Режим робочого часу та порядок його встановлення

Під режимом робочого часу розуміють порядок розподілу норми робочого часу протягом відповідного календарного періоду.

Режим робочого часу передбачає встановлення часу початку та закінчення роботи; тривалості перерв для відпочинку; тривалості та порядку чергування змін.

Залежно від сфери застосування та кола осіб режими робочого часу можна поділити на загальні та спеціальні. Під загальним режимом робочого часу слід розуміти такий розподіл норми робочого часу, при якому її виконання досягається за тижневий або інший обліковий період. До загального режиму робочого часу належить: 5-денний робочий тиждень, 6-денний робочий тиждень та режим, що базується на підсумованому обліку робочого часу.

Спеціальні режими робочого часу застосовуються лише як виняток щодо певного кола осіб. Законодавче закріплення спеціальних режимів робочого часу зумовлене особливими умовами та характером праці, специфікою займаної посади. До спеціальних режимів робочого часу відносять ненормований робочий день, гнучкий графік роботи, вахтовий метод організації праці, перерваний робочий час.

Ненормований робочий день може встановлюватись для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу (керівники, працівники с/г та ін.). Підставою для віднесення працівників до числа осіб з ненормованим робочим днем є включення посади, яку він займає в затверджувані міністерствами і відомствами переліки посад, для яких застосовується ненормований робочий день. Тривалість роботи для таких працівників становить 40 год. на тиждень. На них поширюється внутрішній трудовий розпорядок. Переробка компенсується наданням додаткової відпустки до 7 календарних днів. Обов’язки працівника повинні бути зафіксовані у трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку таким чином, щоб була передбачена можливість виконувати ці обов’язки, як правило, в межах нормального робочого часу. Ненормований робочий день слід відрізняти від надурочних робіт.

При гнучкому графіку роботи працівник має право самостійно регулювати час початку, закінчення роботи та загальну тривалість робочого дня.

Елементами гнучкого графіка роботи є: змінний (гнучкий) робочий час – початок та закінчення робочого часу; фіксований час – час обов’язкової присутності на роботі; час перерви для відпочинку та харчування. Максимальна тривалість зміни – 10 год., а час перебування на робочому місці, включаючи перерву, – 12 год.

Вахтовий метод роботи застосовується при проведенні роботи на віддалених від постійного місця проживання працівника виробничих об’єктах. Для організації роботи вахтою необхідна згода профспілки та працівника. За загальним правилом тривалість однієї вахти не повинна перевищувати одного місяця; в окремих випадках, з дозволу профспілки та міністерства – 2 місяці. Норма щоденної роботи при вахтовому методі організації праці не може перевищувати 12 год. Поняття «вахта» ширше, ніж поняття «робоча зміна», оскільки в неї входить час відпочинку в період вахти і час перебування в дорозі.

До роботи вахтою не можна залучати осіб до 18 років; вагітних жінок; жінок, які мають дітей до 3 років; жінок, яким дана робота протипоказана за медичним висновком.

Перерваний робочий час є особливим видом режиму робочого часу. Відповідно до ст. 60 КЗпП України на роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня. Між частинами робочого дня встановлюється перерва для харчування. Перерваний режим робочого часу може встановлюватись для водіїв і кондукторів автобусів, тролейбусів, трамваїв та ін.