Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємства та їх класифікація

Підприємництво здійснюється в конкретних організаційно-правових формах, які обираються підприємцем вільно але відповідно до чинного законодавства. Підприємництво здійснюється через організаційні структури – підприємства. Підприємство - це основна ланка господарства країни.

Підприємство - це базова одиниця бізнесу, юридична особа, що здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Ознаки підприємства:

1. Самостійність у системі господарства країни.

2. Закінченість циклу відтворення.

3. Юридична одноособовість.

4. Наявність постійного трудового колективу.

5. Спеціалізація праці.

Основними особливостями підприємства в умовах ринкової економіки порівняно з командно-адміністративною системою господарювання є:

а) різноманітність форм підприємств на основі різних форм власності;

б) самостійність підприємства у виборі: виду діяльності, асортименту, партнерів і т. ін.;

в) повна відповідальність за результати своєї діяльності;

г) встановлення вільної ціни на свою продукцію та послуги;

д) організація робочої сили, відсутність її баласту;

ж) повна самоокупність підприємства.

За формою організації підприємства розрізняють:

— Індивідуальне (одноосібне володіння);

— товариство (партнерство);

— корпорація;

— спільні підприємства.

Індивідуальні підприємства -все майно фірми належить одному власнику, який самостійно керує фірмою, одержує прибуток та повністю відповідає по всім зобов’язанням фірми.

Партнерством або товариством називається така форма організації бізнесу, при якій дві особи або більше домовляються про володіння та управління підприємством. Для цього вони поєднують свої фінансові ресурси та підприємницькі здібності. Прибутки та збитки розподіляються згідно домовленості.

Корпорація – правова форма фірми, в якій відповідальність власників за борги фірми обмежена су­мою, яку вони заплатили при купівлі акцій фірми. Діє як самостійна одиниця (юридична особа) незалежно від інди­відуальних власників фірми.

Спільні підприємства - це підприємства з іноземною участю. Вони мають усі права юридичної особи згідно з українським законодавством.

Кооператив – це добровільне об’єднання громадян для спільного ведення господарської та ін. діяльності на основі власного або орендованого майна.

Державні підприємства є власністю держави. Державні органи управління призначають директора, регулюють заробітну плату, розподіл доходів тощо.

Залежно від сфери діяльності між підприємствами є відмінності, які дають підстави говорити про їх різноманітність.

Основними відмінностями є:

— характер організації праці;

— продукція;

— форма власності.

Функціонування підприємства як товаровиробника.

Підприємство – це юридична господарсько-фінансова одиниця.

Виробничий цикл на підприємстві має закінчений характер, коли його результатом є виготовлення готової продукції, проте підприємство не може призупинитись, воно повинно постійно рухатись або оновлюватись у кількісному та якісному вимірах, тобто відтворюватись.

Відтворення – це постійне, безпосереднє відновлення процесу виробництва і на цій основі розвиток продуктивних сил і виробничих відносин. Відтворення на підприємстві проявляється через відтворення робочої сили, засобів виробництва і виробничих відносин. Відтворення буває просте, звужене і розширене.

Просте відтворення - це відновлення виробництва в незмінних масштабах щодо кількості і якості виготовленого продукту. Фактори виробництва залишаються незмінними. Весь додатковий продукт цілком використовується на особисте споживання.

Звужене відтворення характеризується повторенням виробництва в менших обсягах, ніж у попередньому періоді.

При розширеному відтворенні обсяг створюваного продукту зростає в кожному наступному циклі, удосконалюються засоби виробництва, оскільки частина додаткового продукту спрямовується на нагромадження.

Відтворення також відбувається і на макро - рівні набуваючи суспільної форми.

Тож, організовуючи господарську діяльність суб’єкти підприємницької діяльності ставлять за мету створити нові або відновити існуючі капітали.

Вклад грошового капіталу (частини прибутку) в підприємство з метою його відтворення називається інвестуванням.

Інвестиції (від лат. investo – одягаю) – це довгострокові вкладення капіталу (коштів) в економіку.

Інвестиційні можливості підприємств обмежені, тому завдання організації господарювання полягає у постійному аналізі та розрахунку доцільності інвестування капіталу.

Та частина факторів виробництва, яка не використовується у процесі виробництва, а зберігається на складах, називається складськими інвестиціями. А частина, що вкладається в нові споруди, нове устаткування і т. ін. називається спорудженими інвестиціями. Разом вони називаються інвестиціями-брутто. Якщо від інвестицій-брутто відняти знос основного капіталу (амортизацію), отримаємо інвестиції-нетто.