Управління трудовими ресурсами як система

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх факторів – це характер продукції, яка випускається на підприємстві, технології та організації виробництва; під впливом зовнішніх факторів – це демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характеру ринку праці.

Від забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального їх використання залежать організаційно-технічний рівень виробництва, імідж підприємства, його фінансова стабільність, усі показники діяльності підприємства.

Результати господарської діяльності підприємства залежать від ефективності використання живої праці – найбільш вирішального фактору виробництва, тому що підприємство створилося самою людиною для задоволення її потреб. Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню устаткування, обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.

Управління трудовими ресурсами – це складова частина управління як і матеріальним, так і духовним виробництвом, спрямованого на забезпечення зайнятості працездатного населення і його оптимальний розподіл між галузями і регіонами країни, а також на задоволення потреби народного господарства в кваліфікованих кадрах.

Вперше термін «трудові ресурси» як планово-облікову категорію ввів у 20-і роки XX ст. академік С. Струмилін, однак активно цей показник став використовуватися з кінця 50-х рр. XX ст. Трудові ресурси – це частина населення, яка володіє необхідними фізичними й інтелектуальними здібностями і знаннями для роботи в певній сфері. В Україні до складу трудових ресурсів включається працездатне населення в робочому віці – чоловіки у віці від 16 до 59 років і жінки у віці від 16 до 54 років. Управління трудовими ресурсами як система складається з окремих підсистем, кожна з яких містить у собі ряд напрямків, що складають підсистеми, і має самостійне значення, здійснюючи в той же час вплив на систему в цілому. Як на державному рівні, так і на рівні підприємства в систему управління трудовими ресурсами входять такі підсистеми.

I. На державному рівні управління:

Перша підсистема – формування робочої сили:

· управління процесом відтворення населення;

· управління процесом підготовки робочої сили;

· управління процесом відшкодування робочої сили.

Друга підсистема – управління процесом розподілу трудових ресурсів:

· управління створенням робочих місць;

· управління перерозподілом робочої сили.

Третя підсистема – управління процесом використання робочої сили:

· управління технічним прогресом;

· управління економікою праці.

II. На рівні управління підприємством:

Перша підсистема – формування трудових ресурсів:

· планування;

· набір;

· добір;

· визначення розміру заробітної плати і пільг.

Друга підсистема – розвиток трудових ресурсів:

· професійна орієнтація й адаптація;

· оцінка трудової діяльності;

· підготовка керівних кадрів;

· управління просуванням по службі.

Третя підсистема – підвищення якості трудової діяльності:

· мотивація праці;

· удосконалювання організації праці і його оплати.

Таким чином, управління трудовими ресурсами на державному рівні і на рівні підприємства слід розглядати як пов'язані підсистеми, що повинні бути спрямовані на досягнення оптимального й ефективного використання наявних трудових ресурсів, виходячи з трудового потенціалу країни.