Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

Дебіторська заборгованість перетворюється в кошті тільки через деякий час. Тому на підприємстві важливо контролювати тривалість цього процесу, а це можливо якщо:

- правильно оцінити величину дебіторської заборгованості;

- класифікувати дебіторську заборгованість;

- враховувати дебіторську заборгованість по термінам погашення;

- визначити оптимальні види розрахунків (готівкою, безготівкові, вексель, бартер і ін.) для даної галузі і типи виробництва;

- виділяти типи господарчих договорів, на основі яких виникла дебіторська заборгованість.

Розглянемо оцінку величини дебіторської заборгованості. На підставі Закону „Про бухгалтерський облік і бухгалтерську звітність в Україні” від 16.07.1999 основним принципом бухгалтерського обліку є історична (фактична) собівартість, тобто дебіторська заборгованість у момент виникнення оцінюється по початковій фактичній собівартості. Проте, дебіторська заборгованість може бути не погашена протягом тривалого часу і з урахуванням того, що гроші здатні змінювати свою вартість у часі виникає необхідність дисконтувати величину заборгованості. Отже, оцінювати її не по початковій вартості, а по дійсній. Таким чином, на підприємстві дебіторську заборгованість одночасно можна відображати і по істотній і по дійсній вартості. У міжнародній практиці прийнято поточну (до 3 місяців) заборгованість погашати по початковій, а іншу – по дійсній вартості величину дисконту можна визначити різноманітними методами. Наприклад, використовувати ринкову ставку відсотка за кредит, відповідний рівень ризику або внутрішню норму рентабельності в Україні. На підставі П(С)БО № 10 „Дебітори” заборгованість, що виникає в результаті відстрочки платежу повинна бути подана як дебіторська заборгованість по нарахованим відсоткам. Механізм такого розрахунку в П(С)БО № 10 не приведений. Проте, у міжнародної практиці такий механізм розроблений і буде приведений у роботі далі.

Структура дебіторської заборгованості є складною, і склад дебіторської заборгованості в разі періоди в обліку був не однаковим, (табл.5.4.1.)

Таблиця 5.4.1. – Зіставлення варіантів класифікації дебіторської заборгованості в різні періоди часу.

Баланс „Франческо Ді Марко Даніті і К0”31.12.139	Баланс підприємства на 01.01.1951 рік
Рахунки до отримання: Місцеві торговці по проданих товарах Місцеві дебітори по векселях Місцеві дебітори по страхуванню Заборгованість інокореспондентів: Венеція Генуя Монпельє Флоренція	Коштів в розрахунках та інших активах Товари відвантажені та виконані роботи Товари, не сплачені в термін покупцями Розрахунки Робітники та службовці по позикам банків довгострокових вкладень на індивідуальне житлове будівництво та інші нужди
Баланс підприємства на 01.01.1994. Затверджено Мінфіном України за узгодженням з Мінстатом України для річної звітності 1993 рік	Баланс підприємства на 01.01.1998. Затверджено Мінфіном України за узгодженням з Мінстатом України для річної звітності 1997 рік
Рахунки з дебіторами: За товари, роботи, послуги, строк оплати яких не настав за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк по векселях одержаних з бюджетом з персонами за іншими операціями По авансах виданих з дочірніми підприємствами з іншими дебіторами	Рахунки з дебіторами: За товари, роботи, послуги, строк оплати яких не настав за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк по векселях одержаних з податкових розрахунків з бюджетом з персонами за іншими операціями По авансах виданих з учасниками з дочірніми підприємствами з іншими дебіторами

З 1.01.2000 року в бухгалтерському обліку затверджена нова класифікація дебіторської заборгованості, що близька до міжнародної. На підставі П(С)БО № 2 „Баланс” і П(С)БО № 25 „Фінансова звітність суб’єктів малого підприємства” у балансових таблицях приведена така класифікація (табл. 5.4.2.).

Зміни в структурі дебіторської заборгованості зв’язані:

по-перше, з обсягом робіт. Якщо в XIV столітті в балансові таблиці можливо було перелічити всіх покупців, то зараз коли покупців може бути сотні або тисячі така можливість виключена;

по-друге, залежать від економічної ситуації (класифікація 1951 та 1993 років) з’явились нові форми власності підприємств, види розрахунків (вексельний обіг);

по-третє, з наближенням класифікації до дії закону вартості в діяльності підприємства.

Такі різні класифікації дебіторської заборгованості привели до різних методик бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості.

В П(С)БО № 25 наведена класифікація для суб’єктів малого підприємництва, тому вона за обсягом менш детальна.

Баланс дає можливість побачити структуру дебіторської заборгованості та її величину у грошовому вимірі. У П(С)БО № 2 „Баланс” наведено стислий зміст кожного рядка балансу.

У статті „Довгострокова дебіторська заборгованість” показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормативного операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті „Векселі одержані” показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані ПОСЛУГИ, яка забезпечена векселями.

У статті „Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

Таблиця 5.4.2. – Класифікація дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО

У статті „Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом” показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

У статті „Дебіторська заборгованість за видами авансами” показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

У статті „Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів” показується сума нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, що підлягають надходженню.

У статті „Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків” показується заборгованість пов’язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

У статті „Інша поточна дебіторська заборгованість” показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

По термінам виникнення відповідно до П(С)БО № 10 „Дебітори” дебіторська заборгованість підрозділяється на довгострокову і поточну.

В залежності від обраної класифікації дебіторської заборгованості формується і її бухгалтерський облік.

Остання класифікація є найбільш оптимальною, бо дозволяє оцінити дебіторську заборгованість не тільки по первинній вартості, а і по чистій реалізаційній вартості і показує дебіторську заборгованість відповідно до основних принципів бухгалтерського обліку – обачності, співставлення доходів та витрат, історичної (фактичної) собівартості.

Не менш важливим, є те за якою вартістю в фінансовій звітності буде показана дебіторська заборгованість. За П(С)БО № „Фінансові інструменти” до фінансових інструментів відносяться фінансові активи, фінансові зобов’язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.

Фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу; фінансові інвестиції та інші.

Розглянемо більш детально дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу, це фінансові активи, які підприємство надає в вигляді продукції, товарів, послуг конкретному дебітору, з метою отримання прибутку в результаті погашення такої заборгованості. В фінансовій звітності дебіторську заборгованість згідно П(С)БО показують за справедливою вартістю.

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, „в результаті операції” між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Крім того, економічна інформація накопляється та відображається в обліку в грошовому вимірі такий підхід дозволяє об’єднати в фінансовій звітності активи, які за характеристиками і змістом є різноманітні. Це основні засоби, нематеріальні активи, записи, дебіторська заборгованість, грошові кошти. Але такий підхід не дозволяє врахувати зміни вартості за часом. Згідно економічній теорії одним з основних законів є закон зміни вартості з часом, за яким сьогоднішня гривня має вартість більш, чим наступна. Наприклад, в 2001 році білет до кінотеатру в середньому мав вартість 10,0 грн., в 2005 р. Вартість такого білету дорівнює вже 250 грн. Якщо підприємство має дебіторську заборгованість в 2001 р. В розмірі 1000,0 грн., а її погасили в 2005 р., в такому же розмірі, то підприємство має збитки в наслідок впливу закону зміни вартості грошей з часом. Тому при аналізі дебіторської заборгованості важливо не тільки від слідкувати структуру, динаміку заборгованості, розрахувати показники ефективності, але і враховувати вплив часу на рівень дебіторської заборгованості. Наприклад, для підприємство, що аналізується річний дохід складає 23606 т. грн. Припустимо, що 60,0 % реалізації продукції здійснюється на умовах передоплати і, отже, 40 % (23606,0 0,4=9442,4 т. грн.) з утворенням дебіторської заборгованості. Середній період погашення дебіторської заборгованості на підприємстві в звітному році склав 51,14 доби.

Приймаючи (умовно) щомісячний темп інфляції рівним 10 %, одержуємо, що індекс цін (Yу = 1,1). Таким чином, місячна відстрочка платежу наводить до того, що підприємство одержить реально лише 0,909 або 90,9 % від договірної вартості продукції.

Розрахунок. Справедлива вартість дебіторської заборгованості з урахуванням інфляції 9442,4 1,1 = 10386,64 т. грн. Можливі втрати підприємства дорівнюють (10386,64 – 9442,4) = 944,24 т. грн. Або підприємство отримає тільки (9442,4 10386,64) = 0,909 від справедливої вартості.

Наприклад. Підприємство відгрузило продукцію на 12000,0 т. грн. з умовою, якщо дебітор погасить заборгованість через 30 днів, то відсоткова ставка буде складати 2,0 % тобто через 30 днів справедлива вартість господарської операції буде складати (12000,0 + 240,0) = 12240,0 т. грн.

Вибір відсоткової ставки для вирахування справедливої вартості складана задача. Відсоткову ставку вибирає підприємство – продавець, а підприємство – покупець з нею погоджується. На вибір відсоткової ставки впливають такі фактори: чиста відсоткова ставка, відсоткова ставка кредитного ризику, очікувана відсоткова ставка інфляції.

Чиста відсоткова ставка (2 % - 4 %) – сума, котру може визначити підприємство – продавець при відсутність ймовірності неплатежів та інфляції.

Відсоткова ставка кредитного ризику (0 % - 5 %) – ризик неплатежу держави та підприємства – покупця. Залежить від фінансової стабільності, рентабельності.

Очікувана відсоткова ставка інфляції (0 % -?) – в інфляційній економіці підприємство – продавець в результаті відстрочених господарських операцій отримують менш цінні грошові кошти.

Підприємство – продавець повинно об’єднати всі наведені компоненти при розробці відсоткової ставки. Рахунок справедливої вартості дебіторської заборгованості може бути в вигляді простих або складних процентів.

Прості відсотки нараховуються тільки на основну суму. Вони характеризують дохідність основної суми за один термін. Простий відсоток вираховують за формулою:

Дохідність

основної суми = p r n,

p – основна сума

r – відсоткова ставка за один період

n – число періодів

Наприклад. Підприємство – продавець відгрузило продукції на 3000,0 грн. на 2 ріка під 10 % річних.

Дохідність

основної суми = 3000 0,1 2 = 600,0 грн.

Складні відсотки – нараховують на основну суму і на весь накопичений невиплачений відсоток.

Функцію між простими та складними відсотками видно на такому прикладі(табл..5.4.3.).

Таблиця 5.4.3 – Розрахунок відсотків.

Прості відсотки	Складні відсотки
Рік	Розрахунок	Сума відсотка	Розрахункова сума	Розрахунок	Сума відсотка	Розрахунко ва сума
	3000,0 0,1	300,0	3300,0	3000,0 0,1	300,0	3300,0
	3000,0 0,1	300,0	3600,0	3300,0 0,1	330,0	3030,0
		600,0			630,0

Різниця 30,0 грн.

Для оцінки зміни купівельної спроможності грошей за період погашення дебіторської заборгованості у літературі надана формула складних відсотків:

FV=PV (1+r) ⁿ

FV – майбутня вартість

PV – поточна (сучасна) вартість

r – відсотки за період

n – період

(1+r) ⁿ – фактор, який можливо вичислити за допомогою спеціальних таблиць.

Наприклад. На основі договору оплата за відвантажену продукцію в розмірі 1000,0 грн. повинна відбутися – 1.05.04. За порушення терміну приплати згідно договору штрафні санкції в розмірі 10 %. Гроші були перераховані 1.05.05. Сума отриманих грошових коштів 1.05.05 повинна мати розміри: 1000,0 = 1000,0 0,1 = 1100,0 грн. Ця сума складається з 1000,0 – основна сума за договором, 100,0 – відсотки за штрафними санкціями.

З урахуванням вище наведеного структуру дебіторської заборгованості можливо навести в таблиці (5.4.5.) таким чином:

Таблиця 5.4.5.–Структура дебіторської заборгованості з урахуванням терміну погашення

На підприємстві рівень дебіторської заборгованості збільшився на 20361,48 т. грн. це свідчить або про зростання попиту на продукцію і збільшення реалізації, або на неможливість дебіторів вчасно розрахуватися з продавцем. Якщо на початок періоду доля передплати складала 58,01 %, то на кінець 40,61 %. Зменшення долі передплат є позитивним явищем, тобто підприємство створює своїм дебіторам більш привабливі умови. Зростання суми штрафних санкцій на 1,06 % свідчить про несвоєчасні розрахунки. Підприємство на кінець періоду не використовує товарний кредит та систему скидок з цін.

Використовуя формулу FV=PV (1+r) ⁿ завжди можливо розрахувати:

- майбутню вартість FV. Це дозволяє розробити підприємству – продавцю (кредитору) доцільну для підприємства і клієнта фінансову політику. Політику, яка може привести до зростання рівня дебіторської заборгованості, або о зменшення рівня дебіторської заборгованості;

- поточну (сучасну) вартість, її ще характеризують як дисконтировану поточну вартість за формулою FV=PV: (1+r) ⁿ. Це дозволяє вирахувати вартість активу сьогодні, якщо відома майбутня вартість активу.

Наприклад. Якщо майбутня вартість складає – 84253,0 грн. при цьому – r=11%; n=5 років, то дисконтована поточна вартість дорівнює – 50000,0 грн.

Дисконтована

поточна вартість = 84253,0:(1+0,11)⁵ = 84253,0 () =

= 84253,0 0,659345 = 50000,0 грн.

Отже для ефективного використання грошових коштів та інших оборотних активів необхідно:

Визначити термін прострочених решток на рахунках дебіторів і порівняти цей термін із нормами в галузі, показниками конкурентів і даними минулого року.

Періодично переглядати граничну суму кредиту, виходячи з наявного фінансового становища клієнтів.

Якщо виникнуть проблеми з одержанням грошей, одержати заставу на суму, не меншу чим сума на рахунку дебітора.

Використовувати організації, що стягають борги, при наявності поруки.

Продати рахунки дебіторів факторинговій компанії, якщо при цьому можна одержати економію.

При продажі великої кількості товарів негайно виставляти рахунок покупцям.

Використовувати циклічність виписки рахунків для підтримки одно образності операцій.

Відправляти поштою рахунку покупцям за день до настання терміна платежу.

Запропонувати відстрочку в сплаті для стимулювання попиту.

Застрахувати кредити для захисту від великих збитків по безнадійним боргам.

Уникати дебіторів із високим ризиком, наприклад, якщо покупці представляють галузь або країну, що зазнає фінансові труднощі.

Основним показником характеризуючи ефективність рівня дебіторської заборгованості є – середній термін погашення дебіторської заборгованості:

Сума доходів визначається на підставі показників доходів від реалізації зі звіту про фінансовий результат (стр. 035), сума дебіторської за продукцію, товари, послуги наведена в Балансі (стр.161) з урахуванням середньої величини.

Показник термін погашення є дуже приблизний, бо:

а)можливо (поточна, довгострокова, інша);

б)наявність надмірного завищення/заниження дебіторської заборгованості в Балансі порівнянно з поточним обліком;

в)чистий доход проведено без ПДВ та акцизного збору, а дебіторська заборгованість з такими відрахуваннями.

Якщо термін погашення дебіторської заборгованості в динаміці на підприємстві має тенденцію до зростання, то це свідчить про неефективну працю керівництва підприємства.

Фінансовий стан підприємства обумовлюється не суто величиною та станом дебіторської заборгованості,а і її співвідношенням з кредиторською заборгованістю.

У процесі аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості необхідно:

а) оцінити наявність дебіторської і кредиторської заборгованості і їх зміни за період, що аналізується

б) охарактеризувати недопустиму дебіторської і кредиторської заборгованість

в) оцінити співвідношення між дебіторської і кредиторської заборгованостями

Для аналізу стану дебіторської і кредиторської заборгованості складається двох-стороння таблиця, яка називається розрахунковий баланс.

У активі розрахункового балансу показана дебіторська, а в пасиві кредиторська заборгованість.

По впливу на фінансово становище підприємства дебіторська і кредиторська заборгованість поділяється на припустиму і неприпустиму. Відповідно цьому будується і розрахунковий баланс. Склад дебіторської і кредиторської заборгованості розглянемо на прикладі: (табл.5.4.6.)

Дебіторська заборгованість являє собою відволікання власних обігових коштів підприємства, надання кредиту іншим підприємствам і особам. Вона є припустимою, якщо виникає у відповідності з діючою системою розрахунків і спрямована на законні потреби. Чим менш дебіторська заборгованість, тим менше відволікання коштів підприємства від виробничого використання.

Кредиторська заборгованість являє собою залучення коштів інших підприємств, організацій і осіб. Вона є припустимою і необхідною, якщо виникає без порушення діючого порядку розрахунків. Кредиторська заборгованість не повинна бути надмірною, бо це обумовлює зниження фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованостями виражає сальдо розрахункового балансу.

ДЗ > КЗ => С–до А

С–до А = ДЗ – КЗ

Якщо дебіторська заборгованість більше кредиторської – виникає активне сальдо розрахункового балансу.

З іншого боку наявність активного сальдо свідчить про достатню забезпеченість підприємства обіговими коштами.

Якщо на конкретний момент часу кредиторська заборгованість перевищує суму дебіторської, то виникає пасивне сальдо розрахункового балансу(C - до П).

КЗ > ДЗ=>С–до П

С – до П = КЗ – ДЗ

Активне сальдо розрахункового балансу показує, що частина власних коштів підприємства вилучена з господарського обороту. Це може викликати у підприємства фінансові ускладнення. Чим менше відволікання коштів, тим більше коштів підприємства використовується у виробництві і тим вище їх віддача. З іншого боку наявність активного сальдо свідчить про достатню забезпеченість підприємства обіговими коштами.

Якщо на конкретний момент часу кредиторська заборгованість перевищує суму дебіторської, то виникає пасивне сальдо розрахункового балансу.

Пасивне сальдо розрахункового балансу показує, що при здійсненні розрахунків залучено в оборот підприємства, що розглядається, коштів більше, ніж відвернено з нього. Тобто кредиторська заборгованість не тільки компенсує відволікання обігових коштів підприємства в дебіторську заборгованість, але і є джерелом збільшення обігових коштів. Якщо це перевищення зумовлено непростроченою заборгованістю за товари і послуги, то воно може служити непрямим свідченням ефективності діяльності підприємства – продукція підприємства успішно реалізується. Але з іншого боку пасивне сальдо послаблює зацікавленість підприємства в прискорення обертання власних коштів, підвищення їх використання. Крім того, наявність пасивного сальдо розрахункового балансу є свідченням наявності надмірних запасів товарно-матеріальних цінностей, що не використовуються активно і свідчить про фінансові негаразди.

У наведеному прикладі на кінець року дебіторська заборгованість зменшилась в цілому на 5,1% (108 / 2110 * 100). Це є позитивним результатом, бо свідчить про зменшення відволікання коштів з виробничого оберту і прискорення обертання обігових коштів. Одночасно зросла неприпустима дебіторська заборгованість.

Неприпустиму дебіторську заборгованість необхідно ліквідувати, що дозволить додатково прискорити оборотність обігових коштів. Неприпустима дебіторська заборгованість на кінець року становить 37 тис.грн., її ліквідація дозволить прискорити оборотність обігових коштів і зокрема рахунків з дебіторами на величину (∆t):

(дня)

Де

∆Д3 – зменшення дебіторської заборгованості

Т – період, що аналізується (365 днів)

Д – виторг від реалізації продукції

Кредиторська заборгованість також зменшилась загалом на 111 тис.грн. Або 7,2% (111 / 1548 * 100). Це свідчить про зростання платоспроможності підприємства. Недоліком є ріст неприпустимої кредиторської заборгованості на 14 тис.грн., бо це погіршує фінансові результати підприємства.

І на початок і кінець року спостерігається активне сальдо розрахункового балансу. Це означає, що підприємство відволікає з продуктивного обороту ці кошти (близько 560 тис.грн.) і не використовує їх продуктивно. Однак, з огляду на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства наявність активного сальдо є більш бажаною, бо свідчить про наявність певного надлишку платіжних засобів.

табл. 5.4.6 – Розрахунковий баланс, тис.грн.

Порівняльний аналіз поточних активів та кредиторської заборгованості дозволяє визначити величину фінансового циклу підприємства. Для чого розраховані в р.5.3. показники оборотності запасів та дебіторської заборгованості необхідно доповнити показниками оборотності кредиторської заборгованості. Останній розраховується як добуток собівартості реалізованої продукції (Е) і середньохронологічної величини кредиторської заборгованості за період, що аналізується ():

[оборот]

Відповідно період обігу кредиторської заборгованості (t о.к.з.) є добутком тривалості період в днях (Т) і коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості (R о.к.з.)

[день]

Тривалість фінансового циклу (t ф.ц) розраховується як різниця між операційним циклом (t о.ц.) періодом обігу кредиторської заборгованості (t о.к.з.):

Враховуючи визначення операційного циклу маємо:

,

де - тривалість обігу запасів (днів)

- тривалість обігу дебіторської заборгованості.

Тривалість фінансового циклу є індикатором потреби підприємства в обігових коштах: чим довший фінансовий цикл, тим більше обігових коштів потребує підприємство. Скорочення фінансового циклу можна досягти зменшенням періодів обігу запасів і дебіторської заборгованості і (або) подовженням періоду обігу кредиторської заборгованості.

Розрахунок показників фінансового циклу за даними таб. 5.3 и 5 показано в табл. 5.4.5, а вплив чинників на тривалість фінансового циклу на рис.5.4.1.

Таблиця 5.4.5 – Динаміка фінансового циклу підприємства, дні

Рисунок 5.4.1 – Баланс відхилення фінансового циклу, дні

З іншого боку фінансовий цикл узагальнює вплив стану розрахунків підприємства на потребу в обігових коштах і фінансовий стан в цілому. Так, у наведеному прикладі за період, що аналізується середній термін погашення дебіторської заборгованості скоротився на 0,95 дня, що дозволило в свою чергу прискорити розрахунки з кредиторами на 0,87 дня і забезпечити відносне вивільнення обігових коштів у розмірі 0,08 (-0,95- (-0,87)) середньоденної потреби або 19,56 () тис. грн. Крім того, упорядкування розрахунків позитивно впливає на фінансову стійкість і ліквідність підприємства.

Провідним і негативним чинником збільшення тривалості фінансового циклу є, у даному прикладі, уповільнення обертання запасів на 3,78 дня, що обумовлює відносне додаткове залучення обігових коштів у сумі 924 () тис. грн.

Таким чином, в цілому продовження фінансового циклу на 3,7 дня викликає потребу у додатковому залученні обігових коштів на суму 904,44 () тис. грн.