

1865. Норожанова Параскевія – маєток с. Павлівка (Водяне)

1866. Норцов Григорій – підпоручик. В 1798 р. маєток в с. Норцовці Ізюмського повіту. Сестра Анна удова.

1867. Норцов Григорій Семенович (1850 р. н.) – статський радник, медик (закінчив Харківський університет), на 1896 р. земський начальник ІІІ дільниці Ізюмського повіту; на поч. ХХ ст. голова земської Управи.

1868. Норцов Микола Семенович (1896, Ізюм - †?) - поручик. У Добровольчої армії, ЗСПР; вересень 1920 на кулеметних курсах. В Російської Армії до евакуації Криму. Був на о. Лемнос. Восени 1925 у складі Кубанського Олексіївського військового училища в Болгарії. Штабс-капітан. Дружина Юлія Стефанівна (ур. Бобрищєва, дочка військового старшини, р. 1900).

1869. Норцов Семен Іванович – корнет, поміщик Ізюмського повіту, маєток у с. Норцовка з заводами іспанських овець (230) і рогатої худоби, також на 1845 р. 400 мериносних овець. Дружина Марія Олексіївна. Діти: Володимир (8.08.1842 р.р.), Любов (1.04.1844 р.р.), Микола (1.05.1845 р.р.).

1870. Норцов Федір – заснував напр. XVIII ст. маєток Норцовка (біля Савинців). Діти: поручик Михайло, прапорщик Федір, вахмістр Іван, підпоручик Григорій (1798 р. проходив по справі про розтління неповнолітньої Дарини Топчій, проте був виправданий бо «девка Дарья осталась нерастленной»; володів Норцовкою на 1817 р.).

1871. Носик Федір Степанович – учасник Білого руху, розстріляний більшовиками 7 червня 1919 в Ізюмі.

1872. Носик – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1873. Носик – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1874. Носов Григорій Григорович - Мала Комишуваха, церква Троїцька Ізюмський 1 -й округ 1908 псаломщик

1875. Нутіс Григорій Борисович – на поч. ХХ ст. власник типографії (14 робітників на 1912 р.).

1876. Нутис Фейга Лейбівна – власниця друкарні у Ізюмі (поч. ХХ ст.), удова міщанина м. Бердичів Г.Нутіса (див.)

О

1877. Оболенська Марія Іванівна – вчителька підготовчих класів Слов’янської жіночої прогімназії на 1887 р.

1878. Оболєнцева Антоніна Василівна – на поч. ХХ ст. власниця водяного млина, хут. Медведєв біля Слов’янська.

1879. Оболєнцев Федір Федорович (24 січня 1899, маєток Медведківка Ізюмського повіту - †після 1951). Адміністратор, масон. Навчався в Харківському Технологічному інституті. Учасник Громадянської війни в складі Іркутського гусарського полку. У 1920 евакуювався до Бізерту (Туніс), в 1921 переїхав до Марселя, жив також у Німеччині, Бельгії. З 1922 у Франції. Вступив до Сорбонну (факультет природознавства), одночасно працював в акціонерному товаристві, потім на заводі Renault. З 1924 в Гаврі (деп. Приморська Сена) навчався в Навігаційній школі, працював у трансатлантичних суспільстві (плавання в країни Америки). У 1936 заснував у Парижі непрофесійну школу з етики медичного обслуговування. У 1936-1939 помічник секретаря ложі Астрея в Парижі. Член ложі Північні брати (1937-1938), виступав на засіданнях ложі з доповідями. З 1940 жив у Норвегії, Аргентині. У 1951 перебрався в Чилі.

1880. Овчаренко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1881. Огненко – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1882. Одеський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1883. Одноколов Кузьма Касьянович – на поч. ХХ ст. власник магазину шкіри, с. Савинці.

1884. Озаров – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1885. Озеров – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1886. Озеров Костянтин – поміщик с. Чепель, пожертвувавікону Успіння Божої Матері у чепельський храм Покрови Пресвятої Богородиці.

1887. Окраінцева – казенна селянка, мешканка м. Ізюм на 1890 р.

1888. Олексієнко Ілля Семенович – ізюмський фотограф (з 1881 р.). З селян Сумського повіту.

1889. Олексієнко – член Ізюмського повітового громадського комітету навесні 1917 р., з селян

1890. Олендарев Володимир Семенович (16 липня 1900, Ізюмі -?). Юнкер Добровольчої армії. Під ЗСПР і Російської Армії в 1-му Дніпровському річковому загоні до евакуації Криму. Евакуйований з Севастополя на лінійному кораблі "Генерал Алексєєв". В еміграції до 1922 у Франції. Отримав стипендію в університеті міста Нанта, де навчався 1926-1927.

1891. Олендарев Іван Петрович. Узятий заручником в січні - травні 1919 і відвезений з Харкова.

1892. Олендарев Михайло Петрович. Узятий заручником в січні. - травні 1919 і відвезений з Харкова.

1893. Олендарев Олексій Семенович (8 лютого 1901 Ізюм - †?). Закінчив Бахмутське реальне училище. Воював проти більшовиків. Емігрував. 1922 живе в Парижі, вступив до Сорбонни на природничий факультет (матем. відділення).

1894. Олендарев - селянин-заручник з Ізюма. Розстріляний більшовиками влітку 1919 в Харкові.

1895. Олендарієв – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1896. Олізаренко Андрій Романович – на поч. ХХ ст. власник магазину борошна на пл. Соборній.

1897. Олізаренко Олександр – міщанин, церковний староста Преображенського собору з 1903 р.

1898. Оліфіренко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1899. Оліфіров – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1900. Оліфіровський – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1901. Ольденбурзький Микола Петрович (1840 - †1886) – принц, флігель-ад'ютант, 05.08.1862-07.04.1863 – полковник Ізюмського гусарського полку.

1902. Ольшаний – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1903. Омельченко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1904. Омельченко – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1905. Онищенко Яків – меценат, на кошти якого у 1751 р. була побудована Миколаївська церква.

1906. Онопрієнко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1907. Орел – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1908. Орел – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1909. Орініч Іван Андрійович – на поч. ХХ ст. власник хлібо-зернового магазину на вул. Перехресній.

1910. Орлова А. М. – власниця винокурні у с. Гаврилівка (на 1912 р. 33 робітника)

1911. Орлова – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1912. Орлова-Денисова Наталія Олексіївна – графиня, поміщиця, у маєтку с. Богуславка мала на 1845 р. 3373 мериносних овець.

1913. Оружинський Василь Іванович – Велика Комишуваха церква Різдво-Богородична Ізюмський 3-й округ 1908 священик

1914. Осадчий – робітник ІЗМ,учасник протинімецького підпілля 1918 р.

1915. Осадчий – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1916. Осередній – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1917. Осітнященко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1918. Острахов – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1919. Островський Гаврила – поміщик с. Левківка, у 1841 р. вкрив залізом Архангельську церкву у Левківці.

1920. Острогорська Анастасія Пилипівна – на поч. ХХ ст. власниця бакалійного магазину, вул. Замостянська.

1921. Отцович Гнат – на поч. ХХ ст. власник магазину шкіри, сл. Савинці.

1922. Отцович Матвій Гнатович – на 1896 р. власник парового млина і олійниці з 10 робітниками у сл. Савинці.

1923. Отцович Микола Іванович (1900, с. Савинці Ізюмського пов. -?) - офіцер Армії УНР. Узятий в полон, на особливому обліку з 1923 в Ізюмському ГПУ.

1924. Отцович Петро Гнатович – на поч. ХХ ст. власник бакалійного магазину, с. Савинці.

1925. Отцович Семен Михайлович (1888, с. Савинці Ізюмського пов. -?). Чиновник воєнного часу. У Збройних силах Півдня Росії. Узятий в полон, на особливому обліку з 1920 в Харківському ГПУ.

1926. Охотін Віктор Вікторович – Ново-Слов'янськ, церква (Слов'янськ станція) Олександро-Невська Ізюмський 4 -й округ 1908 священик.

1927. Охтирський Лукьян – торський хорунжий Ізюмського полку, 1702 р. був вбитий донськими козаками під час прикордонного конфлікту за торські соляні промисли.

П

1928. Павленко Андрій Семенович – з селян, вчитель співу Ізюмського реального училища на 1887 р.

1929. Певленко Іван – купець м.Ізюм на 1810 р.

1930. Павленко Яків – керівник партизанського загону, що воював з німцями, денікінцями (1918 - 1919 рр.).

1931. Павленко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1932. Павленко – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1933. Павленков Олексій Іванович – купець ІІІ гільдії м. Ізюм, у 1845 р. взяв на відкуп видобування крейди на горі Крем’янець.

1934. Павленков – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р. міський голова міста на 1840 р., гласний міської Думи на 1840 р.

1935. Павленков – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1936. Павлов Аполон Федорович – старший фельдшерІзюмської земської лікарні на 1887 р.

1937. Павлов – поміщик с. Лозовеньки, маєток якого був пограбований 8 січні 1918 р.

1938. Павлова Марія Андріївна (? – †1856) – дружина надвірного радника, поміщика Богодухівського повіту Павлова Карпа Олександровича. Володіла с. Редкодуб Шандриголівської вол, де на 1855 р. будувала храм. у маєтку с. Рідкодуб мала на 1845 р. 1000 мериносних овець. Діти штаб-ротмістр Ксенофонтов, титулярний радник Андрій.

1939. Павлова Олена Івановна (1795 - †17.01.1885) – похована в с. Чепіль Ізюмського повіту, в Покровській церкві.

1940. Павловський Дмитро Петрович – Дмитрівка, церква Покровська Ізюмський 3-й округ 1908 псаломщик

1941. Павловський – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1942. Павлюченко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1943. Пазушкіна Наталія Тимофіївна – на поч. ХХ ст. власниця маг. бакалії, вул. Подвірська.

1944. Палабардін Кирило Миколайович – на поч. ХХ. ст. член Ізюмського окружного суду.

1945. Палагута (? – †16 квітня 1918 р., Ізюм) – один з лідерів партії есерів у м. Ізюм (1917 р.). Есер центру. Розстріляний німцями у квітні 1918 р.

1946. Палагута – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1947. Паливода Петро – запорозький козак, у 1760 р. заснував разом з І. Гаражою сл. Вел. Комишуваха.

1948. Панасенко Севастьян Лаврентійович – на поч. ХХ ст. власник маг. мануфактури на пл. Базарній.

1949. Панів Андрій Степанович (літ. псевдоніми – А. Невіра, А. Селянин, Анд. та ін.; 30 вересня 1899, с. Проруб (нині у скл. м. Білопілля) – †листопад 1937, Сандармох, Карелія) – український поет, журналіст, перекладач. Один з лідерів літературного об'єднання «Плуг». Автор підручників для початкових класів середніх шкіл. Народився в сім'ї волосного писаря. 1918 закінчив Курську вчительську семінарію. вчителював у сільській та в залізничних школах на станціях Лиман, Ізюм. 1921–1925 навчався у Харківському інституті народної освіти (ІНО). Поділяв політичні погляди боротьбистів. Працював у редакціях газети «Селянська правда», журналів «Сільськогосподарський пролетар», «Плуг», «Трактор», у видавництві «Плужанин», викладачем ІНО, науковим співробітником Інституту літератури ім. Шевченка. На цей час припадають і його перші літературні спроби. Окремими виданнями вийшли друком поетичні збірки «Вечірні тіні» (1927), «Без межі» (1933), книжечка для дітей «Як звірі хату будували» (1925), збірки ліричних новел «Село» (1925), «Христя» (1928), кілька популярних підручників для дитячих установ. Був відповідальним секретарем літературної організації «Плуг». 1934 р. Панів звинувачений у причетності до терористичних груп, що «ставили за мету організацію замахів на керівників партії та уряду». Арешт були проведено вночі з 5 на 6 грудня 1934. Через 12 діб безперервних тортур Панів змушений був визнати приналежність до контрреволюційної організації, але заперечував участь у підготовці терактів. 28 березня 1935 Паніва А. С. було позбавлено волі на 10 років з конфіскацією майна (за статтею 54/8 та 11 КК УСРР). Покарання відбував у концтаборі СЛОН (Соловки). Розстріляний. Реабілітований посмертно.

1950. Панкратьєв Андрій Дмитрович – Закотне, церква Різдво-Богородична Ізюмський 2-й округ 1908 священик.

1951. Панкратьєв Дмитро Якович – Іванівка (Капустяновка), церква Івано-Предтечевська Ізюмський 1-й округ 1904 священик

1952. Пантелеєв КостянтинФедорович – вчитель Х класу Ізюмського трикласного училища на 1887 р.

1953. Пантелеймонов Василь Григорович – Протопопівка, церква Катерининська Ізюмський 3-й округ 1908 псаломщик

1954. Панутін – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1955. Парамонов Яков – з дворян, капітан у відставці. На службу вступив 1839 р. до інженерного корпусу. Будував шлях з СПб до Москви, Ізюмську, Бахмутську і Торську фортеці, а також фортеці Староукраїнської лінії. З 1805 р. на довічній пенсії, мешкає в м. Слов’янську.

1956. Паренський – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1957. Парняков С. П. – головний конструктор київського «Арсеналу» у післявоєнні роки, вихідець з ІЗОСу (1930-ті рр.).

1958. Пастухова – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1959. Патоков Валерій Валерійович – на поч. ХХ. ст. слідчій Ізюмського окружного суду (по Слов’янську).

1960. Пашков Аким Васильович – капітан,поміщик, с. Гусарівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина) з 54 дущами селян і 641 десятиною землі, заводами рогатої худоби, овець (простих) і коней, двома сухомлинами.

1961. Пашков Дмитро Андрійович – капітан. В 1832 р. маєток в сл. Дмитровка Ізюмського повіту. За битву при Бородино орден «Св. Анни» IV ступеня. Маєток Пашківка (Дмитровка) Ізюмського повіту.

1962. Пашков Егор Васильович – колезький реєстратор, поміщик, с. Краснопілля Ізюмського повіту (нині Барвінківщина), у маєтку с. Краснопілля мав на 1845 р. 500 мериносних овець.

1963. Пашков Іван Дмитрович – дійсний статський радник, з 1780 р. воевода у Сумах, з 1788 р. Харківський губернатор. Побудував у Курульці церкву Предтечі і Хрестителя Іоанна, також завів винокурню, водяний і два повітряних млина. Похований в с. Пашківка Ізюмського повіту. Донька Феодосія (у заміжжі Ребенцова), вол. с. Новодмитрівка.

1964. Пашков Микола Андрійович – поміщик, поручик, у с. Андріївка Краснопілля мав на 1845 р. 650 мериносних овець (спільно з братом Петром).

1965. Пашков Ігнат Андрійович – капітан, маєток с. Пашковка. Його удова Пелагія перейменувала село на Ігнатовку. Син Олександр

1966. Пашков Кузьма Васильович – поміщик, с. Боброве Ізюмського повіту (нині Барвінківщина). Донька Марія (по чол. Радченко), вол. с. Боброве, у маєтку мав на 1845 р. 160 мериносних овець.

1967. Пашков – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1968. Пашкова Глафіра Іванівна – дружина майора,поміщиця, с. Боброве Ізюмського повіту (нині Барвінківщина)

1969. Пашкова Прасковія Іванівна – дівиця, поміщиця, с. Новодмитрівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина).

1970. Пашковський Григорій – осавул Ізюмського полку на 1687 р.

1971. Паштала (? – †січень 1919 р., біля Барвінкового) – корнет Ізюмського гусарського полку, у листопаді 1917 р. створює Особливу ізюмську сотню, що воювала у складі Армії УНР. З 21 грудня 1918 по 2 січня 1919 р. – комендант м. Ізюм (період Директорії). Розстріляний білогвардійцями біля Барвінкового.

1972. Пащенко Яків – козачий отаман, сл. Барвінкова, 1770-ті рр.

1973. Пащенко – до революції власник млина, м. Ізюм.

1974. Пащенко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1975. Пєтухова Фіма Миколаївна – на поч. ХХ ст. власниця маг. мануфактури на Базарній пл.

1976. Певзнер – власник друкарні у Ізюмі на поч. ХХ ст.

1977. Певний – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1978. Педенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

Date: 2016-05-15; view: 705; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию