Теоретичні відомості. Мікрометр для внутрішніх вимірювань(рис

Мікрометр для внутрішніх вимірювань (рис. 4.1) не має скоби. Вимірювальними поверхнями в ньому є поверхні губок 2 і 3, одна з яких з’єднана з мікрометричним гвинтом 1, а друга зі стеблом 4.

На відміну від мікрометра для зовнішніх вимірювань ну­льова позначка поздовжньої шкали мікрометра для внутрішніх вимірювань розташована не зліва, а справа, а цифри йдуть справа на ліво, тому потрібно набути певних вмінь відліку показів за шкалами такого мікрометра.

Рис. 4.1. Мікрометр для внутрішніх вимірювань: 1 – мікрометричний гвинт; 2 і 3 – вимірювальні поверхні губок; 4 – стебло.

Мікрометри для внутрішніх вимірювань виготовляють з межами вимірювань від 5 до 30 мм і від 30 до 55 мм.

Для вимірювання внутрішніх розмірів понад 50 мм застосовують мікрометричні внутрішньоміри.

Мікрометричний внутрішньомір (рис. 4.2.) застосо­вується для вимірювання внутрішніх розмірів. Він являє собою звичайну мікрометричну головку А і складається з стебла 4, мікрометричного гвинта 7, з’єднаного з корпусом барабана 5 гайкою 6. Мікрометричний гвинт закріплюється стопором 3. На різьбу наконечника 1 нагвинчується захисна гайка 2 і змінні подовжувачі для збільшення межі вимірювання (рис. 4.3).

Рис. 4.2. Мікрометричний внутрішньомір. 1 – нерухомий наконечник;
2 – захисний ковпачок; 3 – стопор; 4 – стебло; 5 – барабан;
6 – ковпачкова гайка; 7 – мікрометричний гвинт.

Межа вимірювання мікрометричною головкою знаходиться в межах від 75 до 88 мм (при вимірюванні розмірів до 600 мм) і від 75 до 100 мм (при вимірюванні розмірів понад 600 мм).

Рис. 4.3 Рис. 4.4

Для встановлення мікрометричної головки внутрішньоміра на нуль передбачена спеціальна установочна міра у вигляді скоби (рис. 4.4) відстань між поверхнями скоби дорівнює нижній межі вимірювання внутрішньоміра (75 мм).

Перевірка внутрішньоміра і установка його на нуль виконується аналогічно перевірці мікрометра.

Правильне положення мікрометричного нутроміра знахо­дять його похитуванням при легкому контакті вимірювальних поверхонь з деталлю (рис. 4.5).

Рис. 4.5

При вимірюванні внутрішньомір вставляють в отвір, відсто­поривши мікрометричний гвинт, обертанням барабана приводять вимірювальні наконечники у дотикання з стінками отвору. Правиль­не положення внутрішньоміра в отворі визначається найменшим розміром у площині його осі (у площині, паралельній до осі отвору) і найбільшим розміром у площині, перпендикулярній до осі внутрішньоміра (перпендикулярній до осі отвору) (рис. 4.6).

Рис. 4.6. Положення внутрішньоміра в отворі

Для визначення відхилення форми отвору в поперечному перерізі, потрібно виміряти його розміри в декількох напрямах І–І, II–II і т.д., а для визначення відхилення форми отвору у поздовжньому перерізі – в перерізах 1–1, 2–2 і 3–3 (рис. 4.6).

Читання показів

75мм+3мм+0,21мм=78,21мм 75мм+200мм+100мм+6мм+0,16мм=381,16 мм.

75мм+200мм+150мм+50мм+25мм+11мм+0,5мм+0,26мм=511,76мм.

Рис. 4.7

Індикаторні внутрішньоміри застосовуються для вимірю­вання отворів відносним методом. Індикаторний внутрішньомір (рис. 4.8) складається з індикаторної головки 1, вставленої в трубку 3 корпуса 7, в якому розташований вузол передавального механізму. Вимірювальний стержень 9 зв’язаний з проміжним вимірювальним рухомим стержнем 4 через двоплечий Г-подібний важіль 5, який обертається на осі шарніра 6. Якщо натиснути на вимірювальний стержень 9, то він переміститься вправо і подіє на нижнє плече двоплечого важеля 5, поверне його проти напрямку руху стрілки годинника і своїм верхнім плечем перемістить проміжний стержень 4 вгору, який в свою чергу подіє на вимірювальний стержень 2 вимірювальної головки, перемістить його також вгору, що викличе переміщення стрілки індикатора вправо. Величину переміщення рухомого вимірювального стержня 9 відлічують за показами стрілки вимірювальної головки 1.

Рис. 4.8. Індикаторний внут­рішньомір:

1 – індикаторна головка;

2 – вимірювальний стержень індикатора;

3 – трубка корпуса;

4 – проміжний вимірювальний стержень;

5 – двоплечий Г-подібний важіль;

6 – вісь двоплечого важеля;

7 – корпус;

8 – центрувальний місток;

9 – рухомий вимірювальний стержень;

10 – трійник;

11 – контргайка;

12 – переставний вимірювальний стержень;

13 – затискний гвинт індикатора;

14 – стопорний гвинт.

З протилежного боку корпуса 7 внутрішньоміра розташо­ваний переставний стержень 12, який затискається контргайкою 11 і служить для встановлення внутрішньоміра на необхідний розмір Б. Повний комплект переставних стержнів дає змогу вимірювати розміри отворів діаметром від 18 до 1000 мм.

Для того, щоб вимірювальна головка спрацьовувала, розмір Б повинен бути більшим за діаметр вимірюваного отвору, тобто вимірювальному приладові повинен бути наданий певний натяг (півтора оберту стрілки індикатора). Натяг потрібний для того, щоб індикатор міг показувати як додатні так і від’ємні відхилення діаметра отвору.

При застосуванні внутрішньомірів з індикаторами годинни­кового типу з ціною поділки і=0,01мм гранична похибка вимірю­вання за нормою становить 1,5і – при межах вимірювання від 18 до 50 мм і 2і – при межах вимірювання понад 50 до 1000 мм.

Перш ніж вимірювати внутрішні розміри індикаторний внутрішньомір потрібно встановити на номінальний (або на най­менший граничний) розмір виробу. Встановлення внутрішньоміра на заданий розмір можна провадити за атестованим кільцем (рис. 4.9), за блоком кінцевих мір довжини з боковичками, закріп­леним у струбцині (рис. 4.10) чи за мікрометром (рис. 4.11).

Рис. 4.9 Рис. 4.10 Рис. 4.11

При встановленні внутрішньоміра в нульове положення за гладким мікрометром, мікрометр потрібно закріпити в стояку. Перевірити і, при необхідності, встановити мікрометр на нуль.

Після цього повертанням барабана мікрометра за тріскачку, встановити на шкалах мікрометра номінальний (або найменший граничний) розмір вимірюваного отвору і затиснути стопор мікрометричного гвинта мікрометра. Ввести вимірювальні стержні внутрішньоміра між поверхнею п’ятки і гвинта мікрометра.

Нерухомий вимірювальний стержень внутрішньоміра потрібно легенько притиснути до п’ятки, рухомий – привести в дотикання з вимірювальною поверхнею гвинта мікрометра, загвинчуючи чи відгвинчуючи змінний стержень внутрішньоміра. Стрілка індикатора при цьому повинна здійснити півтора оберти, щоб при вимірюванні вона працювала в межах другого оберту. У внутрішньомірів зі змінними вставками без різьби слід підібрати з набору вставок вставку відповідно до вимірюваного розміру.

При похитуванні необхідно відшукати точку повертання стрілки індикатора від крайнього правого її відхилення і в цьому положенні встановити індикатор на нуль. Для цього слід повернути циферблат за ободок до збігання нульової позначки шкали з кінцем стрілки індикатора. Після цього ще раз похитати внутрішньомір і переконатися, чи в крайньому правому положенні стрілки вона збігається з нульовою позначкою шкали. При необхідності знову індикатор встановити на нуль. Після цього вивести внутрішньомір з мікрометра.

Для вимірювання діаметра отвору внутрішньомір вводять у вимірюваний отвір з невеликим нахилом до осі отвору. Спочатку вводять рухомий вимірювальний стержень з центрувальним місточком, а потім, випрямляючи внутрішньомір, вводять перес­тавний вимірювальний стержень. Незначним похитуванням внутрішньоміра знаходять крайнє праве положення стрілки інди­катора, що відповідає дійсному діаметру отвору.

Покази стрілки індикатора в цьому разі можуть бути як додатні (якщо стрілка відхиляється вліво від нуля), так і від’ємні (якщо стрілка відхиляється вправо від нуля). Діаметр отвору в такому разі дорівнюватиме алгебричній сумі установочного розміру за мікрометром або за блоком кінцевих мір і величини відхилення стрілки, визначеної за шкалою індикатора.

Індикаторні внутрішньоміри використовують не тільки для вимірювання відхилень розмірів отворів, але й для вимірювання відхилень їх форми.

Для вимірювання відхилення форми отвору в поперечному перерізі (овальність), потрібно виміряти діаметр отвору в декількох напрямах до одержання найбільшого або найменшого значення. Потім внутрішньомір (або деталь) повернути ще на 90° і визначити розмір в цьому напряму. Овальність визначають як різницю одержаних найбільшого і найменшого значень діаметра отвору.

Для визначення відхилень форми циліндричного отвору в повздовжньому перерізі: відхилення від паралельності твірних (конусоподібність) і відхилення від прямолінійності твірних (бочко­подібність чи вгнутість) вимірювання слід провадити в трьох перерізах, які рівномірно розташовані вздовж осі отвору. За величину відхилення форми отвору в поздовжньому перерізі приймають алгеб­раїчну різницю між найбільшим і найменшим показами індикатора.