Середньоквадратичне відхилення

Показує максимально мож­ливе коливання певного параметра від його се-
редньоочікуваної величини та дає можливість оцінити ступінь ризику з погляду ймовірності його здійснення (чим біль­ша величина даної числової характеристики, тим ризикованішим є господарське рішення)

Коефіцієнт варіації K (х) _VAR

Коефіцієнт варіації може змінюватися в межах від 0 до 100 %. Чим менша величина, тим більш ста­більною є прогнозована ситуація і, відповідно, менший ступінь ризику здійснення напряму діяльності чи певного заходу

ПРИКЛАД

Є два варіанти вкладень капіталу (табл.1.1). Необхідно вибрати варіант з більш очікуваним прибутком і визначити, який із варіантів є більш ризикованим. Якому з варіантів (А чи Б) ви віддасте перевагу (за критеріями ризик - прибуток) і чому? Відповідь обґрунтуйте.

Табл.1.1 - Варіанти вкладень капіталу

Відповідь:

Очікуваний прибуток знаходимо за формулою:

P_i – імовірність і-го результату;

X_i – значення і-го результату;

n – кількість імовірних результатів.

Очікуваний прибуток за варіантами:

За варіантом Б очікуваний прибуток нижчий, ніж за варіантом А. За очікуваним прибутком краще варіант А.

Середньоквадратичне відхилення знаходимо за формулою:

Середньоквадратичне відхилення за варіантами:

Оскільки середньоквадратичне відхилення за варіантом Б більше за середньоквадратичне відхилення за варіантом А, тобто більший ризик для варіанту Б. Тому виберемо варіант А.

Для надання переваги одному із варіантів знайдемо коефіцієнти варіації:

Отже, перевагу необхідно надати варіанту А, оскільки ризик на одиницю прибутку за цим варіантом менший.

СТАТИСТИЧНИЙ МЕТОД

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних видів господарської діяльності є стати­стичний метод.

Він базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за пев­ний період часу. Як оціночний показник звичайно використо­вують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоодержання доходу чи прибутку.

Залежно від результативності дій за аналізований період часу і рівня втрат, діяльність підприємства відносять до одні­єї з п'яти областей ризику (рис. 4.1): безризикова область, область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику, область неприпустимого ризику.

Областю ризику називається деяка частина загальних втрат, у межах якої вони не перевищують встановленого гра­ничного значення.

Віднесення результатів діяльності підприємства до певної області ризику виконується залежно від рівня втрат.

Рівень втрат визначається залежно від частки втрат у за­гальній величині власних коштів підприємства.

Для кількісної оцінки рівня втрат уводять поняття коефіці­єнта ризику (К). Коефіцієнт ризику можна розраховувати:

• як відношення всього капіталу підприємства до суми йо­го активів;

• як відношення розміру втрат до величини власних кош­тів підприємства (табл. 4.1);

• як відношення очікуваного значення втрат до очікувано­го значення доходу або прибутку (табл. 4.2) тощо.

Таблиця 4.1