Поняття трудового договору. Відмінність трудового договору від цивільно-правової угоди про працю

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін

Ст. 64 проекту Трудового кодексу України пропонується наступне визначення трудового договору: трудовий договір – угода, що укладається роботодавцем і працівником з метою визначення змісту трудових відносин, які встановлюються або повинні бути встановлені.

Трудовий договір відрізняється від цивільно-правових угод про працю:

1) предметом трудового договору виступає жива праця, тобто сам процес праці. Працівник, який уклав трудовий договір, зобов’язується виконувати певну роботу або займати певну посаду на підприємстві, а власник зобов’язаний забезпечити його цією роботою, надавати засоби виробництва, обладнання, прилади, механізми, приміщення, матеріали, давати конкретне завдання в межах тієї роботи яка обумовлена трудовим договором.

Предметом цивільного договору про працю виступає матеріальний результат праці або завдання одноразового характеру;

2) уклавши трудовий договір працівник включається в штат підприємства і зобов’язаний підкорятися правилам внутрішнього розпорядку. Процес праці регламентується правовими нормами різного рівня – від централізованого до локального. Порушення таких правил розглядається як порушення трудової дисципліни, за що працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

У цивільно-правових відносинах роботодавець не володіє дисциплінарною владою стосовно працівника;

3) працівник повинен в процесі праці.виконувати певну міру праці в певну частину робочого часу, дотримуватись правил охорони праці. При
виконанні цивільних договорів про працю нормування праці відсутнє, процес праці не регламентується правом і здійснюється особою самостійно на свій розсуд;

4) за трудовим договором оплата праці регулюється законодавством про працю, колективним договором, умовами трудового договору. Ризик втраченої, зіпсованої продукції без вини працівника несе власник. Зарплата не може бути нижчою за встановлений мінімум. Законом встановлюється структура оплати праці, мінімальна заробітна плата, строки виплати зарплати. У цивільному договорі механізм оплати праці встановлюється угодою сторін.