Види і характер навантаження кілець підшипників

Зовнішні і внутрішні кільця підшипників у більшості випадків з’єднуються з валами або отворами в корпусах по-різному, адже одне з кілець є обертовим, а інше при цьому залишається нерухомим.

При виборі посадок підшипників кочення розрізняють три основних різновиди навантаження кілець: місцеве, циркуляційне і коливальне.

Рис. 16.3. Різновиди навантаження кілець підшипників кочення:

а − місцеве; б − циркуляційне; в − коливальне.

Місцеве навантаження кільця (рис. 16.3, а) – наванта­ження, за якого діюче на підшипник результуюче радіальне навантаження F_r, постійно сприймається тією самою обмеженою ділянкою доріжки кочення цього кільця і передається відповідній ділянці посадкової поверхні вала чи корпуса.

Циркуляційне навантаження (рис. 16.3, б) – наванта­ження, при якому результуюче радіальне навантаження F_r, яке діє на підшипник, сприймається й передається тілами кочення в процесі обертання доріжці кочення, послідовно по всій її довжині, а отже і по всій посадковій поверхні вала чи корпусу.

Коливальне навантаження (рис. 16.3, в) − навантаження, за якого нерухоме кільце підшипника підпадає під одночасний вплив радіальних навантажень: постійного за напрямом F_r (радіальне навантаження, що діє на підшипник) і обертового F_с (обертове радіальне навантаження), що діє на підшипник, меншого чи рівного за величиною F_r. Рівнодійна цих навантажень F не здійснює повного оберту, а коливається між точками А і В.

За характером навантаження кілець підшипників може бути: спокійне або з помірними поштовхами і вібрацією, з перевантаженням підшипника до 150%; з сильними поштовхами і вібрацією, з перевантаженням підшипника до 300%.

Різновид і характер навантаження кілець підшипників слід враховувати у виборі їх посадок на вали і отвори корпусних деталей.