Психотерапевтичні казки – казки, що лікують душу

Опрацьовуючи це питання, варто поміркувати над словами Джона Рєскіна: «Дивися на кожну ранкову зорю як на початок твого нового життя. І нехай кожне із цих коротких життів буде відзначене чимось важливим і цікавим».

Говорячи про психотерапевтичні казки не можна не навести слова відомого казкотерапевта Тетяни Зінкевич-Євстигнєєвої: «це казки, які в повному сенсі «лікують Душу», «піклуються про Душу». За образами цих казок стоять глибинні механізми буття, міркування про суттєві філософські поняття: Любов, Добро, Гординю, Смерть, Стиль життя. Ці казки досліджують самі таємні мотиви поведінки людини й розкривають таємниці Буття».

Усі казки, які використовуються в казкотерапії, особливі, але психотерапевтичні казки виділяться навіть на їхньому тлі. Ці казки є справжніми ліками, якими лікують поранені людські душі.

Людська психіка досить тендітна й вразлива система. А в житті людини, буває, трапляються події занадто жорстокі для того, щоб їх можна було винести. Це можуть бути невиліковні хвороби, смерть дорогих людей, війна, жорстокість із боку оточуючих, фізичне насильство, природна або техногенна катастрофа... Далеко не кожна людина, що зіштовхнулася у своєму житті із цим, може самостійно впоратися з наслідками перенесеної психічної травми. Але й звернення до фахівців не завжди допомагає: часто в такій ситуації виявляються неспроможними багато класичних психологічних і психотерапевтичних прийомів. Вони не можуть допомогти людині. Зате на допомогу приходять мудрі психотерапевтичні казки. Ці казкові історії розкривають людині глибинний зміст подій, що відбуваються з нею. А розуміння це, в кінці-кінців, приносить душі лікування.

Найчастіше психотерапевтичні казки присвячені проблемам життя, смерті й любові. Вони незмінно глибокі й зворушливі, але не завжди закінчуються звичним для казкових історій всезагальним щастям. І в цьому немає ніякого протиріччя. Це тільки на перший погляд здається, що після перенесених трагедій людині потрібно розповідати щасливі історії з обов'язковим щасливим кінцем.

Насправді ж, як точно помітив творець першого російського хоспісу А. Гнєзділов, коли людина втрачає найдорожче, то для неї втрачають зміст і казки із щасливим кінцем. У такі моменти людина не думає про щастя, зате болісно намагається відшукати відповіді на питання: «За що?» і «Чому?». Мудрі психотерапевтичні казки, переносячи людину в область філософії, дають їй відповіді на ці питання. Звичайно в них присутня тема нескінченності життя, яка пояснює, наприклад, що зі смертю фізичне життя людини не закінчується...

1. Психотерапевтичні казки пояснюють людині важливі закономірності розвитку навколишнього світу й порядок речей, що існує в цьому світі. У результаті історія окремого людського життя доповнюється історіями життя інших людей, тобто загальнолюдською інформацією.

2. Психотерапевтичні казки дозволяють людині подивитися на складну, травмуючу ситуацію «зі сторони». Для цього казкотерапевт просто переказує людині її історію, перетворюючи цю історію в казку. Це допомагає людині переосмислити власний життєвий досвід, переглянути життєві цінності й обраний шлях, а також сформувати новий погляд на ситуацію, що склалася, відійти від стереотипів повсякденної свідомості й перейти на зовсім новий, більш високий рівень усвідомлення проблеми.

3. Психотерапевтичні казки показують людині можливості її внутрішнього творчого потенціалу.

Природно, що найчастіше застосовують психотерапевтичні казки при роботі з дорослими людьми або підлітками.

Але не варто думати, що такі серйозні казки потрібні лише дорослим людям. В основному, так, але не завжди. Життя, на жаль, буває жорстоким і до малят – іноді їм доводиться переживати смерть батьків, прояви жорстокості або насильства. І якщо вже життя дитини склалося таким чином, що їй довелося пережити це, то не потрібно боятися поговорити з дитиною на цю непросту тему. Парадоксальним чином це може допомогти їй знову повернутися до гармонії буття.

Ось такі корисні й потрібні психотерапевтичні казки, які варто застосовувати з великою обережністю й тактом, занадто вже глобальні питання в них підіймаються й серйозні теми розкриваються. До того ж психотерапевтичними казками людину не можна «перевантажувати», інакше вона може втратити до них чутливість. Доречність, помірність і щирість – ось секрет успіху застосування психотерапевтичних казок. Тому за психотерапевтичними казками краще звертатися до фахівця-психотерапевта, що мудро й тактовно розповість дитині зцілювальну історію.

Неперевершеним майстром у складанні психотерапевтичних казок є Андрій Гнєзділов, у його чудових книгах живуть не просто казки, а добрі й мудрі лікарі.

Доросла людина не завжди готова до того, щоб повірити казкам і всерйоз прислухатися до порад казкових героїв. Тому психотерапевтичні казки створюють найбільш сильний ефект, якщо фахівець розповідає їх клієнтові не прямо, а «вставляє» у сеанс як би ненароком, нібито просто «до слова», аргументуючи це, наприклад, виникненням несподіваної асоціації, що перегукується з історією клієнта.

Психотерапевтичні казки можуть бути корисні також:

- людям, які страждають від наркотичної залежності та їхнім родичам;

- людям, схильним до самобичування;

- людям, що опинилися з тієї або іншої причини ізгоями;

- людям, що мають серйозні проблеми в шлюбі;

- батькам, що мають дитину із вадами психічного або фізичного розвитку;

- батькам, що занадто переживають за своїх дітей;

- дітям, що переживають розлучення батьків.

Часто казкотерапевти самі пишуть психотерапевтичні казки, конкретно для кожного випадку, але нерідко використовуються підходящі притчі з головної книги людства – Біблії.

Теми, що піднімаються в таких казках, людям, далеким від казкотерапії, можуть здатися досить дивними, як, наприклад, казка, що оповідає про цінність суму.