Маржинальний аналіз в управлінні витратами підприємства

Методика маржинального аналізу базується на вивченні співвідношення між трьома групами розглянутих вище найважливіших економічних показників: витратами, об’ємом виробництва (реалізації) продукції і прибутком, а також прогнозуванні величини кожного з цих показників при заданому значенні інших.

У основу методики покладено ділення виробничих і збутових витрат залежно від зміни обсягу виробництва на змінні і постійні і використання категорії маржинального доходу.

Маржинальний дохід підприємства – це виручка мінус змінні витрати. Маржинальний дохід на одиницю продукції є різницею між ціною цієї одиниці і змінними витратами на неї. Він включає не лише постійні витрати, але і прибуток.

Основні можливості маржинального аналізу полягають у визначенні:

* беззбиткового об’єму продажів (порогу рентабельності, окупності витрат) при заданих співвідношеннях ціни, постійних і змінних витрат;

* зони безпеки (беззбитковості) підприємства;

* необхідного об’єму продажів для отримання заданої величини прибутку;

* критичного рівня постійних витрат при заданому рівні маржинального доходу;

* критичної ціни реалізації при заданому об’ємі продажів і рівні змінних і постійних витрат.

Проведення розрахунків за методикою маржинального аналізу вимагає дотримання ряду умов:

* необхідність ділення витрат на дві частини – змінні і постійні;

* змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва (реалізації) продукції;

* постійні витрати не змінюються в межах релевантного (значимого) обсягу виробництва (реалізації) продукції, тобто в діапазоні ділової активності підприємства, який встановлений, виходячи з виробничої потужності підприємства і попиту на продукцію;

* тотожність виробництва і реалізації продукції у рамках даного періоду часу, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються;

Ключовими елементами маржинального аналізу є: операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності підприємства.

З певним ступенем припущення для розрахунку операційного важіля та запасу фінансової міцності підприємства можна використати такі показники Ф.№2 (Звіту про фінансові результати): маржинальний прибуток (р.050), постійні витрати (р. 070, 080).

Ефект операційного важеля заснований на тому, що наявність у складі операційних витрат певної суми постійних витрат призводе до того, що при зміні обсягу реалізації продукції сума операційного прибутку завжди змінюється випереджаючими темпами. Чим вище питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат по операційній діяльності, тим відчутніше зміна операційного прибутку відносно темпів зміни обсягу реалізації продукції.

Ефект операційного важеля визначається як:

Е_ОП = ∆Прибутку/∆Виручки від реалізації (6.1)

Для практичного застосування використовують модифікацію формули у вигляді:

Е_ОП = Маржинальний прибуток (МП)/ Прибуток (6.2)

За допомогою даних показників визначають поріг рентабельності (точку беззбитковості) та запас фінансової міцності за формулами:

П_рен = Постійні витрати/ Питома вага МП у виручці (6.3)

ЗФМ= Виручка від реалізації – П_рен (6.4)

Запас фінансової міцності визначає ступінь маневру підприємства у зниженні ціни або скороченні обсягу реалізації. Позитивно оцінюється зростання цього показника в динаміці.