Литературна група «Гарт» (1923 р.). Сидять зліва направо: В.Сосюра, В.Блакитний, В.Поліщук, М.Йогансен. Стоять: М.Хвильовий, В.Коряк, В. Радиш 11 page

1599. Любицький Яків Іванович (1802 р. н.) – поручик, маєток Чорногорівка (Дмитрівка), на 1845 р. 2000 мериносних овець.

1600. Любицький (1900, Ізюм -?). У Збройних Силах Півдня писар в Євпаторії, Взято в полон, до 1921 в Рязанському концтаборі.

1601. фон Люнденгреїн Василь Федорович – підпоручик, в 1833 р. маєток с. Федорівка Ізюмського повіту.

1602. фон Люнденгреїн Олексій Федорович – підпоручик, на 1812 р. володівс. Федорівкою (див.)

1603. фон Люденгреїн Федір – заснував с. Федорівку на р. Копанці (нині у с. Никофорівка Артемівського р-ну) на дорозі Ізюм-Бахмут напр. XVIII ст., завів водяні млини, парк, фруктовий сад.

1604. Лягенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1605. Ляхов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1606. Ляшенко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1607. Ляшенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1608. Ляшенко – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1609. Ляшков – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1610. Лященко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

М

1611. Маас Християн – на поч. ХХ ст. власник бакалійного магазину, с. Сергіївка.

1612. Мазан Іван – поміщик,напр. XVIII ст. засн. с. Андріївка на р. Сухий Торець (нині Слов’янський р-н). Маєток у 1804 р. мав 150 душ, водяний млин і винокурню.

1613. Мазан Никифор – торськийсотник у 1697 р.

1614. Маєвський – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1615. Маєвський – власник олівцевої фабрики, сл. Новослов’янка.

1616. Маєвська – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1617. Майба – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1618. Майборода Іван Якович (? – квітень 1921 р., біля Цареборисова) – голова земельного відділу Поввиконкому (1921 р.). Вбитий савоновцями.

1619. Макарівський Димитро Григорович – Карпівка, церква Різдво- Богородична Ізюмський 2 -й округ 1908 священик

1620. Макарівський Михайло Григорович – Ізюмець (Бугаївка), церква Охтирсько –Богородична, 1908 священик

1621. Макаров – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1622. Макарова – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1623. Макарівський Димитро Григорович – Карпівка, церква Різдво- Богородична Ізюмський 2 -й округ 1908 священик.

1624. Макарівський Михайло Григорович – Ізюмець (Бугаївка), церква Охтирсько-Богородична Ізюмський 1 -й округ 1908 священик

1625. Макар’янц – один з лідерів партії есерів у м. Ізюм. (1917 р.). У вересні 1917 – член Ізюмського повітового ревкому. Делегат від Ізюмщини на ІІ Всеросійському з’їзді рад. Лідер лівих есерів на ІІ З’їзді рад Ізюмщини (січень 1919 р.).

1626. Макашев Петро Іванович – губернський секретар, судовий пристав мирового з’їзду сіддів Ізюмського повіту на 1887 р., м Слов’янськ

1627. Макеєв – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1628. Маковецький – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1629. Маковецька – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1630. Макогон – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1631. Максименко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1632. Максимов – член ізюмського ревкому (поч. 1920 р.), одночасно – повіткому КП(б)У.

1633. Максимов – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 3 рази)

1634. Максимович Борис Іванович – на поч. ХХ ст. земський начальник 9 дільниці.

1635. Максимович Клавдій Корнелійович – полковник,вол. с. Знаменське, де 1857 р. будує кам’яну церкву.

1636. Макуха Феофан Іванович – протоієрей, вчительЗакону Божого Ізюмського трикласного училища

1637. Макука (Макуха?) З. – на поч. ХХ ст. власник водяного млина, с. Співаківка.

1638. Макухін Іван Феофанович – доктор Слов’янської жіночої прогімназії на 1887 р.

1639. Макухін Л. Ф. – співавтор проекту Народного будинку (1903 р., нині міліція).

1640. Макухін Олександр Георгійович – Барвінкове, церква Георгіївська Ізюмський 3-й округ 1904 священик

1641. Маланько Пилип Петрович – на поч. ХХ ст. власник булочної, пл. Соборна.

1642. Малик – церковний староста Вознесенського храму, згодом інок Святогірського монастиря в середині ХІХ ст.

1643. Малик – власник галантерейного магазину (поч. ХХ ст.).

1644. Малик – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1645. Малихіна – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1646. Малиновська Авдотія – дружина штаб-ротмістра,поміщиця, с. Малинівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина).

1647. Малиновський Василь Федорович (1765 – †23.03.1814 р.) – засновник і перший директор Царськосельського ліцею. Друг О. Пушкіна. Зять А. О. Самборського, володів на поч. ХІХ ст. с. Кам’янкою. У 1825 р. побудував кам’яний будинок, кирпичний завод, винокурню, добудовував церкву. Дружина Софія Андріївна, шестеро дітей. По смерті міністр освіти О. К. Разумовський клопотав про пенсію для них, бо Малиновський так і не скопив капітал.

1648. Малиновський Іван Васильович (1796 - †1873 р.) - син В. Ф. Малиновского (див.) навчався в Царськосільському ліцеї. Після закінчення ліцею став прапорщиком Лейб-гвардії Фінляндського полку (29.10.1817 р.). Зробив успішну кар’єру: 26.01.1818 р. - підпоручик; 01.011.1822 р. - штабс-капітан; 07.08.1823 р. - капітан. Цьому сприяла невелика Фінська компанія, а також дружба з Миколою Павловичем, майбутнім імператором Миколою І, що командував цією дивізією. Звільнився Іван Малиновський 26 березня 1826 р. в чині полковника. На той час маєток у Стратилатівці приносив прибуток понад 10 тис. рублів сріблом. Сестра Марія була одружена на капітані Володимирі Дмитровичі Вольховському (див.) – товаришу М. по ліцею. Інша сестра Ганна була одружена з поручиком Фінляндського полку бароном Андрієм Євгеновичем Розеном (див.). Молодший брат Андрій служив підпоручиком артилерії. Брат Йосип мав духовний чин. Але почалось декабристське повстання. Після отримання відомостей з Петербурга він зразу поїхав до Петербурга. Микола І пішов назустріч своєму приятелю по воєнній службі і після короткого допиту відпустив додому підпоручика Андрія Малиновського. Андрія привів на Сенатську площу барона Андрій Розен, за що Іван Малиновський невзлюбив його, адже його брат довіряв Розену, а той втяг молодого офіцера в авантюру. В. Вольховського, відправили служити на Кавказ. З 1826 р на Івана Малиновського покладена вся відповідальність за маєтки: свій, сестер, братів. Також Іван Малиновський активно займався громадською діяльністю в межах Ізюмського повіту. За припинення холери в Ізюмському повіті (1830-1831рр) І.Малиновському пожалуваний орден Святого Володимира 4 ступеня. Іван Васильович постійно доводив вірнопідданість Імператору своїми вчинками. В листопаді 1836 р. він приймав і пригощаючи у своєму будинку всіх нових рекрутів. З 1840 р протягом трьох років виступав посередником спеціального размежування земель. З 1858 р. брав участь в Харківському Губернському комітеті з селянського питання. Причому, в 1859 р разом з Бантишем, Добросельським і Розаліон-Сошальським склав особливу думку, яку оформив у вигляді записок. Лист не зразу надійшов до МВС. Першою дружиною Івана Васильовича була Марія, дочка сенатора, генерал- лейтенанта Пущина. У них народився 10.07.1838 р. син Антоній. Друга дружина – Катерина народила Павла, Сергія, Марію, Надію, Софію та Віру. Хлопчики навчалися в Царськосільському ліцеї, дівчата виховувались дома. Дружина Катерина була дочкою поміщика, підполковника у відставці Феодосія Зинкевича. До своїх селян І.Малиновський побудував нове приміщення школи, старе дерев'яне приміщення відремонтували й влаштували школу для дорослих. Всіляко сприяв придбанню селянами нових навичок у землеробстві, вивченні ремесел. В окремих листах до приятелів просив надіслати для нього і його селян книги по веденню господарства. Купував нові сільськогосподарські знаряддя, які раніше він побачив у німецьких колоністів. Побудував у 1832 р. в Кам’янці великий п’ятикупольний кам’яний храм – копію царськосільського Софійського собору. Тут були ікони роботи художників Венеціанова, Боровіковського, подаровані Олександром І, образ Благовіщення італійської роботи 1592 р.; дарозберігальня у вигляді гроба Господня – дарунок Ієрусалимського Патріарха; дарозберігальня, подарована Самборському Катериною ІІ; срібний хрест від Константинопольського Патріарха; безліч стародавніх книг. Був предводителем дворянства Ізюмського повіту у 1831, 1834 – 1837, 1849 – 1852 рр.

1649. Малиновський Йосип Васильович (22.03.1807 - †29.09.1832) – колезький секретар, служив у Комитеті Височайше заснованому 18 серпня 1814 р., помер і похований в селі Кам’янка Ізюмського повіту.

1650. Малиновський Антоній Іванович (9 липня 1836 р., с. Кам’янка - †6 квітня 1906 року) – випускник царськосільського Ліцею. Жив и працював в Санкт-Петербурзі під покровительством дядька І.І. Пушкіна. в Кам’янці бував рідко. Дружина урождена княжна Надія Долгорукова. Кавалер ордена «Св. Анни» III ступеня.

1651. Малиновський Павло Іванович – випускник першої харківської гімназії, у 1881 р. відомий як правитель канцелярії попечителя Харківського учбового округу, мав чин статського радника, у 1885 р. член Харківського дворянського зібрання. На 1896 р. і на поч. ХХ ст. земський начальник 6 дільниці Ізюмського повіту. В 1906 р. в маєтку Кам’янка у него було 849 десятин землі. Дружина Віра Петрівна, уродженная Ейснер, діти Іван, Борис, Петро, Ольга.

1652. Малиновська Авдотія Гаврилівна (1805 р.р.) – вдова штабс-ротмістра Борисоглібського уланського полку. В 1840 р. мешкає в маєтку с. Гавриловка Ізюмського повіту. У маєтку с. Гаврилівка мала на 1845 р. 650 мериносних овець.

1653. Маліков Павло Андрійович – селянин, церковний староста Вознесенського храму на 1857 р., значно примножив оздоблення церкви.

1654. Мальба – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1655. Мамоченко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1656. Мандрика Іван Семенович – губернський секретар, маєток с. Садове на р. Казенний Торець (57 душ селян на сер. ХІХ ст.).

1657. Мандрикін Олександр Васильович – гол. бухгалтер Управи м. Слов’янськ на 1887 р.

1658. Манойлов Платон – губернський секретар, з 1816 по 1825 рр. служив у Ізюмському міському суді. Маєток с. Павлівка на р. Копанка з заводами рогатої худоби і овець.

1659. Мантейфель Ернест Васильович – граф, 16.11.1800-09.02.1802 – полковник Ізюмського гусарського полку.

1660. Мануйлов Семен Єфимович – поміщик, у маєтку с. Лугове мав на 1845 р. 700 мериносних овець.

1661. Манчинський – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1662. Маринченко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1663. Маркін М. В. – комісар юстиції Ізюмського повіту у 1920 р. Згодом – Верховний слідчий УСРР і зав. Управлінням Верховного ревтрибуналу УСРР,

1664. Марков Владислав Львович – статський радник, головуючий з’їзду мирових суддів Ізюмського повіту на 1887 р. Мешкає – с.Ольховий Ріг, Чепельської вол.

1665. Марков – доглядач Ізюмського тюремного замку у 1887 р. (можливо, мається на увазі В. Марченко – див.)

1666. Маркова Софія Дмитрівна – дружина статського радника, маєток с. Ольховий Ріг.

1667. Мартиненко Євграф Євграфович – на поч. ХХ ст. власник водяного млина, хут. Булгаківка Савинської вол.

1668. Мартиненко Єфим Євграфович – купець, член Управи м. Слов’янськ на 1887 р.

1669. Мартиненки – купці, брати, власники салотопенного заводу у м. Слов’янськ на 1887 р.

1670. Мартиненко – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1671. Мартиненков – купець міста Слов’янськ згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1672. Мартинов Володимир Миколайович (1848 р. н.) – закінчив Харківську гімназію, вчився на медичному факультеті Харківського універститету, був управляючим маєтками Бродських, Іловайських, Булацелей. Дружина Домна Михайлівна Онищенко (1850 р. н.). Сини: Анатолій і Микола.

1673. Мартинов Дмитро Олексійович – поручик, з 1775 р. служив у конній гвардії. Маєток сс. Привілля і Курулька. Дружина Олександра Львівна.

1674. Мартинов Михайло Олексійович (1772 - †?) – штабс-ротмістр, служив у лейб-гвардії конної артилерії. Маєток с. Курулька, побудував тут кам’яний дім, водяний млин, два сухомлини, велику винокурню. Діти: Єлизавета (1804 р. н.), Олександра (1802 р. н.), Варвара (1801 р. н.), Олексій (1800 р. н.).

1675. Мартинов Олексій Михайлович – гвардії поручик Лейб-гвардії. Маєток в с. Курулька і Привілля Ізюмського повіту (засн. у 1775 р.). З 1817 р. служба у свиті Імператора, згодом підпоручиком у Генеральному штабі. Предводитель дворянства Ізюмського повіту у 1843 – 1849 рр., Мав 580 душ ч. ст., 9000 мериносів, винокурню у Курульці. Побудував палац у стилі ампір, оранжерею, кам’яну картинну галерею, бібліотеку У 1846 р. побудував кам’яну церкву на честь Олексія чоловіка Божого. У маєтку с. Курулька мав на 1845 р.9000 мериносних овець. Дружина Стефаніда Стефанівна, діти: Микола (1822 р. н.), Ганна (1823 р. н.), Михайло (1825 р. н.).

1676. Мартинов Олександр Аполлонович – поміщик, у помісті Білбовка на р. Бесарабіці на окраїні Слов’янська у 1899 р. влаштував цегляно-черепичемй і керамічний задоди.

1677. Мартинова Стефанида Стефанівна – статська радниця. Маєток в с. Привілля Ізюмського повіту. В 1780 р. побудувала дерев’яну Архангело-Михайлівську церкву і подарувала напрестольне Євангеліє 1730 р. Також завели винокурню і шинок.

1678. Мартинова Параскевія – поміщиця Ізюмського повіту. Померла у 1848 р. в Харкові, тіло перевезли в сл. Олексіївку Валківського повіту.

1679. Мартинова Олександра Львівна – дружина титулярного радника Дмитра Мартинова, за другим чоловіком генерал-майорша Ставракова. Маєток в с. Привілля Ізюмського повіту.

1680. «Маруся» – керівниця повстанського загону 1920 р., (див. Левантовська Марія Костянтинівна)

1681. Марченко Володимир Григорович – доглядач Ізюмського тюремного замку з 1885 р., без чину, син колезького реєстратора. В 1874 р. закінчив Харківське народне училище. З 1875 р. у 121 піхотному Пензенському полку, з 1878 р. у запасі, з 1881 околоточний доглядач м. Харкова. Одружився на доньці купця Марії Іванівні Суриноловій. Діти: Лариса, Лідія.

1682. Марченко – купець Ізюмського повіту згідно 9 ревізії від 22.10.1850 р.

1683. Марченко – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1684. Марченко – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1685. Маршик Евграф Григорович – купець, на 1887 р. член Ізюмського сиротського суду, церковний староста Хрестовоздвиженської церкви. Нагорода – золота медаль Св. Станіслава (1898 р.)

1686. Маршик – власник магазину мануфактури (поч. ХХ ст.)

1687. Маслієва – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1688. Маслов Родіон – торський воєвода, проти якого у 1677 р. відбулось повстання «торських черкас».

1689. Маслов – підполковник. У 1803 р. командир ескадрону у Ізюмському гусарському полку.

1690. Маслова – казенна селянка, мешканка м. Ізюм на 1890 р.

1691. Маслякова – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1692. Масюков Семен Прокопович – майор, заснував с. Семенівку на р. Білій (нині Слов’янський р-н) – бл. 9110 десятин з 541 душами підданих, на хут. Білогірському – заводи рогатої худоби, овець, коней.

1693. Матвеєв – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1694. Матерніна – міщанка міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1695. Матузка – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1696. Матузков – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1697. Матюшкін Михайло Опанасович – генерал, маєток с. Протопопівка.

1698. Махно Василь Харитонович (30 січня 1892, Нікополь Ізюмського пов. (нині Барвінківщина) - †22 червня 1944, Туніс). Капітан далекого плавання торгового флоту. Евакуювався з Російською ескадрою в Бізерту (Туніс). Працював землеміром-топографом у м Тунісі. З 1934 жив у Радес. Пожертвував кошти на будівництво церкви Воскресіння Христового у м Тунісі.

1699. Махотенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1700. Мацицький – член ІІ Ізюмського Повітового ревкому у грудні 1917 р.

1701. Машкова – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1702. Медведєв – член ІІІ Ізюмського Повітового ревкому (21 лютого – 15 березня 1918 р.).

1703. Мєдведєв – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1704. Мєдвєдкін – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1705. Мєхеєв – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1706. Медіна – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1707. Мезенцев – у 1803 р. ротмістр Ізюмського гусарського полка.

1708. Меленцов – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1709. Мелішевський Семен Опанасович – Ново-Павлівка, церква Івано- Предтечевська Ізюмський 3-й округ 1908 псаломщик

1710. Меллер-Закомельський Георгій Петрович – барон, гвардії капітан. Дружина – донька колезького асессора Катерина Миколаївна Шидловська. Посаг за дружиною маєток в с. Кунье Ізюмського повіту. На хут. Пелагіївському побудував дві винокурні на 10800 цеберок горілки, цукровий завод. У 1860 р. перебудував палац у Куньєму, створив картинну галерею. Син Петро (1830 - 19.03.1913), похований у Ялті на Ауткінському кладовиші), мав кінний завод на хут. Россош. На його честь названа залізнична ст. Закомельська.

1711. Меллер-Закомельська Катерина Миколаївна – баронесса, поміщиця, у маєтку с. Куньє мала на 1845 р. 11 884 мериносних овець.

1712. Мельников – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1713. Меренець – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1714. Мечебилова Прасковія – княгиня, удова генерал-майора Давида Мечебилова. Донька Єлизавета Давидівна одружена на Ф.П. Куколь-Яснопольскому, у них син Валеріан. Маєток с. Мечебилове заснувала у 1782 р. Вирощували пшоно, яке поставляли у російську армію. Мешкало 399 душ селян.

1715. Мещанін – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1716. Мещаніков – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1717. Мещенко – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1718. Мешников Юрій Великий – волоський переселенець, маєток сл. Новомлинська (За: «Перепись слободских полков гвардии майора Хрущева 1732 года»).

1719. Миколаївський Андрій Андрійович – Райське, церква Варварівська Ізюмський 4 -й округ 1908 священик

1720. Милий Федір Григорович – на поч. ХХ ст. власник магазину з продажу кам’яного вугілля і дров на вул. Перехресній.

1721. Милий – міщанин м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1722. Мироненко – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1723. Миронов Володимир Іванович – колезький асесор, на 1887 р. член Ізюмської повітової училищної ради (від духовного відомства), директор Ізюмського міського трикласного училища.

1724. Миршавцев Афанасій Пантелеймонович (1839 р.н.) – колезький реєстратор, з дворян, обов’язковий засідатель Ізюмського поліційного управління. В 1860 р. закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, служив у батальонах внутрішньої варти. З 1870 р. у відставці в чині підпоручика. Одружений на доньці поручика Надії Клавдіївні Депрерадович. Діти: Любов (2.08.1871), Ольга (4.07.1873).

1725. Михайленко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1726. Михайлин-Михайличенко Петро Давидович (1885, с. Бугаївка, Ізюмського повіту) -мешканець м Ізюм Харківської губернії. У 1918-1920 рр.служив чиновником військового часу в Білій армії.

1727. Михайлов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1728. Михайлівський Анастасій Андрійович – Вільховий Ріг, церква Архангело-Михайлівська Ізюмський 1 -й округ 1908 священик

1729. Михайловський Полікарп Васильович – купець м. Слов’янськ, на поч. ХХ ст. з компаньйонами орендував земельну ділянку на окраїні міста (с. Міміно), де побудував паровий млин з електричним освітленням, закупленим у Аахені (10 робітників на 1912 р.). На 1917 р. володів харчовою (цукерко-макаронною) фабрикою.

1730. Михайловська Пелагія Григорівна – купчиха м. Слов’янська, власниця винокурні на 1887 р.

1731. Мігулін Павло Петрович – Волобуївка, церква Миколаївська Ізюмський 1 -й округ 1908 псаломщик Покликаний на військову службу.

1732. Мілая – казенна селянка, мешканка м. Ізюм на 1890 р.

1733. Мінченков Андрій Іванович – на поч. ХХ ст. земськи й начальник 7 дільниці.

1734. Мінченков Андрій Гнатович – поміщик, у маєтку с. Никольське мав на 1845 р. 500 мериносних овець.

1735. Мінченков Іван Гнатович – майор, помістя с. Надєждовка біля Барвінкового. У маєтку мав на 1845 р. 3000 мериносних овець. Дружина Марфа, син загинув при обороні Севастополя.

1736. Мінченков Олександр Гнатович – поміщик, у маєтку с. Никольське мав на 1845 р. 1000 мериносних овець.

1737. Мінченков Петро Григорович (1821 р.н.) - ротмістр, поміщик. Маєток у Сватовій Лучці. Донька Антоніна (1854 р.н.).

1738. Мінченков Яків Кіндратович – колезький секретар, маєток с. Надеждівка. Дружина Ефімія Захарівна, син Ілля (24.08.1839 р. н.).

1739. Мінченкова Ірина Лаврентіївна – поміщиця Ізюмського повіту, дружина обер-провіантмейстера, маєток с. Нікольське. Там побудувала кам’яний будинок, водяний млин, винокурню. У 1805 р. заклала Вознесенську церкву в с. Миколаївці, освячену у 1808 р.

1740. Мінченкова Олександра Федорівна – дружина майора, поміщиця, с. Надєждовка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина)

1741. Мірбах Микола Миколайович (1868 - †1915) - 12.06.1910-13.04.1915 – полковник Ізюмського гусарського полку. Загинув у бою.

1742. Мірошниченко - більшовик, входив до ревштабу Червоної Гвардії (з 20 жовтня 1917 р.).

1743. Мірошниченко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1744. Мірошниченко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1745. Місіщев – купець м. Слов’янськ, пожертвував у храм Св. Трійці срібну позолочену ризу.

1746. Мітін – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р. На 1869 р.власник невеликого цегляного заводу (оборот у 1500 крб. проти 2800 у Болтунова, наприклад).

1747. Міхальські Г. – баптист, власник швацької майстерні у с. Беззаботівка (нині Олександрівський р-н Донецької обл.). депортований у 1915 р.

1748. Міхеєв Лаврентій Лаврентійович – на поч. ХХ ст. власник магазину канцприладдя, Базарна пл.

1749. Мішон Олександр Михайлович – фотохудожник, власник фотоательє (поч. ХХ ст.), у 1917 - 1918 рр. видавав першу ізюмську газету «Голос свободных граждан». Дружина Віра Іванівна, з селян Подільської губернії.

1750. Міщенко Григорій Іванович – провінційний секретар, поміщик, напр. XVIII ст. заснував хут. Григоровський біля Шпаківки і Ізюмськими дачам.

1751. Міщенко Павло – колезький асесор у м.Ізюм на 1810 р.

1752. Міщенко Степан – міщанин м.Ізюм на 1810 р.

1753. Міщенко Яків Павлович (? – †31.05.1841) – штабс-капітан, городничий м. Ізюма. Брав участь у придушенні Польського повстання 1832 р., отримав важкі поранення, нагороджений орденами Св. Анни IV ст. і Св. Анни ІІ ст.

1754. Міщенко – міщанка м. Ізюм на 1890 р.

1755. Міщенкова Дарія Семенівна – поміщиця, з 1787 р. вол. хутір Звериний.

1756. Млинко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1757. Млінков – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1758. Млінковий – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1759. Могилка Гаврила – наказний полковник Ізюмського полку на 1681 р.

1760. Могилка Григорій – перший сотник Савинецької сотні Ізюмського полку. 1671 р. прибув з Правобережжя і заснував слободу Савинці. Неодноразово бився з татарами.

1761. Могилка Михайло – сотник Ізюмського полку на 1711 р.

1762. Могилянський Борис Димитрович - Шандриголове церква Івано -Богословська Ізюмський 2 -й округ 1908 псаломщик

1763. Мокляк – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1764. Мокляк – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1765. Молдавський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1766. Молдовський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1767. Молкоєдов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1768. Молодніков Олександр – голова Ради депутатів самопроголошеної Святогірської республіки (літо 1917 р.). За деякими свідоцтвами – монархіст.

1769. Момот – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1770. Моржик Евграф Григорович – на поч. ХХ ст. власник мануфактурного товариства, вул. Нагорна.

1771. Мороз – власник універсального магазину (поч. ХХ ст.).

1772. Мороз – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1773. Морозов Борис – на 1667 р. цареборисівський наказний сотник.

1774. Морозов Іван Іванович – Дробишеве, церква Миколаївська Ізюмський 2 -й округ 1908 псаломщик

1775. Морозов Петро – посадський, виборець до першої Ізюмської міської ратуші і міської думи (ради та Виконкому) у 1833 р.

1776. Морозов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1777. Моросовський Семен Степанович (1897 р.н.) – більшовик (з 1918 р.), один з організаторів Червоної Гвардії, ад'ютант її штабу, Член ревкому і Президії ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. Заступник голови ЧК, брав участь у репресіях, зокрема придушенні селянського повстання у Бугаївці у 1920 р., боротьбі з Савоновим, Махном. Член надзвичайної «трійки» м.Ізюм.

1778. Мослій (Маслієв) Онуфрій – делегат Всеукраїнського селянського з’їзду від Ізюмщини, член Центральної Ради.

1779. Москаленко Георгій Андрійович - Барвінкове церква Георгіївська Ізюмський 3-й округ 1908 диякон

1780. Мосвитінов Семен Миронович – поручик, напр.. XVIII ст. заснував хутір Мосвитінівку на р. Жеребець (нині Краснолиманський р-н) з двома сухомлинами, винокурнєю для домашніх потреб.

1781. Муроховець – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1782. Мураховський В. Ю. – на поч. ХХ ст. тримав приватну школу у Ізюмі.

1783. Мураховський Володимир (1876 р. н.) – псаломщик Митрофаніської церкви при земській лікарні з 1901 р.

1784. Мураховський Микола Костянтинович – Слов'янськ, церковний приход, церква Воскресенська Ізюмський 4 -й округ 1908 псаломщик

1785. Мураховський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1786. Мураховський – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.