Литературна група «Гарт» (1923 р.). Сидять зліва направо: В.Сосюра, В.Блакитний, В.Поліщук, М.Йогансен. Стоять: М.Хвильовий, В.Коряк, В. Радиш 8 page

1027. Іващенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1028. Івченко М. – на поч. ХХ ст. власник водяного млина, с. Лаврентьєвка.

1029. Ігнатьєв Тимофій – священник маяцької Троїцької церкви у 1723 р.

1030. Іговський Сергій петрович – міщанин, перший завідувач Ізюмською волосною бібліотекою (з 1894 р.)

1031. Ієвлєв Василь Миколайович (? – 13.10.1891) – колезький асесор, діловод Харківського губернського правління.

1032. Ієвлєв Володимир Іванович – корнет, поміщик, с. Дмитрівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина). Походив з «малоросійських козаків», служив у Донецькому пікінерському полку, після 1775 р. зайняв звільнені землі Запорізької Січі, де заснував свій маєток. У 1782 р. побудував у Дмитрівці церкву Покрови Св. Богородиці. У Дмитрівці – мукомольний млин, у Семенівці (тоді Осинівці) – кінний завод на 50 коней щорічно. Дружина Акилина, діти: Василь (1772 р. н.) вол. с. Дмитрівка, у 1817 р. від нього пішла дружина через жорстоке поводження; Іван (1790 р. н.), Варвара (1791 р. н.), Марія (1776 р. н.), Марфа (1781 р. н.), Настасья (1792 р. н., у 1813 р. уклала шлюб з майором П. В. Рославлевим). наслідник – Іван, у нього діти корнет Володимир (1829 р. н.), Варвара (1826 р. н.).

1033. Ієвлєв Дмитро Парфенович (1731 р. н.) – поручик. В 1804 р. маєток в Ізюмском повіті: сс. Дмитровка, Семенівка.

1034. Ієвлєв Костянтин Семенович – на поч. ХХ ст. маєток с. Семенівка з кінним заводом.

1035. Ізвеков Іван Іванович (1797 – 1828) – ізюмський ІІІ гільдії купець. Діти: Іван (1828) Ефим (1835) Василь (1844) Анастасія (1836) Рідна сестра Марфа (1802).

1036. Ізвєков Ілля Петрович (1815 р.н.) – Ізюмський купець ІІІ гільдії, власник салотопенного заводу на 1887 р. У 1871 р. на його кошти відреставрований Преображенський Собор. На 1869 р. володіє у місті шерстомийкою, воскобійним, салотопенним, цегельнийм заводами з загальним оборотом у 242 600 крб. Дружина Анна Констянтинівна (1823), донька Марія (1848).

1037. Ізвеков Лукіян Петрович (1798 - 1858) – Ізюмський ІІІ гільдії купець. Дружина Степаніда Григоровна (1806). Діти: Іван (1832), Андрій (1839), Микола (1841), Евген (1844).

1038. Ізвєков – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р. (прізвище зустрічається три рази).

1039. Ізвєков – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1040. Ізвєков – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1041. Ізвєкова Ольга Федорівна – купчиха м. Ізюм, на 1887 р. власниця медового воскобійного заводу.

1042. Ізергін Михайло Ілліч (31.07.1875, Ізюм – 19.11.1959, Курбевуа, Франція) – пролковник російської армії, військовий діяч періоду Громадянської війни. Закінчив у 1899 р. Київське військове училище. Служив у залізничних військах Туркестану, брав участь у російсько-японській та Першій Світовій війнах, закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. Перебував на Південно-Західному (Українському з жовтня 1917 р.) фронті, був працівником штабу генерала, Скоропадського, згодом переїжджає на Дон і вступає до Добровольчої армії. Працює у штабі Кавказької армії П. Врангеля. З літа 1919 р. очолює 1-й Уральський корпус. У 1920 р. – у Російській армії Врангеля, у Криму. Очолює там залізничний батальон. На еміграції – у Франції (Ніцца, Корбевуа).

1043. Ізраїльський Семен Олексійович – ізюмський повітовий лікар на 1885 р.

1044. Іловайський Микола Іванович (1802 р.р.) – поручик Війська Донського в відставці. Одружений 1837 р. в Петропавлівській церкві сл. Заводи з дівицею Пелагеєю (1819 р.н.), донькою поміщика сл. Андріївки Ізюмського повіту поручика у відставці Івана Андрійовича Зарудного. Поручители: штабс-ротмістр Микола Олександрович Беклемішев, поручик Олександр Андрійович Сипягін, підпоручик Петро Андрійович Зарудний, поручик Григорій Андрійович Зарудний.

1045. Ільїн – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1046. Ільїнський Павло Васильович – губернський секретар, на 1887 р. член Ізюмської земської Управи, агент взаємного земського кредитування

1047. Ільяшев – учасник повстанського руху проти німців, савоновець, член «Студеноцької демократичної партії».

1048. Індиков Іван Григорович – надвірний радник, помістя Індиківка на р. Маячка (нині Слов’янський р-н) з кінним заводом і водяним млином і Надеждівка (на честь дружини Надії, уродженої Мінченкової (1770 – † 20.05.1830).

1049. Інозємцев – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1050. Інтелігаторов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1051. Іоанн Затворник (? - †11.08.1867) - іеросхимонах, затворник Святогірської Успенської пустині, там же и похований.

1052. Іоанн (Михайло Борисович Максимович; 4 червня 1896, село Адамівка, Ізюмський повіт – 19 червня 1966, Сієтл, США) – святий РПЦ,архієпископ, народився у дворянській родині сербського походження, до якої, до речі, належав ще один українець-просвітитель Росії Іоанн Тобольський (Максимович) – також святий з 1916 р. Батько – Борис Іванович був ізюмським предводителем дворянства (по еміграції з дружиною жив у Венесуелі). Брати теж після 1917 р. емігрували – до Югославії, де один був інженером, інший служив у поліції. Закінчив кадетський корпус у Полтаві, юридичний факультет Харківського університету у 1918 р., служив у Харківському окружному суді. Як і мільйони інших, після перемого більшовиків опинився на еміграції, у Югославії, де закінчив Белградський університет. Тут другою освітою його стала богословська, яку він вдало поєднував з першою, юридичною, видавши ряд богословських робіт про походження закону про престолонасліддя у Росії, про почитання Богородиці, святої Софії та Іоанна Хрестителя. Все це було опубліковано у 1920-х рр., коли Іоанн був пострижений у монахи і став вчителем духовної семінарії у м. Бітола у Македонії. Не був осторонь і суспільного життя, відслуживши панихіду по вбитому терористами королю Югославії Александру І. З 1934 р. – єпископ Шанхайський. У Китаї була досить велика російська православна колонія, що перебувала у вкрай важкому стані. Іоанн створив притулок для сиріт та малозабезпечених дітей, вихованцями якого стали 3,5 тис. дітей. Відвідував в’язниці, лікарні, причому зафіксовані були перші випадки зцілення ним невиліковно хворих молитвами. При ньому у Шанхаї зведені були православний кафедральний собор та Свято-Миколаївська церква (на честь Миколи ІІ). Після 1945 р., коли всі єпископи у Китаї визнали російського патріарха Алексія І, Іоанн єдиний відмовився переходити під владу РПЦ і виїхав на Філіппіни, де тоді мешкало понад 5 тис. росіян. З його ініціативи вони були евакуйовані до США і Австралії. З 1951 р. – у Парижі, згодом у Брюсселі, архієпископ Західноєвропейський, під його опікою були православні приходи Франції, Голландії, Іспанії, причому не лише російські, але й грецькі, арабські, болгарські і румунські. У 1962 році переїхав до США і з 1963 до смерті – архієпископ Західно-американський (Сан-Францисський). Помер у Сієтлі 19 червня 1966 р. під час молитви. 1994 року Російська православна церква за кордоном віднесла його до лику святих, що було підтверджено Архієрейським Собором РПЦ 24 червня 2008 р. http://ioann.ucoz.ua/publ/7-1-0-6

1053. Іолк Янкель Юдович – на поч. ХХ ст. власник аптеки, с. Олександрівка Богородичної вол.

1054. Іонін Михайло Іванович – поміщик, у маєтку с. Михайлівка мав на 1845 р. 2049 мериносних овець.

1055. Іосіфов Варфоломій Йосипович – Співаківка, церква Миколаївська Ізюмський 1 -й округ 1904 священик.

1056. Іот Михайло Йосипович – на поч. ХХ. ст. старший лісничий Маяцького лісництва (м.Слов’янськ).

1057. Ісаєв – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1058. Ісаєв – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1059. Ісіченко А. – активіст молодіжної організації «Нова зоря» (1917 р.).

1060. Ісіченко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1061. Істомін Павло Дмитрович (1845 - †20.12.1899) – генерал, дійсний статський радник, похований в м. Ізюмі. У 1896 р. важко захворів(рак), але вилікувався перед Піщанської ікони Божої Матері Дружина Ганна Дмитрівна.

1062. Іщенко Е. Ф. – власник крейдомельного заводу у с. Черкаське біля Слов’янська (на 1912 р. 79 робітників)

1063. Іщенко Микола Захарович (5 травня 1882, сл. Барвінкова - †31 грудня 1972, Париж). Доктор медицини. Закінчив медичний факультет Харківського університету. Працював земським лікарем на Ізюмшині. У 1916-1920 завідував в Ялті санаторієм «Здравниця». Евакуювався разом з хворими і персоналом санаторію в Бізерту (Туніс). У 1921 перебував у таборі форту Аїн-Румі, де в кухні пароплава влаштував амбулаторію, яка обслуговувала російських біженців. У тому ж році перебрався в м Туніс. Один із засновників лікарняної каси взаємодопомоги російських біженців та поліклініки з хірургічними ліжками. Сприяв російським біженцям в отриманні безкоштовної медичної допомоги. Один час тримав невелику амбулаторію. Працював лікарем на будівництві греблі в Сіді-Бу-Бакер. У м Тунісі співав у церковному хорі і хорі І.М. Шадріна.

1064. Іщенко Степан Федорович – на поч. ХХ ст. вапняковий завод у с. Черкаське.

1065. Іщенко Федір Петрович – ізюмський і слов’янський купець, мешканець сл. Барвінкове Ізюмського повіту, власний кам’яний будинок. Власник солеварного заводу на 1887 р.

1066. Іщенко Яків Андрійович (1896, Цареборисів – 3.04.1970, Москва) – у 1918 р. керівник партизанського загону у Теплянських лісах, що боровся з німцями. Згодом у Червоній армії, командував полком, бригадою. В роки Другої Світової брав участь у Сталінградській, Курській битвах. Нагороджений орденом Леніна, 4-ма орденами Бойового Червоного прапора, 2-ма орденами Вітчизняної війни, орденом Червоної зірки. Дослужився до генерал-майора.

Ї

Й

1067. Йосип (Кречетович Йосип Павлович, 1873 - † 12 червня 1933, Сімферополь) – архиєпископ Ізюмський, митрополит УПАСЦ (обновленської церкви). Ще в часі навчання у Московській духовній академії листувався з майбутніми діячами обновленського руху, зокрема, з Володимиром Соловйовим та професором Борисом Тітліновим. Закінчив академію 1897 року, кандидат богослов'я. 1917 - ректор Катеринославської, згодом Вітебської семінарій. 1918 року входив до складу Ученого Комітету при Міністерстві віросповідань України. 1922 року примикає до обновленської церкви (УПАСЦ), червнем 1923 хіротонісаний на епископа, січень 1924 - єпископ Ізюмський та вікарій Харківської єпархії. У вересні хіротонісаний в сан архієпископа, архієпископ Полтавський і Прилуцький. З березня 1928 по 1933 - митрополит Сімферопольський. Учасник обновленських Всеросійських соборів 1923 та 1925 років, Всеукраїнського собору 1925, Білоруського собору 1927 року.

К

1068. Кабачков – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1069. Кавун – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1070. Какорський Василь Іванович – на поч. ХХ. ст. нотаріус, м. Ізюм.

1071. Калганов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1072. Калембет Микола Данилович (1858 р.р.) – губернський секретар, секретар Ізюмського поліційного управління з 1880 р., з обер-офіцерських дітей. В 1874 р. закінчив Ізюмське повітове училище, працював поштарем в Ізюмській поштовой конторі, з 1875 р. в поліціїї. Одружений на доньці діякона Анні Федірівні Рибчинській. Діти: Наталія (18.08.1882), Анна (21.12.1884), Микола (13.11.1886).

1073. Калениченко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1074. Калинович Олексій – надвірний радник, мешканець Савинців, у 1779 р. побудував храм Вознесіння Господня у Савинцях.

1075. Калугін Костянтин – робітник ІЗМ (обліковець), член РСДРП з 1915 р., більшовик, один з керівниківІзюмської ради робітничих і солдатський депутатів (1917 р.). Більшовик, перший голова ізюмської Червоної гвардії (вересень – жовтень 1917 р.), секретар Ревкому ІЗМ у жовтні 1917 р. У грудні 1917 р. – член ІІ Ізюмського Повітового ревкому. У 1920 – 1921 рр. – голова загону ЧОН.

1076. Калчигін Семен Васильович – поміщик, у маєтку с. Дмитрівка мав на 1845 р. 2000 мериносних овець.

1077. Калюжна – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1078. Калюжний – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1079. Калядін С. – робітник ІЗМ, один з керівниківІзюмської ради робітничих і солдатський депутатів (1917 р.). Меншовик, згодом більшовик. Учасник антинімецького підпілля 1918 р.

1080. Каменський – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1081. Каменюк – керівник селянського повстанського загону (1920 р.).

1082. Камінський Фердинанд Прокопович (1858 р. н.) – на 1896 р. пристав м. Ізюма, закінчив міське училище.

1083. Капленко – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1084. Каплишинська Неоніла Гаврилівна – вчителька російської мови Слов’янської жіночої прогімназії на 1887 р.

1085. Капніст Василь Петрович (1697 – 19.08.1767 р.) – у 1711 р. з батьком емігрував з Венеції, оселився у Ізюмі, де по смерті батька був всиновлений ізюмським сотником Павлюком. Сотник Ізюмського полку (з 1726 р.), що був наказним полковником під час походів ізюмських козаків на північ (у 1734 р. розбив калмиків, що вдерлися на Ізюмщину), згодом брав участь у основних битвах російської армії, у яких брав участь наш полк. Ізюмським сотником він пробув до 1737 р., по тому був миргородським полковником, де відзначився досить активним заселенням полку біженцями з Правобережжя. А 1750 р. викрилась змова козацької старшини за участі Капніста з метою проголошення незалежності українських земель. Його було заслано до с. Обухівка Миргородського полку, де у нього і народився син – теж Василь, відомий письменник і поет. А за рік колишній сотник загинув у битві при Грос-Єгерсдорфі.

1086. Капніст Микола Васильйович – надворний радник. Викупив за 3100 крб. у матері і братів маєток с. Шпаківка. В 1799 р. також маєток в с. Курулька Ізюмського повіту.

1087. Капніст Софія Миколаївна – поміщиця, у маєтку с. Діброва мала на 1845 р. 2000 мериносних овець.

1088. Капустін Андрій Григорович – Савинці, церква Вознесенська Ізюмський 1 -й округ 1908 псаломщик

1089. Капустін – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1090. Капустянський Дмитро - сотник Печенізької сотні Ізюмського полку.

1091. Капустянський Георгій Іванович – предводитель дворянства Ізюмського повіту у 1780 – 1783 рр. (перший).

1092. Капустянський Григорій Юрійович – предводитель дворянства Ізюмського повіту у 1786 – 1789 рр.

1093. Капустянський Іван Іванович – писар Ізюмського полку на 1721 р. (на 1732 р.). Маєток с. Іванівка

1094. Капустянський Корнілій Захарович – полковий писар Ізюмського полку на 1749 р.

1095. Капустянський Михайло Стефанович – Маяки, церква Покровська Ізюмський 2 -й округ 1908 диякон

1096. Капустянский Семен – у 1737 – 62 рр. – сотник Ямпольської сотні Ізюмського полку. Дружина Анастасія. Донька Анисія у шлюбі за поручиком Полтавського пікінерного полку Петром Рославлевим. Маєток у сл. Каменка.

1097. Капустянський - Захаржевич Василь – підпоручик, предводитель дворянства Ізюмського повіту у 1792 – 1795 рр.

1098. Капшуков Яків Архипович – підпоручик. У 1872 р. мешкає в Ізюмі. Кавалер ордена «Св. Георгія» III ступеня.

1099. Караваєв Федір Петрович – комендант м. Слов’янська у 1774 р.

1100. Карана (Пудат) – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1101. Каранда – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1102. Карасев – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1103. Караулов – городничий м. Ізюм на 1836 р.

1104. Карачуліна – казенна селянка, мешканка м. Ізюм на 1890 р.

1105. Караяні (уроджена Ставракова) Єлизавета Захарівна (1825 – 1888, Привілля) – дружина генерал-майора, маєток с. Привілля Ізюмського повіту.

1106. Кармазін – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1107. Карнаух – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1108. Карнаухов Михайло – голова краматорського більшовицького збройного загону, що у грудні 1917 розстліляв у Слов’янську демонстрацію жінок і фронтовиків.

1109. Карпенко – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1110. Карпенко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1111. Карпенко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1112. Карпов Олександр Максимович – заснував напр. XVIII ст. маєтки сс. Бессарабіха і Карпівка у Ізюмському повіті. Сини Олександр (див.) і Костянтин.

1113. Карпов Олександр Олександрович – штабс-ротмістр, маєтки сс. Бессарабіха і Карпівка у Ізюмському повіті. Бессарабіха (біля Слов’янська) мала цегляний завод, два водяні млина, кінний завод, винокурню. Мав на 1845 р. 1000 мериносних овець.

1114. Карпов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1115. Карпова Надія – дружина штаб-ротмістра, поміщиця, с. Надіївка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина), на 1845 р. 3000 мериносних овець..

1116. Картавий Ф. – підпрапорний Хаківського полку, маєток с. Середня Бурлучка (За: «Перепись слободских полков гвардии майора Хрущева 1732 года»).

1117. Карякін Дмитро Іванович – купецький син, заступник директора Слов’янського міського банку, на 1917 р. власник содового, керамічного, соляного, миловарного заводів.

1118. Касперович Олексій – надвірний радник, похований с дружиною і дітьми в сл. Савинці Ізюмського повіту у Вознесенській церкві.

1119. Касьмін – вчитель, у 1860 р. почав читати арифметику у Ізюмському повітовому училищі.

1120. Касьянов Веніамін Семенович – Петровське, церква Преображенська Ізюмський 3-й округ 1908 священик

1121. Касьянов Григорій – на 1858 р. благочинний І Ізюмського округу, у 1860 р. почав читати Закон Божий у Ізюмському повітовому училищі.

1122. Касьянов Іван Семенович – Крива Лука церква Троїцька Ізюмський 2-й округ 1904 священик

1123. Касьянов Олександр Гаврилович (1.06.1828 - 2.03.1905) - протоієрей (Мала Комишуваха церква Троїцька Ізюмський 1 -й округ 1904), похований в сл. Комишуваха Ізюмського повіту.

1124. Катєлєвцев – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р.

1125. Катруха Яків – меценат, на кошти якого у 1751 р. була побудована Миколаївська церква.

1126. Катрухина Єфросинія Матвіївна – дружина поручика. У 1792 р. купила хут. Олексіївський Куп’янської округи у полковника Ізюмського полку Ф. Краснокутського.

1127. Каховський Олександр Іванович – капітан, в 1833 р. титулярний радник, чиновник особливих доручень Харківського губернатора. Маєток с. Богданівка Ізюмський повіту. У ньому кам’яний палац у стилі ампір, заводи: мериносних овець, рогатої худоби, кінний (з арабськими скакунами) Дружина Авдотія Олександрівна.

1128. Каховський Петро Демьянович (1769-1831) – 21.03.1800-18.09.1800 і 09.02.1802-06.07.1803 – полковник Ізюмського гусарського полку.

1129. Каховський Порфірій Іванович – штабс-капітан, учасник російсько-турецької війни 1828 – 29 рр., кавалер орденів Св. Анни IV ст. «За хоробрість» і Св. Володимира IV ст. за участь у облозі фортець Браїлов і Сілістрія. Маєток с. Стародубка. Дружина Анна, діти: Всеволод (1835 р. н.), Ольга (1837 р. н.), Ярослав (1839 р. н.), Емілія (1840 р. н.), Юлія (1841 р. н.), Євгенія (1843 р. н.), Володимир (1844 р. н.), Святослав (1847 р. н.), Ростислав (1849 р. н.), Вячеслав (1853 р. н.).

1130. Каховська Анна Семенівна – поміщик, у маєтку Стародубівка мав на 1845 р. 600 мериносних овець.

1131. Качконоженко Іван Васильович – мешканець м. Райгородок, 1841 р. пожертвував 1722 р. асигнаціями на на відновлення храма Архистратига Михаїла.

1132. Кашпура – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1133. Кашуба – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1134. Квітка Григорій Іванович (1780 -?) – унтер-офіцер Слобідського драгунського полку на 1798 р., сл. Сватова Лучка.

1135. Квітка Іван Григорович (?–14.02.1751) – полковник Изюмского слободского полка с 22.11.1743 г. Похоронен в сл. Основа в склепе под церковью. Жена Прасковья Андреевна Горленко (?–1756), дочь полковника Прилуцкого полка, внучка гетмана Даниила Апостола. Дети: Николай, Григорий, Василий (подпрапорный), Иван (коллежский асессор), Александр (подпоручик), Федор, Илья. http://sr.rodovid.org/wk/Особа:222469

1136. Квітка Іван Якович – поміщик, хут. Іванівський Ізюмського повіту (нині Барвінківщина). У 1824 р. закінчив Ізюмське повітове училище.

1137. Квітка Кесар Степанович – поміщик, у маєтку с. Федорівка мав на 1845 р. 2000 мериносних овець.

1138. Квітка Олександра Петрівна – поміщиця, с. Олександрівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина).

1139. Квітка Олексій Семенович – харківський сотник, маєток с. Боровенька (За: «Перепись слободских полков гвардии майора Хрущева 1732 года»).

1140. Квітка – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1141. Квітницький Єраст Ксенофонтович – 23.01.1883-10.05.1888 – полковник Ізюмського гусарського полку.

1142. Келембет Микола Данилович – губернський секретар, на 1887 р. секретар Ізюмського повітового поліційного управління

1143. Келініков – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1144. Кіпріян (1811 - 26.11.1874) – ієромонах, духовник Святогірської пустині, перейшов до неї з Глинської пустині разом з архимандритом Арсенієм для її відновлення.

1145. Кірістальов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1146. Кирилов Дмитро Павлович – Шандриголове, церква Івано-Богословська Ізюмський 2-й округ 1908 священик

1147. Кирилов Олександр Григорович – Шабельківка, церква Миколаївська Ізюмський 4-й округ 1908 священик

1148. Кирилов – власник універсального магазину (поч. ХХ ст.).

1149. Кирилов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1150. Кириченко Феодосій Іоанович (15.01.1848 р.р.) – діякон Миколаївської церкви сл. Цареборисів. Батько Іоанн Іоанович пономар Введенської церкви сл. Студенок, мати Марія Георгіївна. У лютому 1885 р. врятував тонучого в р. Сіверський Дінець сина купця Федіра Трохимовича Жевержеєва.

1151. Кириченко Андрій Іванович (? - 1855) – міщанин м. Ізюма.

1152. Кириченко Григорій Іванович (? - 1856) – монах Києво-Печерської лаври. З 12.12.1852 р. ізюмський мещанин. Виховував прийомну доньку Анісію Михайлівну Посохову (1856 р.н.).

1153. Кириченко – казенний селянин, мешканець м. Ізюм на 1890 р. (прізвище зустрічається 2 рази)

1154. Кириченков – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1155. Кисельова Марія Григорівна – купчиха м. Слов’янськ, власниця салотопенного заводу на 1887 р.

1156. Кисильов Степан Кіндратович – слов’янський 3 гільдії купець. У 1846 р. пожертвував 40-пудовий дзвін Святогірському монастирю.

1157. Кисильов – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1158. Кишинський Адріян Миколайович (30.10.1859 р.р.) – дворянин Ізюмського повіту (маєток 120 десятин, с Павлівка). Закінчив Орловсько-Бахтинску військову гімназію. У 1859 р. поступив канцеляристом у канцелярію Ізюмського повітового предводителя дворянства.

1159. Кишинський Володимир Іонович (? - 24.03.1895) – титулярний радник, земський працівник. Маєток хут. Жеребецький Куп’янського повіту. Похований в сл. Піски Ізюмського повіту. Дружина Катерина Костянтинівна. У 1896 р. опікуни їх дітей продали маєток за 28000 руб.

1160. Кишинський Елисей Степанович – не служачий дворянин, мешкав у с. Павлівка (нині у Ізюмі). Діти: Олексій (1788 р. н.), Кіндрат (12.03.1789).

1161. Кишинський Микола Семенович – генерал-майор,поміщик, с. Павлівка Ізюмського повіту (нині Барвінківщина)

1162. Кишинський Семен - з 1748 по 1762 рр. – сотник у Сватовій Лучці Ізюмського полку (містечка Сватова Лучка, села Кабанне і Моховатка).

1163. Кишинський Семен Степанович (1771 р. н.) – поручик, маєток с. Павдівка (нині у м. Ізюм). На службі з 1783 р., воював під Очаковим, на Кінбурнській косі. У відставці з 1797 р., з 1799 – засідатель від дворян у Ізюмському земському суді. У 1823 р. – ізюмський земський ісправник. Діти: поручик Василь (1798 р. н.), підпоручик Лаврентій (1802 р. н.), Мотрона (1805 р. н.) Олексій (1807 р. н.), Дмитро (1808 р. н.), Микола (1813 р. н.), Акінфій (1816 р. н.), Іон (1818 р. н.), Марія (1820 р. н.), Віра (1823 р. н.).

1164. Кишинський Степан – у 1740 – 58 рр. – сотник Малиновської сотні Ізюмського полку.

1165. Кишинська Ганна Іванівна – удова поручика, у 1833 р. маєток с. Жолобок и с. Фомичевське Ізюмського повіту. У с. Желобок – заводи мериносів (500 голів) і рогатої худоби (70 голів), сухомлин; у Фомічевському – завод мериносів (800 голів) і рогатої худоби (150), кам’яний палац, два сухомлини.

1166. Кишинська Є. В. – на поч. ХХ ст. власниця водяного млина, сл. Піски.

1167. Кіктєв Яків Максимович – Мала Комишуваха, церква Троїцька Ізюмський 1-й округ 1908 диякон

1168. Кіркач – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1169. Кісєльова – казенна селянка, мешканка м. Ізюм на 1890 р.

1170. Классен І. К. – власник газогенераторного млина у сл. Барвінкова (на 1912 р. 11 робітників)

1171. Клевер М. О. – власник винокуренного заводу (хут. Заборянський біля Лиману, на 1912 р. 22 робітника)

1172. Клімат(к)ов – купець міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.

1173. Климаш Тихон Андрійович – міщанин м.Ізюм, в сер. ХІХ ст. вилікувався від припадківбіля Піщанської ікони Божої Матері

1174. Климашев – міський голова Ізюма на 1845 р.

1175. Климентьєв Гавриїл Іоанович – Рубцово, церква Івана Милостивого Ізюмський 1 -й округ 1908 диякон

1176. Климашов Іван – міщанин, виборець до першої Ізюмської міської ратуші і міської думи (ради та Виконкому) у 1833 р.

1177. Климашев Семен Дмитрович – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р., похований в Ізюмі на міському кладовиші.

1178. Клочко – міщанин м. Ізюм на 1890 р.

1179. Клочко – міщанин Ізюмського повіту на 1884 р.

1180. Клюш-Островська Марія Миронівна – дружина губернського секретаря. В 1842 р. маєток с. Федірівка (Марьївка) Ізюмського повіту, нині окраїна Краматорська. Там 26 душ ч. ст., сухомлин, невеликі заводи ВРХ і іспанських овець.

1181. Книш Микола – вахмістр Ізюмського гусарського полку, відзначився у Бородинській битві.

1182. Кобзарьов – міщанин міста Ізюм згідно 9 ревізії від 26.10.1850 р.