Особливості редагування наукового тексту

Редагування (від лат. геdасtus – приведений у порядок) – це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту.

Вимоги до редагування тексту:

• чітке формулювання тези й аргументів;

• формулювання тези під час доказів залишається незмінним;

• теза і аргументи не повинні суперечити один одному;

• як аргумент використовувати положення, правдивість яких не викликає сумніву;

• докази повинні бути повними й достатніми.

Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:

1. Первинне ознайомлення з текстом документа.

Перед тим, як розпочати редагування тексту, слід прочитати його повністю. Під час першого прочитання не бажано вносити правки, проте можна зробити помітки на берегах чи фіксувати побіжні зауваження на окремому аркуші паперу.

2. Перевірка фактичного матеріалу.

На цьому етапі доцільно перевірити правильність та вірогідність поданих відомостей, продумати, чи достатньо фактичного матеріалу для певного тексту.

3. Власне редагування матеріалу.

Цей етап вимагає мовної корекції: виправлення орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Правки в тексті роблять синім або чорним чорнилом (а не червоним). Слова, цифри в тексті мають бути чіткими та охайними. Виправлений текст треба передрукувати, ще раз вичитати.

Види правок:

* Правка-вичитування – це звіряння виправленого тексту з текстом, що має редакторські правки і який прийнятий за взірець. За такої правки усувають технічні помилки (вписують пропущені літери).

* Правка-скорочення – усунення з тексту повторів несуттєвого матеріалу.

* Правка-перероблення застосовується у тих випадках, коли автор тексту погано володіє літературною мовою й невдало висловлює свою думку.

*Правка-оброблення – комплексний вид правки, яким передбачено аналіз й відбір фактичного матеріалу; оцінювання й покращення структури наукового тесту; мовну правку тексту; перевірку правильності зовнішнього оформлення тексту.