Завдання на дипломне проектування

Право отримання завдання на дипломне проектування надається студентам, що повністю закінчили теоретичний курс навчання.

Тема дипломного проекту підбирається, обговорюється і затверджується предметною комісією і видається студентові письмово перед початком переддипломної практики. Структура і зміст розділів дипломного проекту узгоджується з керівником і консультантами відповідних розділів.

Після повернення студента з переддипломної практики і оформлення звіту про переддипломну практику, керівник проекту спільно з дипломантом (на підставі зібраних матеріалів) остаточно уточнює окремі положення дипломного завдання, формулює остаточний варіант завдання на проектування, яке затверджується заступником директора технікуму і не підлягає подальшій зміні.

Тема дипломного проекту, стосовно реальних дипломів, повинна бути спрямована на вирішення актуальних питань організації ремонтів конкретної дільниці, створення нового, модернізацію та вдосконалення діючого обладнання з метою підвищення його продуктивності, зниження втрат сировини, енергоресурсів, зниження цінності устаткування, зменшення числа і тривалості ремонтів, а також простоїв машин та агрегатів. У дипломному проекті повинні розглядатися питання економічної чистоти виробництва - об'єктів проектування.

У завданні обов'язково вказуються дата його видачі і термін закінчення проектування, тобто дата надання закінченого проекту на комісію для проходження нормоконтролю, отримання відгуків керівника та консультантів і направлення на зовнішню рецензію.

1.2 Структура, об'єм і зміст дипломного проекту

Обсяг і зміст дипломного проекту на здобуття кваліфікації техніка-механіка за фахом 5.05050205 обумовлені і повинні відповідати завданням дипломного проектування.

У структурному відношенні дипломний проект складається з графічної частини і текстових документів, наданих у вигляді пояснювальної записки. Обсяг закінченого дипломного проекту кваліфікації техніка-механіка з ремонту і експлуатації металургійного обладнання повинен знаходитися в межах: графічна частина 4-6 аркушів формату А1 (841 x 394мм), пояснювальна записка 50-80 листів формату А4 (298 x 210мм), в тому числі таблиці, рисунки, додатки. Відхилення обсягу в меншу чи більшу сторону можливе, але повинно бути обґрунтоване автором і узгоджене з керівником дипломного проектування.

Нижче наведено рекомендовані комісією приблизний перелік і об'єм графічних (креслень) і текстових (пояснювальною запискою) документів.

Графічна частина може включати (аркуші формату А1) збірне креслення машини (механізму, пристрою) або окремих її частин з необхідними проекціями, видами, перерізани, технічною характеристикою - 1...2;

- креслення складальних одиниць (вузлів, що складають суть розробки заданою темою спец.частини) - 1...2;

- робочі креслення нового або модернізованого вузла -0,5...1,5.

Обсяг пояснювальної записки розподіляється наступним чином: вступ - 0,8-1,0; питання загального характеру - 8-10; спеціальна частина - 25-30; розрахункова частина - 10-15; організація ремонтів металургійних машин - 5-7; економічні обґрунтування технічних розробок - 4-6; забезпечення безпечного обслуговування обладнання - 4-5; промсанітарія і екологія - 2-3; висновки - 0,5; список використаних джерел.

У кожному конкретному випадку обсяг і зміст графічної частини і всіх (або деяких) розділів пояснювальної записки можуть істотно відрізнятися від тих, що рекомендуються, але обов'язковою є умова обґрунтованості і узгодження ухвалених дипломантом рішень з керівником проектування.

2 ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКА РОБОТИ НАД ДИПЛОМНИМ ПРОЕКТОМ

2.1 Дуже важливим етапом в розробці теми дипломного проекту є, безумовно, переддипломна практика, програма якої передбачає вивчення всіх основних питань, пов'язаних з виконанням проекту.

Тому ретельне і повне виконання студентом програми практики в значній мірі полегшує процес дипломного проектування, підвищує якість проекту і сприяє успішному його захисту.

2.2 Частина питань загального характеру, спеціальної та інших частин пояснювальної записки проекту можна (і слід) розробляти безпосередньо в період проходження практики. Можливе виконання деяких частин графічної частини.

2.3 Отримавши завдання, студент зобов'язаний перш ніж приступити до проектування детально опрацювати і повністю з'ясувати собі його зміст.

2.4 Студент виконує дипломний проект під наглядом керівника і консультантів з окремих розділів, в процесі виконання проекту дипломант консультується і вирішує з ними відповідні питання. Ухвалені рішення з цих питань дипломант погоджує з керівником проекту.

2.5 До основних обов'язків керівника дипломного проекту належать:

- складання розгорненого завдання на дипломне проектування і узгодження його зі всіма розділами проекту;

- систематичний контроль за виконанням студентом календарного плану дипломного проектування;

- керівництво розроблених студентом основних, конструкторських та інших питань проекту.

Керівник повинен вказати студентові лише загальний напрям, зовсім не пропонуючи готових рішень і всіляко заохочувати творчу ініціативу і самостійність дипломанта;

- виявлення по ходу проектування помилкових рішень і недоліків, а також можливостей їх виправлення;

- складання відгуку за закінченим дипломним проектом з обов'язковою диференційованою оцінкою.

2.6 Вказівки керівника є для дипломанта лише рекомендаціями, оскільки за ухвалені в проекті рішення і за правильність всіх обчислень несе відповідальність тільки автор проекту.

2.7 З'ясувавши завдання і уточнивши обсяг роботи, студент повинен скласти план своєї роботи над проектом і календарний графік її виконання з тим, щоб правильно розподілити свій час і сили протягом всього періоду дипломного проектування, який триває приблизно 40 днів.

Питома вага окремих етапів визначається у відсотках від загального об'єму проектування, на підставі чого встановлюється тривалість кожного етапу в робочих днях. План і графік необхідно погоджувати з керівником дипломного проекту.

2.8 Не рідше, ніж чотири рази на місяць, студент зобов'язаний звітувати про виконану роботу перед своїм керівником.

2.9 Середня систематична тривалість роботи студента над дипломним проекті повинна складати 6-8 годин на добу.

2.10 Студент, який не виконав дипломний проект, або не захистив, у встановлений термін відраховується з технікуму.

3 ЗМІСТ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Конкретні вказівки і поради за змістом пояснювальної записки до дипломного проекту студенти отримують від керівника і консультантів відповідних розділів проекту. Загальні ж вимоги до змісту пояснювальної записки викладені нижче.

Вступ

Вступ присвячується характеристиці існуючого рівня техніки і розгляду перспектив розвитку тієї галузі металургійного виробництва, до якої відноситься виконуваний дипломний проект. Логічним завершенням «Вступу» повинні бути завдання з розвитку даної галузі виробництва, з механізації у виробничих процесах, з удосконалення машин, а також значення питань, що розробляються в проекті, для даного підприємства.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Ця частина проекту повинна дати загальне уявлення про підприємство, конкретніше про цех (дільницю), по якому ведеться проектування, і достатньо докладно - про виробничу дільницю, як повинне супроводжуватися кінематичними схемами механізмів.

Схеми виконуються по ГОСТу, на окремих аркушах. Внизу під схемою повинна бути розшифровка елементів схеми і нижче нумерація рисунків з її назвою (наприклад: Рисунок 1 - Кінематична схема рейкового штовхача).

Опис обладнання повинен містити наступне:

а) короткий опис технологічного процесу дільниці з вказівкою обладнання;

б) обладнання (у технологічній послідовності) в такому об'ємі:

- найменування машини (у вигляді підзаголовка);

- призначення, пристрій (основні частини і механізми), параметри, технічна характеристика, схеми.

3.2.1 Опис машини (механізму), механізму повинен включати: призначення, пристрій і роботу машини, докладну технічну характеристику.

Опис супроводжується рисунками, схемами з необхідними підписами і поясненнями.

3.3 СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Основною, найбільш трудомісткою і змістовною частиною дипломного проекту є технічне рішення поставленої задачі.

При виконанні спеціальної частини повинні найповніше розкритися теоретичні знання і практичні навички дипломанта при рішенні самостійної технічної задачі в області ремонту металургійного обладнання.

Відповідно до цього спеціальна частина проекту включає:

3.3.1 Вибір методу ремонту. У практиці металургійних, заводів прийняті наступні методи проведення капітальних ремонтів обладнання: індивідуальний, вузловий, агрегатний, розосереджений. Необхідно вибрати метод проведення ремонту, що дає найбільший економічний ефект.

3.3.2 Змащування машини (механізму)

При висвітленні цього питання слід записати призначення змащування, потім потрібно описати як змащуються окремі вузли тертя з вказівкою змащувального матеріалу. Прикласти схему і таблицю змащування для свого механізма.

3.3.3 Аналіз умов роботи механізму і запропоновані заходи щодо збільшення терміну служби механізму.

У цьому питанні слід вказати вимоги до зносу деталей, їх відновлення, взаємного розташування деталей, відхилення форми поверхні і т.п. Намітити конкретні заходи по підвищенню стійкості цих деталей: зміцнення, змащування, застосування якісних вуглецевих або легованих сталей, термічну обробку, зміну конструкції (провести критичний аналіз існуючих конструкцій і схем машин того ж призначення).

Зробити такий аналіз студентові допоможе виробничий досвід використання машини: паспорт і технічна документація, спілкування з обслуговуючим персоналом.

3.3.4 В правилах технічної експлуатації з цього питання студент повинен відобразити питання правильної експлуатації і ремонту механізмів. Вказати терміни ревізій і ремонтів, знос деталей, що допускається.

3.3.5 Технологічний процес ремонту

Скласти документацію на ремонт. У переліку технічної документації слід вказати всю документацію: відомість дефектів, поопераційний графік проведення капітального ремонту, відомість дефектів.

При розробці технологічного процесу капітального ремонту обладнання необхідно описати наступні основні операції:

- розбирання машини на вузли, а вузли на деталі; очищення, дефектацию деталей; ремонт (відновлення) деталей; вузлове і загальне збирання машини, обкатку; випробування вузлів і машини вхолосту і під навантаженням; фарбування машини. Для наочності технологічний процес капітального ремонту машини необхідно зобразити у вигляді графічної схеми і дати відповідні пояснення.

При розробці технологічного процесу на розбирання і збірку вузлів і машини необхідно встановити раціональну технологічну послідовність розбирання і збирання. Тут важливо спочатку встановити перелік тих вузлів, які можна буде розбирати і збирати незалежно один від одного, а потім встановити перелік деталей і готових вузлів, з яких збирається машина.

При дефектації деталі ділять на три групи: придатні, непридатні, такі, що вимагають ремонту.

Придатні деталі знову подають на збірку, непридатні відправляють в металобрухт, а деталі, що вимагають ремонту, відновлюють. Для правильної дефектації важливо знати і вміти призначати величини граничного зносу для різних деталей і вузлів обладнання.

Слід мати на увазі, що ремонту (відновленню) піддають тільки дорогі, трудомісткі у виготовленні деталі, відновлення яких обходиться значно дешевше знов виготовлених.