Форми державного впливу на ринкову економіку

1. Адміністративно-економічне регулювання економіки передбачає застосування адміністративно-економічних заходів спрямованих на створення нормальних умов для функціонування ринкової системи та реалізації соціальних цілей суспільства: демонополізацію, роздержавлення, приватизацію, макроекономічне планування та програмування, формування систем стандартів та нормативів

2. Бюджетно-податкове регулювання пов’язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та витратами; спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.

Для виконання своїх функцій держава повинна мати відповідні кошти, що контролюються в державному бюджеті та інших централізованих фондах. Джерелами формування цих коштів можуть бути:

1) власні доходи держави;

2) податки, що сплачують юридичні та фізичні особи.

Кредитно-грошове регулювання –діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки.

4. Цінове регулювання – вплив держави на ринкове ціноутворення шляхом законодавчих, адміністративних чи судових заходів, метою яких є проведення кон’юнктурної політики, втримання інфляції, стимулювання (модернізація) виробництва, посилення конкурентоспроможності економіки, пом’якшення соціальної напруги тощо.

Методи державного регулювання економіки (МДР) – це сукупність засобів, способів та прийомів державного впливу на соціально-економічний розвиток держави. Методи поділяються на прямі і непрямі.

Прямі МДР - такі, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси:

• адміністративні методи – заходи державної влади - заборони, дозволи або примуси: укази, розпорядження, ліцензування, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, введення економічних стандартів, указів, законів, розпоряджень, санкцій та ін.);
• держконтракт і держзамовлення – це угоди між державою і суб’єктами господарювання щодо виготовлення певного товару чи виконання певного виду послуг з метою:

— задоволення соціально-економічних потреб споживача;

— стимулювання виробництва дефіцитного товару, в тому числі на експорт;

— розвитку пріоритетних галузей виробництва;

— впровадження нових технологій;

— виконання міжнародних угод;

— задоволення соціальних потреб суспільства.

· субсидія – форма цільової фінансової або матеріальної допомоги держави окремим суб’єктам економіки (галузям, фірмам, фізичним особам);

· дотація – різновид субсидій: асигнування, доплата з державного бюджету з метою збалансування бюджетів нижчих рівнів;

· субвенція – форма грошової чи матеріальної допомоги, що надається державою в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, кризи тощо);

· ліцензування – дозвіл державних органів на право займатися певним видом діяльності, в тому числі експортно-імпортними операціями;

· фіксовані ціни – державне закріплення граничних цін на окремі товари, тарифи та послуги;

· державні стандарти і нормативи – встановлення єдиних вимог або норм щодо якості, хімічного складу, фізичних властивостей, ваги, розмірів, кількості і т. ін.

Непрямі МДР – це сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб’єктів економіки:

· правові методи – система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання (визначають правовий простір);

· економічні методи – створення державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання і зумовлювати їхню поведінку (ставка податків, облікова ставка, митний тариф, норма амортизації тощо)

Таким чином, державне регулювання економіки – це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання і ринкову кон’юнктуру з метою створення нормальних умов функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.