Індивідуальне ставлення людей до ризику

За ставленням до ризику в економіці виділяють три типи людей: нейтральні до ризику, прихильники ризику, супротивники ризику.

Нейтральних ризик сам по собі не цікавить, їх цікавить ре­зультат. Оскільки при досить великій кількості спроб шанси на випадання різних сторін монети приблизно рівні, то серед­ній виграш буде нульовим. Нейтральному така гра нецікава і він у неї не буде грати. Навіть якби виграш складав не 1 грн., а, наприклад, 1000 грн., нейтральний усе рівно залишився б байдужий, оскільки середній результат незмінно дорівнює нулеві.

Нейтральним до ризику вважається людина, яка при даному очікуваному результаті байдужа до вибору між гарантованою і ризиковою альтернативами. Нейтраль­ність до ризику може бути інтерпретована як промінь, що виходить з початку координат (рис. 2.1). Рівномірне збільшення результату (наприклад, доходу) викликає і лінійний ріст за­гальної корисності.

Схильним до ризику вважається людина, яка при дано­му очікуваному результаті надасть перевагу пов'язаній з ризиком альтернативі над безризиковою. Схильні до ризи­ку одержують задоволення від азартної гри. До них належать люди, які готові відмовитися від стабільного доходу заради за­доволення випробувати долю. Звичайно вони переоцінюють імовірність виграшу. Оскільки ставки зростають з ростом ре­зультату, то графічно схильність до ризику може бути інтер­претована як парабола, що різко піднімається вгору (рис. 2.2).

Супротивником ризику вважається людина, яка при даному очікуваному результаті надасть перевагу безризиковій альтернативі над ризиковою. У супротивників ризику низька гранична корисність доходу (рис. 2.3).

В економіці вважається правилом, що більшість людей належать до супротивників ризику. Вони готові витрачати певні кошти і пожертвувати частиною доходу, щоб знизити ри­зик, якому вони піддаються.

ТЕМА 6: ПІДПРИЄМНИЦЬКІ РИЗИКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПРИЙНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

6.1. Характеристика ризику як економічної категорії

Вважають, що термін «ризик» — грецького походження, який бере початок від слів ridsikon, ridsa — «стрімчак, скеля» і пов’язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-еконо­мічного життя. У сучасній західній економічній літературі розглядають дві теорії ризику: класичну та неокласичну (рис. 5.1).

Рис. 7.1. Сутнісна характеристика теорій ризику

На сьогодні має місце неоднозначність у тлумаченні поняття «ризик» вітчизняними та зарубіжними вченими. Так, ми виділяємо такі підходи до інтерпретації даної категорії [18]:

Ø ризик — це ймовірність (можливість) здобуття (тільки) небажаного результату (наприклад, імовірність втрати суб’єк­том господарювання частини своїх прибутків [46] або (чи тільки) ймовірність сприятливого позитивного результату: удача, шанс отримати додатковий прибуток (можливість отримання значної вигоди в результаті здійснення підприємницької діяльності [30];

Ø ризик — невизначеність майбутнього стану, внутрішньої ситуації та зовнішнього середовища, невпевненість у результаті [39];

Ø ризик — це діяльність, пов’язана з подоланням невизначеності у ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату та відхилення від мети [1].

В економічній літературі дуже поширений підхід до трактування «ризику» як імовірності недоотримання прибутку, втрати ресурсів чи зазнання збитку в результаті здійснення певних дій, операцій в тому чи іншому напрямі підприємницької діяльності. Але на практиці існують випадки, коли ризик стає джерелом отримання додаткового підприємницького прибутку.

Беручи до уваги згадані вище підходи, можна прийняти визначення ризику у господарській діяльності. Господарський ризик — це специфічна характеристика в господарській ситуації, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб’єктом господарювання частини своїх прибутків тощо). Ризик є зворотною стороною волі вибору, оскільки відсутність альтернатив зумовлює відсутність ризику.

Першопричиною, необхідною умовою виникнення підприємницьких ризиків виступає невизначеність результатів діяльності.

Поява підприємницьких ризиків зумовлена численними факторами — умовами, які можуть викликати та спричинити невизначеність результатів здійснення господарської діяльності.

Основними критеріями визначення факторів підприємницького ризику виступають:

Ø джерело виникнення (зовнішні та внутрішні фактори);

Ø ступінь впливу (фактори прямої та непрямої дії).

Фактори прямої дії безпосередньо впливають на результати підприємницької діяльності та рівень ризику.

Фактори непрямої дії не впливають безпосередньо на дані процеси, але зумовлюють їх зміну.

Параметри, що характеризують внутрішню діяльність підприємства, є внутрішніми; зовнішніми факторами є параметри, що характеризують зовнішнє середовище суб’єкта господарювання.

Виділяють такі функції ризику, як: інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична (рис. 7.7).

2 Класифікація підприємницьких ризиків

Ефективність організації управління ризиком багато в чому зумовлюється класифікаційною системою, яка включає групи, категорії, види, підвиди та різновиди ризиків. Завдяки науково обґрунтованій класифікації ризику можна чітко визначити місце кон­кретного виду ризику в їх загальній системі та вможливити ефективне застосування відповідних методів, прийомів управління ризиком. Широко використовуються різноманітні способи класифікації ризиків, але не існує однозначного підходу до певних кла­сифікаційних ознак. Спробуємо навести змістову класифікацію ризиків, виділити типи ризиків, згрупувати їх за певними ознаками:

Залежно від можливого результату виділяють:

Ø чистий ризик — імовірність здобуття негативного чи нульового результату (виробничі та інвестиційні ризики);

Ø спекулятивний ризик — імовірність здобуття як позитивного, так і негативного результату (фінансові ризики).

Більшість ризиків є саме спекулятивними. Просування нової чи реконструйованої продукції на ринок, зниження ціни для залучення покупців тощо здійснюється саме в надії отримати прибуток.

За ступенем об’єктивності та суб’єктивності рішень —
з об’єктивною, суб’єктивною та об’єктивно-суб’єктивною ймовір­ністю.

За чисельністю суб’єктів ризику — індивідуальний і груповий.

За ситуацією — стохастичний (в умовах невизначеності), конкурентний (в умовах конфлікту).

За джерелом виникнення ризику: ризик, пов’язаний із господарською діяльністю; ризик, пов’язаний з особою підприємця; ризик, пов’язаний з нестачею інформації про стан зовнішнього середовища.

За видами діяльності підприємства:

Ø виробничий ризик — пов’язаний з можливістю невиконання фірмою своїх зобов’язань за контрактом або договором із замовником;

Ø фінансовий ризик — пов’язаний з можливістю невиконання фірмою своїх фінансових обов’язків перед інвесторами через використання для фінансової діяльності фірми боргу;

Ø інвестиційний ризик — пов’язаний із можливістю знецінення інвестиційно-фінансового портфеля, який складається як із власних цінних паперів, так і з придбаних;

Ø валютний ризик — пов’язаний із можливістю коливань рин­кових ставок власної грошової одиниці та інших курсів валют;

Ø юридичний ризик — пов’язаний з неправильним чи неправо­мірним оформленням документів, укладанням угод чи трактуванням норм правових актів;

Ø страховий ризик — ризик страхової компанії, пов’язаний з адекватністю формування страхових тарифів, азартною методологією страхування;

Ø інноваційний ризик — ризик відхилення від мети у разі вкладання коштів у виробництво інноваційного продукту, науково-дослідні та конструкторські роботи.

За ступенем належності до підприємницької діяльності:

Ø підприємницький ризик — ризики, що виникають під час підприємницької діяльності (самостійної ініціативної фінансово-господарської діяльності громадян, здійснюваної для одержання прибутку, від свого імені, під власну майнову відповідальність або ж від імені та під відповідальність юридичної особи — підприємства (фірми));

Ø непідприємницький ризик — ризики, що мають місце під час здійснення непідприємницької діяльності (діяльності «non profit organization» (неприбуткових організацій), науково-дослідних центрів, навчальних закладів, сприяння різним суспільним рухам, тощо).

За належністю до країни функціонування суб’єкта господарювання:

Ø внутрішні ризики — виниклі в певній країні ризики, впливають на діяльність тільки її суб’єктів господарювання;

Ø зовнішні ризики — ризики, джерело (походження) яких для внутрішніх виробників перебуває за межами їхньої країни.

За рівнем виникнення:

Ø ризики мікрорівня — виникають на підприємстві або у приватних осіб;

Ø ризики галузевого походження — виникають у групи підприємств однієї галузі та чинять вплив на всю галузь;

Ø ризики міжгалузевого походження — виникають через наявність взаємовпливу та взаємозалежності окремих галузей і сфер економічної діяльності;

Ø регіональні ризики — виникають через наявність специфіки розвитку й управління окремими регіонами всередині країни;

Ø державні ризики — виникають на макрорівні та впливають на всіх суб’єктів господарювання даної країни;

Ø глобальні (міжнародні, всесвітні) ризики — виникають в економіці кількох країн чи світового співтовариства в цілому, впливаючи при цьому на діяльність суб’єктів господарювання.

За сферою походження:

Ø соціально-політичний ризик — зміна здійснюваного державою політичного курсу, введення в дію незапланованих раніше соціальних програм або інших дій, що в основі свого походження мають соціальну сферу (страйки, зміна психологічного клімату на підприємстві);

Ø адміністративно-законодавчий ризик — реалізація не-
запланованих адміністративних обмежень господарської діяльності суб’єктів ринку, зміни в законодавстві (збільшення податкових ставок, заборона на здійснення певного виду діяльності тощо);

Ø виробничий ризик — виробництво продукції (товарів, послуг), здійснення будь-яких видів виробничої діяльності (зниження запланованих обсягів виробництва, зростання витрат на виробництво продукції тощо);

Ø комерційний ризик — зниження обсягів реалізації товарів (послуг) (унаслідок зміни кон’юнктури, підвищення закупівельної ціни товарів, непередбачене зниження обсягу закупівель, втрати товару в процесі обігу тощо);

Ø фінансовий ризик — невиконання суб’єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов’язань (прострочення платежів, порушення термінів повернення кредитів тощо); зміни, що відбуваються у фінансовій системі взагалі (інфляційні процеси тощо);

Ø природно-екологічний ризик — залежність людини й суспіль­ного виробництва в цілому від природно-кліматичних умов (забагато опадів, повені); зворотний зв’язок між суспільним виробництвом і навколишнім природним середовищем (несприятливий вплив шкідливих виробництв на здоров’я людини тощо);

Ø демографічний ризик — можливістьзміни демографічної ситуації; особливість даних ризиків — існують як у формі самостійних ризиків, так і спричинені виникненням інших ризиків (зниження тривалості життя населення може призвести до виник­нення ризику, пов’язаного з реалізацією продукції, орієнтованої на більш старе населення, тощо);

Ø геополітичний ризик — можливістьзмін глобального харак­теру (світова міграція робочої сили, поява хвороб, що загрожують життю всього людства тощо).

За причинами виникнення:

Ø ризик, викликаний непевністю майбутнього, характерною для функціонування всіх суб’єктів ринку, і, як наслідок, — склад­ністю в прогнозуванні їхніх дій (непевність майбутнього може бути викликана невизначеністю як у функціонуванні економічної системи самого підприємства або його найближчого оточення (наприклад, партнерів), так і навколишнього середовища, наприклад, економіки країни в цілому);

Ø ризик, викликаний нестачею інформації для прийняття рішень, що пов’язана з об’єктивною неможливістю врахування й розгляду всіх параметрів, необхідних для прийняття виробничо-господарських рішень;

Ø ризик, викликаний особистими суб’єктивними чинниками групи, що аналізує ризик (власним розумінням аналізованих процесів, рівнем кваліфікації, співвідношенням кількості часу, необхідного для якісного та всебічного аналізу, та наданим для цієї процедури часом).

За ступенем обґрунтованості прийняття ризику:

Ø обґрунтовані ризики — ризики, які підприємство вирішує взяти на себе після проведення аналітичної оцінки прогнозованих результатів і можливих витрат; при цьому їх вплив на діяльність підприємства буде мінімальним;

Ø частково обґрунтовані — ризики, що бере або передбачає взяти підприємство за умови рівності результатів і витрат; імовір­ність появи несприятливої події настільки велика, що у випадку її появи суб’єкт господарювання може дістати нульовий ефект;

Ø авантюрні ризики — ризики, в результаті реалізації яких має місце висока ймовірність недосягнення запланованих результатів; суб’єкт господарювання, що бере авантюрний ризик, діє без урахування реальних сил, умов і можливостей, розраховуючи на випадковий успіх.

За ступенем системності:

Ø несистемні (унікальні) ризики — ризики, що не властиві даній системі, а ступінь їхнього впливу може бути зведено до можливого мінімуму (нуля) (наприклад, ступінь впливу ризику на результати діяльності підприємства може бути знижено за допомогою виробничої або фінансової диверсифікації);

Ø системні ризики — ризики, наявність яких зумовлено самою системою, і ступінь їх впливу не може бути знижений.

Системні ризики обов’язково існують в економіці та є атрибутом діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Ці ризики можна передбачити й оцінити, але знизити їх ступінь не можливо. З погляду теорії ефективного управління фірмою дана група ризиків являє собою ту максимальну кількість ризиків, пере-
вищення якої означатиме зниження ефективної діяльності організації. Але через ряд обмежень як об’єктивного, так і суб’єктив­ного характеру (ресурсні обмеження, суб’єктивність використаної для впорядкування прогнозів інформації тощо), досягти того, щоб підприємство в своїй діяльності стикалося тільки з цими ризиками, не завжди можливо. Тому в більшості випадків підприємства беруть на себе всю групу системних ризиків плюс незначну частину унікальних ризиків.

За відповідністю допустимим межам: