Платіжний баланс країни та державне регулювання міжнародної торгівлі

Будь-яка країна, що бере участь у міжнародній торгівлі, одержує надходження за товари, що експортує, і розраховується з іншими країнами за товари, які імпортує, ці зовнішньоторговельні розрахунки країни утворюють її торговельний баланс.

Торговельний баланс(ТБ) - це співвідношення експортних та імпортних коштів за певний період.

Структурно торговельний баланс складається з двох частин - з надходжень і платежів, зіставлення яких утворює експортно-імпортне сальдо.

Якщо країна експортує товарів більше, ніж імпортує, то вона має активне (або позитивне) сальдо ТБ. Якщо країна ввозить іноземних товарів більше, ніж вивозить своїх, то її ТБ буде дефіцитним і вона матиме від'ємне (негативне) сальдо.

ТБ країни складається під впливом поглиблення МПП та міжнародної кооперації і взаємодії двох протилежних тенденцій - від інтернаціоналізації виробництва, до збереження та зміцнення національної відокремленості.

ТБ займає важливе місце у системі національних економічних показників. Він дає змогу зробити певні висновки про структуру економіки даної країни, рівень її розвитку, економічний потенціал та участь у МПП.

Коли дефіцит ТБ стає небажаним, держава вдається до таких заходів як підвищення тарифів, імпортних квот, ліцензування тощо.

Тариф (мито) – це плата в державну казну, що береться на кордоні з власника товару іноземного виробництва, який ввозиться в країну для продажу.

Імпортні квоти – це обмеження на обсяг імпортованого товару в певний час.

Ліцензування, або нетарифний бар’єр - це видача держаними органами дозволу (ліцензії) на ввезення та вивезення товару.

Якщо держава у своїй зовнішньоторговельній політиці застосовує торгівельні бар’єри, такі заходи називаються протекціоністські.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист вітчизняних виробників від конкуренції з боку іноземних фірм.

Лібералізм – це зовнішньоекономічна політика, за якої митні органи виконують тільки реєстраційні функції, не збирають імпортного та експортного мита, не визначають ніяких кількісних або інших обмежень. Таку політику проводять розвинуті країни, наприклад Канада.