Податкові та грошові зобов’язання та способи їх визначення

Діюче податкове законодавство України визначає податкове зобов’язання платника податківяк суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Поряд з цим у Податковому кодексі України визначається поняття «грошове зобов’язання платника податків», відсутнє у старому податковому законодавстві. Під грошовим зобов’язанням платника податків розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В процесі адміністрування податків виділяють прямий та непрямий метод визначення розміру бази оподаткування. Основним методом є прямий, відповідно до якого визначаються реальні та документально підтверджені показники платника податку. Непрямий метод визначення оподаткованої бази виникає у разі відсутності або занедбаності у платника податку обліку доходів, витрат і об’єктів оподаткування, або з інших обставин, тоді працівники податкових органів визначають розмір оподаткованого доходу на підставі даних, отриманих у результаті перевірок діяльності інших платників податків.

Податкові (грошові) зобов’язання визначаються самостійно платником податків або контролюючим органом, у випадках передбачених податковим законодавством.

Виділяють узгоджене та не узгоджене податкове (грошове) зобов’язання. Термін «узгоджене» податкове (грошове) зобов’язання вказує на суму податку або збору, яку платник зобов’язується сплатити до бюджету (цільового фонду) у визначений строк. Податкове (грошове) зобов’язання може бути узгоджене одним з наступних способів:

ü самостійно платником податків, податковим агентом шляхом подання контролюючому органу податкової декларації (уточнюючого розрахунку);

ü самостійне узгодження при отриманні доходів не від податкового агента;

ü внаслідок нарахування контролюючим органом суми грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування.

Податкове (грошове) зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації контролюючому органу. Особливістю є те, що узгоджене в такий спосіб зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених податковим законодавством, якщо:

Ø платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

Ø дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Ø згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

Ø рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

Ø дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

Ø результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

У випадку, якщо грошове зобов'язання нараховується не платником податків самостійно, а контролюючим органом, у зв'язку із наявністю відповідних підстав, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми. Проте після узгодження грошового зобов'язання у встановленому порядку платник податків зобов'язаний своєчасно та повністю його погасити або оскаржити в адміністративному чи судовому порядку.

Сплата податкового зобов'язання розпочинається з моменту визначення податкового зобов'язання та його самостійної фіксації платником податків у податковій декларації та триває протягом десяти календарних днів з моменту настання останнього дня відповідного граничного строку для подання такої податкової декларації.

Якщо сума податкового зобов'язання сплачується податковим агентом - представником фізичної особи, то протягом десяти календарних днів потрібно сплатити суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з доходу, отриманого платником податків - фізичної особи за рахунок такого доходу.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

Якщо, відповідно до податкового законодавства, контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків через причини, не пов'язані з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму зобов'язання у терміни, визначені Податковим кодексом, а якщо такі не визначено - протягом 30 календарних днів, що настають після дня надходження податкового повідомлення-рішення, або має право на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів з дня його надходження.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

У випадках, якщо платник податків не оскаржує відповідне повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку, сума грошового зобов'язання вважається узгодженою та повинна бути сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання такого повідомлення-рішення.