Способи визначення продуктивності праці на залізничному транспорті

Продуктивність праці є найбільш важливим елементом в системі трудових показників і займає провідне місце в системі показників, що характеризують ефективність суспільного виробництва.

У виробництві продукції беруть участь жива і минула праця. Жива праця затрачається працівниками при здійсненні поточних виробничих процесів. Минула праця була витрачена на більш ранніх стадіях виробництва або в інших галузях економіки і використовується для виробництва продукції.

Продуктивність праці характеризує результативність корисної, конкретної праці, що визначає ступінь ефективності доцільної продуктивної діяльності протягом даного проміжку часу.

Слід розрізняти: продуктивність суспільної праці в цілому в економіці; локальну або групову продуктивність праці (в галузі, підгалузі); індивідуальну продуктивність праці (на підприємстві в цілому, в цеху, в бригаді, на ділянці, на робочому місці).

Продуктивність суспільної праці відображає витрати живої і минулої праці. Локальна та індивідуальна продуктивність праці відображає витрати живої праці на виробництво одиниці продукції.

Для характеристики локальної та індивідуальної продуктивності праці можуть використовуватися такі показники: виробіток продукції, трудомісткість продукції.

Виробіток продукції за одиницю часу визначають за формулою:

B=Q/T

де Q - обсяг виробленої продукції;

Т - витрата робочого часу.

Трудомісткість визначається за формулою:

t=T/Q

Існують наступні основні методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, трудовий, вартісної.

При натуральному методі продуктивність праці визначається діленням виробленої продукції в натуральних одиницях (наприклад, тоннах, штуках, квадратних метрах) на чисельність працівників. Цей метод простий, наочний і достовірний. Однак він має досить обмежену сферу застосування, так як рідкісне підприємство випускає однорідну продукцію.

При умовно-натуральному методі продуктивність праці визначається діленням кількості умовних облікових одиниць продукціі на чисельність працівників. Цей метод заснований на пріведеніі різних виробів до одного вимірника. При цьому один вид продукції прирівнюється до іншого за відносною трудомісткістю. Сфера застосування цього методу також обмежена.

Вимірювання продуктивності праці при трудовому методу припускає використання показника трудомісткості в якості вимірювача продукції. Обсяг продукції визначають в трудовому вимірі в нормо-годинах шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на норму часу на виготовлення одиниці продукції. Цей метод вимагає наукової обгрунтованості норм часу, що застосовуються. Трудовий метод придатний для оцінки рівня продуктивності праці на окремих робочих місцях, у бригадах, на дільницях, у цехах. Цей метод не має широкого розповсюдження.

При вартісному методі продуктивність праці визначається діленням обсягу продукції у вартісному вираженні на чісельність працівників. Обсяг продукції обчислюють у грошовому вираженні шляхом множення обсягу продукції в натуральному вираженні на відповідні оптові ціни. Цей метод є найбільш універсальним.

На залізничному транспорті застосовуються всі методи вимірювання продуктивності праці. Натуральний і умовно-натуральний методи застосовуються для визначення продуктивності праці по основній діяльності залізниць і у відокремлених структурних підрозділах. Вартісний метод використовують в будівництві, капітальному ремонті основних засобів.

Продуктивність праці працівників мережі і залізниць в умовно-натуральних одиницях вимірюється кількістю приведених тонно-кілометрів, що припадають на одного працівника експлуатаційного контингенту, зайнятого в перевезеннях (середньооблікова чисельність).

Показники, які застосовуються для вимірювання продуктивності праці працівників окремих господарств залізниць:

Продуктивність праці обчислюють також для працівників галузевих структурних одиниць.

Продуктивність праці працівників станції визначають діленням показника, що характеризує основний вид її роботи, на чисельність спискового контингенту працівників. Для сортувальної станції це число відправлених і прийнятих вагонів, у тому числі вимірюється в приведених вагонах; для вантажної  число навантажених і вивантажених тонн вантажу, для пасажирської  число відправлених пасажирів.

У локомотивних депо продуктивність праці розраховують за експлуатаційної діяльності, по ремонтної діяльності і в цілому по депо. Продуктивність праці працівників, зайнятих на експлуатаційній (поїзнії) роботі і в цілому по депо, визначають діленням тонно-кілометрів брутто в кордонах роботи локомотивних бригад відповідно на облікову чисельність на експлуатаційній роботі і на облікову чисельність працівників локомотивного депо. Продуктивність праці на ремонтній роботі розраховують діленням обсягу ремонту рухомого складу в наведених одиницях ремонту на облікову чисельність працівників, зайнятих ремонтом локомотивів.

Продуктивність праці працівників вагонного депо визначаються діленням кількості приведених вагонів, які пройшли через пункти технічного огляду, на облікову чисельність працівників експлуатаційного контингенту.

Продуктивність праці працівників в пасажирських і рефрижераторних депо вимірюють у вагоно-кілометрах на всьому шляху прямування, що припадають на одного працівника експлуатаційного контингенту.

Продуктивність праці в дистанціях сигналізації та зв'язку визначають як відношення обсягу робіт, вираженого через трудомісткість технічного обслуговування в технічних одиницях, до чисельності працівників, зайнятих на експлуатації.

Продуктивність праці працівників експлуатаційного штату дистанцій електропостачання – кількістю приведених об'єктів обслуговування (технічних одиниць) в розрахунку на одного працівника середньооблікового складу.

Також розраховують продуктивність праці для працівників найважливіших професій. Наприклад, продуктивність праці машиністів локомотивів вимірюється в тонно-кілометрах брутто, а кондукторських бригад  – в поездо-кілометрах.