Зайнятість та безробіття. Закон Оукена

Досягнення повної зайнятості належить до цілей досягнення макроекономічної стабільності. Безробіття є проявом нестабільності економічного розвитку країни.

Відповідно до міжнародних стандартів, розроблених у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), усе населення можна поділити на три категорії:

1. Зайняті - це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день.

2. Безробітні - ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Тобто, людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям одночасно: не має роботи, робить активні спроби знайти роботу, готова відразу ж приступити до роботи.

Зайняті та безробітні становлять економічно активне населення або робо­чу силу.

3. Економічно пасивне населення - це люди до 16 років, ті, хто перебувають у спеціалізованих установах (психіатричних диспансерах, лепрозоріях, виправних закладах), а також дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються з відривом від виробництва, військові строкової служби, перебувають на пенсії, жінки, які доглядають дитину; мають інвалідність або просто не шукають роботи). Таким чином, усе населення складається з економічно активного насе­лення (зайнятих та безробітних) та економічно пасивного.

Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до еконо­мічного обігу всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи й такий ресурс, як робоча сила.

Зайнятість населення - це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення ВВП та НД. В Україні працездатне населення -це жінки віком від 16 до 55 років та чоловіки віком від 16 до 60 років.

Економічно активне населення включає: осіб найманої праці; самостійних робітників; осіб, які тимчасово не працюють з об'єктивних причин; неоплачуваних членів сім'ї у працездатному віці; осіб, які поєднують навчання з працею на умовах неповного робочого дня; учнів та осіб, які проходять профпідготовку.

Рівень безробіття визначається відношенням кількості безробітних до чисельності робочої сили, позначається буквою и і вимірюється у відсотках:

Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старших:

Але ці розрахунки приблизні, тому що:

1. Не всі безробітні реєструються на біржі праці;

2. Люди займаються нелегальним бізнесом (наркоторгівля, торгівля зброєю);

3. Існує приховане та сезонне безробіття.

Проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не вирішивши її, неможливо налагодити ефективну діяльність економіки.

Аналіз причин безробіття дають багато економічних шкіл. Одне із найбільш ранніх пояснень дано англійським економістом-священиком Т. Мальтусом (кінець XVIII ст.). Він помітив, що безробіття викликають демографіч­ні причини, коли темпи зростання населення перевищують темпи зростання виробництва. Недолік цієї теорії у тому, що вона не може пояснити виник­нення безробіття у країнах з низькою народжуваністю.

К. Маркс (друга пол. XIX ст.) вважав, що з технічним прогресом зростає маса і вартість засобів виробництва, що припадають на одного працівника. Це призводить до відносного відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, що є причиною безробіття. Також однією з причин безробіття К. Маркс вважав циклічність розвитку.

Дж. Кейнс помітив, що зі зростанням національного доходу не весь доход споживається, його частина йде на заощадження, але вони не обов'язково стають інвестиціями. При падінні стимулів до інвестування виробництво не зростає і навіть може зменшуватися, що призводить до безробіття.

А. Пігу обґрунтував тезу, що на ринку праці діє недосконала конкуренція. Підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату одному висококва­ліфікованому фахівцю і при цьому скоротити робочий персонал.

Види безробіття. Безробіття - це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати робочу силу.

Фрикційне безробіття відображає плинність кадрів, пов'язану зі зміною робочих місць, місця проживання, а також працівників у тих галузях, де тим­часове звільнення є нормою без впливу на загальний рівень доходу людей, наприклад, будівництво.

Структурне безробіття виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, тобто коли з'являються невідповідність між попитом і про­позицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та інши­ми ознаками. Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменшується або зовсім зникає, а на деякі, зокрема нові, збільшується. Виникає ситуація, коли структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць, внаслі­док чого з'являється структурне безробіття.

Інституціональне безробіття пов'язане з тим, що іноді надмірні соці­альні виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, не­досконалість податкової системи тощо призводять до того, що деяка части­на працездатного населення не поспішає працевлаштовуватися, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних.

Циклічне безробіття виникає внаслідок циклічного спаду виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу.

Добровільне безробіття викликане тим, що у будь-якому суспільстві є люди, що за своїм психічним складом та з інших причин не хочуть працювати.

Приховане безробіття - це коли люди формально працюють, але фактично не працюють або займають зайві робочі місця.

Природний рівень безробіття - це коли існує фрикційне та структурне безробіття, а циклічне дорівнює нулю; тоді кажуть, що у країні досягнута повна зайнятість, тобто максимальний рівень зайнятості.

Ця концепція у 1968 р. вперше була запропонована М. Фрідменом і незалежно від нього була розроблена Е. Фелпсом. Слово „природний" означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим, тоді як циклічне безробіття можна побороти за допомогою засобів макроекономічної політики.

На величину природного рівня безробіття впливає ряд факторів:

• демографічний фактор;

• існуючий рівень мінімальної заробітної плати;

• вплив профспілок тощо.

Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник ци­клічного безробіття.

Для кожної країни природний рівень безробіття різний, він коливається від 5,5% до 6,5% і залежить від рівня соціальної забезпеченості населення і системи підготовки та перепідготовки кадрів, інформаційних служб за­йнятості тощо. Але в усіх випадках природний рівень безробіття не означає 100%-ї зайнятості.

Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.

Реальний обсяг національного продукту, виробленого за умов існування при­родного рівня безробіття, називають виробничим потенціалом економіки.

Циклічне безробіття, крім соціальних негараздів, призводить до втрат у обсязі реального ВВП.

Для визначення величини цих втрат використовують так званий закон Артура Оукена (1929—1979)- американського дослідника у галузі макроекономіки, що виразив математичну залежність між рівнем безробіття та відставанням при зростанні ВВП.

Закон Оукена. Зростання рівня безробіття на 1% вище природного рівня тягне за собою недовиробництво ВВП на 2,5%.

Наприклад:

Рівень безробіття дорівнює 8,3%, рівень природного безробіття складає 6%.

Тоді приріст безробіття складатиме 8,3% - 6% = 2,3%.

Тобто недовиробництво ВВП буде 2,3% • 2,5% = 5,75%.

Закон Оукена відображає взаємозалежність між ринком благ і ринком праці. Він описує залежність між короткостроковим рухом реального ВВП та змінами рівня безробіття.

де У* - потенційний національний дохід в умовах повної зайнятості;

У- фактичний рівень національного доходу;

и - фактичний рівень безробіття;

и* ~ рівень природного безробіття;

у - коефіцієнт Оукена.