Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Можливості роботи з казкою Індивідуальна (групова) робота над казкоюПри опрацюванні цього питання варто звернути увагу на книгу А.А. Осипової «Общая психокорекция» (М., 2000), у якій розкриті можливості роботи з казкою: 1. Використання казки як метафори. Текст і образи казок викликають вільні асоціації, які стосуються особистого життя клієнта. Потім ці метафори й асоціації можуть бути обговорені. 2. Малювання за мотивами казки. Вільні асоціації проявляються в малюнку, і далі можливий аналіз отриманого графічного матеріалу. 3. Обговорення поведінки й мотивів дій персонажа, що є приводом до обговорення цінностей поведінки людини й виявляє систему оцінок людини в категоріях: добре – погано. 4. Програвання епізодів казки. Програвання епізодів дає можливість клієнтові відчути деякі емоційно значимі ситуації й програти емоції. 5. Використання казки як притчі-повчання. Підказка за допомогою метафори варіанта можливого вирішення ситуації. 6. Творча робота з мотивів казки (дописування, переписування, робота з казкою). Індивідуальна (групова) робота над казкою Для індивідуальної або групової роботи може бути запропонована будь-яка казка, яку необхідно прочитати вголос. Казкова ситуація, що задається дитині, повинна відповідати певним вимогам: ● ситуація не повинна мати правильної готової відповіді (принцип «відкритості»); ● ситуація повинна містити актуальну для дитини проблему, «зашифровану» в образному ряді казки; ● ситуація й питання повинні бути побудовані й сформульовані так, щоб спонукати дитину самостійно будувати й простежувати причинно-наслідкові зв'язки (звідки це взялося, чому це відбувається, навіщо це потрібно; що буде, якщо відбудеться те або те). Т.Д. Зінкевич-Євстигнєєва запропонувала систему «казкотерапевтичної психокорекції», що розуміється як процес знайомства із сильними сторонами особистості дитини, розширення поля свідомості й поведінки дитини, пошук нестандартних оптимальних виходів з різних ситуацій, безумовне прийняття дитини й взаємодія з нею на рівні за допомогою роботи з казкою. Розроблений автором курс казкотерапії містить у собі безліч прийомів і форм роботи, які дозволяють розвивати творче мислення, уяву, увагу й пам'ять, сприйнятливість і координацію рухів, позитивну комунікацію й адекватну самооцінку. Казку можна аналізувати, складати, переписувати, розповідати, малювати, драматизувати. Варто детальніше зупинитися на основних прийомах роботи з казками: 1. Аналіз казок. Мета – усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за кожною казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу вибирається відома казка. Після прослуховування казки дітям задають питання: - Як ви думаєте, про що (про кого) ця казка? - Хто з героїв вам найбільше сподобався (не сподобався)? - Як ви думаєте, чому той або інший герой робив ті або інші вчинки? - Придумайте, що було б, якби головний герой не зробив того чи того вчинку? - Як ви думаєте, якби в казці були одні добрі герої (або одні погані герої), що це були б за казки? - Навіщо в казці є погані й добрі герої? Дана форма роботи використовується з дітьми у віці від п'яти років і підлітками. Аналіз казок і казкових ситуацій може бути побудований у формі як індивідуальної роботи, так і групової дискусії, де кожний висловлює свою думку щодо того, що «зашифровано» у тій чи тій казковій ситуації. 2. Розповідання казок. Прийом допомагає проробити такі моменти, як розвиток фантазії, уяви, здатності до децентрування. Процедура розповідання казки полягає в наступному: - дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи; - можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших діючих осіб, що беруть участь або не беруть участь у казці. Наприклад, як казку про Колобка розповіла б лисиця, Баба Яга або Василіса Премудра. 3. Переписування казок. Переписування й дописування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині або підліткові чимось не подобається сюжет, деякий поворот подій, ситуацій, кінець казки й т.д. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідних їй персонажів, дитина сама вибирає найбільш відповідний її внутрішньому стану поворот і знаходить той варіант вирішення ситуацій, що дозволяє їй звільнитися від внутрішнього напруження. Саме в цьому полягає психокорекційний зміст переписування казки. 4. Постановка казок за допомогою ляльок. Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно відбивається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно коректувати свої рухи й робити поведінку ляльки максимально виразною. Робота з ляльками дозволяє вдосконалювати й проявляти через ляльку ті емоції, які звичайно дитина з якихось причинам не може собі дозволити виявити. 5. Складання казок. У кожній чарівній казці є певні закономірності розвитку сюжету. Головний герой з'являється в будинку (у сім'ї), росте, при певних обставинах залишає будинок, відправляючись у подорож. Під час мандрівок він здобуває й втрачає друзів, переборює перешкоди, бореться й перемагає зло й вертається додому, досягши мети. Таким чином, у казках дається не просто опис життя героя, а в образній формі розповідається про основні етапи становлення й розвитку особистості.
|