Адміністративна відповідальність податкових порушників

Адміністративна відповідальність є засобом адміністративного впливу на порушників податкового законодавства із застосуванням адміністративно-правових норм.

Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення - винної або необережної дії чи бездіяльності, що посягає на захищені законом суспільні відносини, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Особливостями адміністративної відповідальності є:

- застосування до фізичних осіб та посадовців, винних у податкових правопорушеннях. До юридичних осіб адміністративна відповідальність не застосовується, а лише до їх посадових осіб (керівників, бухгалтерів);

- адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості;

- застосування у відношенні до найменш значних податкових правопорушень (проступків), які за своїм характером відповідно до закону не тягнуть кримінальної відповідальності;

- відсутність тяжких правових наслідків.

Діяння, за які передбачена адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства, зазначені у статтях Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 163-2, 163-3, 163-3, 164-1, 164-5 та іншими). При цьому розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність порушника, а також від ступеня вини, майнового стану особи.

Приклад 1. Стаття 163-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів. Так, неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приклад 2. Стаття 164-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат. Відповідно до цієї статті неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, -

тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З усіх видів стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, контролюючим органам надано право використовувати лише адміністративні штрафи. Розмір їх визначається в межах, встановлених за скоєння відповідних правопорушень в сумах, або кратних певному показнику (неоподаткованому мінімуму доходів, мінімальному розміру заробітної плати), або в національній грошовій одиниці (гривнях). При цьому слід враховувати положення пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, в якому зазначено: «…якщо норми інших законів містять посилання на неоподаткований мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги», тобто у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць).

Факт здійснення адміністративного правопорушення встановлюється в процесі або за наслідками перевірки платника податків – суб’єкта господарювання. Посадові особи контролюючих органів при встановленні фактів порушень, за які винні особи притягуються до адміністративної відповідальності, крім відображення цих фактів у актах перевірок, складають протокол про адміністративне правопорушення.

Протокол складається за кожним випадком адміністративного правопорушення. У разі вчинення адміністративного правопорушення кількома особами протокол складається стосовно кожної з таких осіб.

Уповноважені посадові особи контролюючих органів при виявленні адміністративних правопорушень складають протоколи про адміністративне правопорушення на спеціальному бланку. Протокол складається у двох екземплярах, що підписуються посадовою особою, яка склала такий протокол, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Один екземпляр протоколу залишається в контролюючому органі, другий під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком державною мовою. Не допускаються закреслювання або виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, відносно якої він складений.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право дати пояснення і висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення та зауваження додаються до протоколу, про що до нього вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення та/або зауваження.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дати пояснення і підписати протокол у ньому робиться запис про це. Відмова особи від підписання протоколу не є підставою для припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Протокол не пізніше наступного дня після його складання реєструється уповноваженою особою контролюючого органу Журналі реєстрації протоколів та постанов про адміністративні правопорушення.

До протоколів, справи щодо яких розглядають контролюючі органи (за статтями 164-1, 166-6 КУпАП), залежно від обставин виявленого адміністративного правопорушення додаються документи, що можуть свідчити про характер вчиненого правопорушення, обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності).

Якщо розгляд справ про адміністративне правопорушення віднесено до відання інших органів, належно оформлений протокол про адміністративне правопорушення надсилається органу (суду), уповноваженому розглядати адміністративну справу, протягом трьох календарних днів з дня підписання (відмови від підписання) протоколу та реєстрації. До протоколу додаються інші матеріали справи, що є в наявності в контролюючих органах та які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Якщо справу уповноважений розглядати контролюючий орган, протокол з іншими матеріалами справи після його підписання (відмови від підписання) протоколу та реєстрації в Журналі реєстрації протоколів та постанов про адміністративні правопорушення передається керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу, який буде розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 234-2 КУпАП керівником або заступником керівника контролюючого органу розглядаються справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частини третя - сьома статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (стаття 188-23).

Посадова особа відповідного контролюючого органу, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, діє за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись нормами законодавства і правосвідомістю.

Розглядаючи справу, уповноважена посадова особа органу державної податкової служби може прийняти рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Таке рішення детально мотивується в постанові у справі про адміністративне правопорушення. Приймаючи таке рішення, уповноважена посадова особа контролюючого органу повинна всебічно і об'єктивно розглянути справу, з'ясувати, чи можна вважати правопорушення малозначним.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа контролюючого органу виносить одну з таких постанов:

- постанова про накладення адміністративного стягнення;

- постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення.

При оголошенні усного зауваження порушнику виноситься постанова про закриття справи.

Якщо при розгляді справи відповідний орган (посадова особа) дійде висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу досудового слідства чи дізнання.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під підпис або надсилається рекомендованим листом особі, стосовно якої винесено постанову, про що робиться відповідна відмітка у справі.

Постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) в порядку та строки, встановлені КУпАП, або до суду в порядку та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована прокурором до органу, що її виніс, або до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) у порядку та строки, встановлені законом.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає виконанню з моменту винесення, якщо інше не встановлено КУпАП та іншими законами України.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, визначеного КУпАП.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.