Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Педагогічні погляди А.С. Макаренка





Антон Семенович Макаренко (1888-1939 рр.) – видатний український педагог, який зробив фундаментальний внесок у вітчизняну і світову педагогічну науку. З його ім’ям пов’язаний важливий період розвитку теорії та практики виховання особистості дитини як індивідуальності й суб’єкта суспільних відносин. А.С. Макаренком прожито яскраве, цільне, наповнене педагогічною й літературною творчістю життя. При всіх здо­бутих ним у особистій педагогічній практиці виховання молоді високих позитивних результатів, професійних досягнень та успіхів, визнанні провідних ідей, він ніколи не абсо­люти­зував власних педагогічних поглядів та інновацій, а просто йшов творчою стежкою у постійних пошуках нових шляхів виховання нової особистості.

Після закінчення Кременчуцького училища та педагогічних курсів при ньому (1905 р.), А.С. Макаренко перебував на посаді вчителя залізничного училища у містечку Крюково на Дніпрі. У 1917 р., закінчивши з золотою медаллю Полтавський учи­тель­ський інститут, він спочатку керував Крюковським заліз­ничним училищем, а потім був завідувачем початкового місь­кого училища у м. Полтаві. У 1920 р. за його ідеєю було організовано трудову колонію для неповнолітніх право­порушників, де на практиці пройшла свою всебічну експери­ментальну апробацію розроблена та теоретично обґрунтована ним авторська система виховання трудового дитячого колективу. Остання, обґрунтовуючи доцільність у нових історичних умовах розвитку суспільства виховання дітей та підлітків в умовах формування цілеспрямованого, організованого й само­врядо­ваного дитячого колективу, перш за все була спрямована проти застарілих у 20-ті роки 20-го сторіччя, але домінуючих в той час, ідей педоцентризму, а також теорії “вільного виховання”. На цій підставі, постійно удосконалюючи засоби авторської системи виховання, А.С. Макаренком було здійснено без­прикладний в світовій педагогічній практиці досвід масового перевиховування дітей-правопорушників в трудовій колонії ім. М. Горького (1920-1928 рр. під Полтавою, з 1926 р. у Куряжі близ Харкова) та дитячій комуні ім. Ф.Е. Дзержинського (1927-1935 рр., в пригороді Харкова).

Працюючи в Комуні, А.С. Макаренко збагатив власну виховну систему шляхом поєднання навчання підлітків з виробничою працею, започаткувавши тим самим перший досвід вітчизняної теорії та практики менеджменту в освіті, як нового напрямку досліджень педагогічної науки. На власному нова­торському досвіді організації праці в Комуні він довів, що самосвідомість громадянина, формування його моральності здобуває великого імпульсу через реальну участь кожної особис­тості у виробничій праці – сільськогосподарській, чи на промисловому підприємстві, при випуску необхідної продукції. Для активного включення у виробничу працю, з метою набуття підлітком здібностей, як організатора, так і виконавця у процесі суспільного виробництва, видатний педагог перебудував навчання у школі таким чином, щоб ефективно формувались політехнічні уміння, навички, економічний кругозір. Підкре­слюючи, що ідея “безтурботного дитинства” є шкідливою для дітей і сторонньою для здорового суспільства, через що повинна набути значення “праця-турбота”, а не просто “праця-робота”, він так організував взаємодію вихованців, коли реально здійснювалася турбота про молодших, про майбутнє кожного члена колективу, про свою країну тощо.

У 1937 р. видатний вітчизняний педагог переїхав до м. Москви і цілком присвятив себе літературній та суспільно-педагогічній діяльності. Так, в своїй фундаментальній праці “Педагогічна поема” А.С.Макаренко у яскравій художній формі висвітлив власний досвід перевиховування малолітніх право­порушників у дитячих колоніях. Ним з позицій сучасності було поставлено найважливіші питання теорії виховання нового підростаючого покоління, особливо ті, що стосувалися орга­нізації виховного колективу та дисципліни. У книзі “Методика організації виховного процесу” знайшли відоб­раження проб­леми створення колективу, самоврядування, дисципліни та режиму, перспективи і стилю роботи колективу. У статтях “Мета виховання”, “Виховання характеру в школі”, “Воля, мужність, цілеспрямованість” видатний український педагог-новатор обґрунтував принципи, зміст та методику організації цілісного педагогічного процесу, виокремив сутність і специфіку виховання, довів необхідність диференціації мето­дики вик­ладання й методики виховання як взаємопов’язаних, але самостій­них розділів педагогічної теорії і напрямків науково-педагогічного дослідження.

Виходячи з того, що особистість – істота соціальна, а колектив – не випадкове накопичення людей, не просто зібрання, група взаємодіючих індивідуумів, а соціальний орга­нізм у здоровому людському суспільстві, розвиток якого підпорядковується певним закономірностям, А.С. Макаренко довів, що життя колективу – це динамічний, безперервний розвиток усього колективу і кожної особистості, важливе значен­ня у процесі якого мають цілі і завдання на майбутнє, на “завтрашню радість”, як той результат, що повинен принести радість і задоволення, духовне збагачення. Формування перспективних ліній (потреб, цілей, що принесуть радість) складає основу розвитку колективу, яке увійшло у педагогічну практику під назвою “системи перспективних ліній”. Повно­цінного, щасливого життя немає за межами колективу і сус­пільства. Воно є надбанням усіх і можливе лише за умов співробітництва, дружби, свободи і соціальної рівності, парт­нерства. У відносинах між вихованцями колонії видатний пе­дагог виділяв такі стилі: мажор – постійна готовність до дії; відчуття власної гідності і гордості за свій колектив; спів­друж­ність; почуття захищеності – ніхто не має права принизити нікого; творча активність; звичка стримувати себе в русі, слові, проявах емоцій.

Натомість, надаючи великого значення вихованню особистості в колективі і через колектив, А.С.Макаренко не виключає ролі індивідуальної роботи з вихованцями, здій­снення індивідуального підходу до них. З його позиції, вихо­вувати особистість у колективі не означає втискувати її в шаблон, “стригти всіх під один номер”, а необхідно створювати умови для того, щоб кожний член колективу розвивав індивідуальні позитивні властивості. Головна цінність колективу визначається саме тим, наскільки він дозволяє роз­крити все багатство потенційних сил і можливостей особис­тості, стимулювати її рух і розвиток. Тому у виховній роботі необхідно органічно поєднувати “педагогіку колективної дії” з “педагогікою індивідуальної дії”.

Розробляючи теорію виховання дисципліни, вчений наголошував на важливості забезпечення взаємодії педагога з колективом, а не тільки з конкретною особистістю. Май­стерність педагога полягає в тому, щоб поєднувати педагогічне керівництво з учнівським самоврядуванням, з наданням певних прав колективу, тобто щоб воля педагога і воля дитячого колективу були єдині. Повна самостійність в організації життя колективу, розвиток почуття відповідальності і обов’язку, господарського ставлення до всього, що відбувається у житті колективу, і одночасно наявність гри, відповідної віку – саме в цьому, за поглядами А.С.Макаренка, полягає сутність самоуправління в колективі.

Основою дисципліни є вимога, яка повинна поєднуватися з повагою до особистості вихованця. Логіка дисципліни полягає в тому, що: по-перше, кожний учень повинен бути впевненим, що дисципліна є формою для найкращого досягнення мети колективу; по-друге, дисципліна ставить кожну окрему особистість в найбільш захищену позицію, вільне положення. Однак, теоремами дисципліни є такі: інтереси колективу вище інтересів особистості; дисципліна прикрашає колектив (навіть, коли особистість робить і дещо неприємне для себе з задоволенням).

Певний внесок зробив А.С. Макаренко і в педагогіку сімейного виховання, визначивши принципи виховання дітей в сім’ї, як у первинному колективі, що висвітлено в його праці “Книга для батьків”.

А.С. Макаренко дуже високо оцінював значення педагогіки як соціальної науки, вважав її “самою діалектичною та складною наукою”. Він великої уваги надавав методологічним проблемам педагогіки, найважливішими з яких вважав вияв об’єктивно існуючих зв’язків між метою, засобами та резуль­татами педагогічної діяльності. Саме ці закономірності та відповідний розділ теорії, присвячений їх аналізу, вчений визначав, як педагогічну логіку, основною вимогою якої є доцільність. Класик педагогіки наголошував, що вирішального значення набуває не окремий прийом, а “логіка і дія всієї системи засобів, гармонійно організованих”.

Таким чином, провідними ознаками виховної системи А.С. Макаренка є гуманізм і оптимізм, як вміння педагога бачити в кожному вихованці позитивне й проектувати в ньому саме найкраще; виховання особистості кожної дитини в колективі та праці; облік індивідуальних особливостей в організації міжособистісних відносин у колективі. Основу його педа­гогічної спадщини складають ідеї: демократизації відносин у процесі педагогічного спілкування; необхідності постійного здійснення педагогами творчих пошуків; удосконалення педаго­гічної майстерності вихователів та батьків; педагогіки спів­праці та співробітництва тощо. Загальні принципи й методи, а також провідні педагогічні ідеї А.С. Макаренка є досить актуальними й для сучасної теорії та практики вітчизняної педагогіки.

Контрольні запитання:

1.Який саме зміст вкладав А.С. Макаренко у поняття «колектив»?

2.Що складає сутність теорії трудового виховання А.С. Макаренка?

3.Які вимоги висував А.С.Макаренко перед педагогічними працівниками?

4.В чому може полягати творче використання ідей А.С. Макаренко в навчально-виховному процесі сучасної школи?

5.Який внесок зроблено А.С.Макаренко в теорію та практику педагогіки?








Date: 2016-05-15; view: 39; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.012 sec.) - Пожаловаться на публикацию