Обґрунтування доцільності створення лісових культур на лісокультурних ділянках

Україна знаходиться в сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах для росту і розвитку деревних порід.

Сучасна лісова типологія враховує основні закономірності взаємовпливу основних екологічних факторів і лісової рослинності. Вона дає інтегровану оцінку кліматичних, грунтово-гідрологічних і біоценотичних факторів, єдність яких сформувалася в даних умовах протягом багатьох століть. Лісова рослинність, яка сформувалася при цьому, являє собою корінний тип лісу.

Лісопатологічна класифікація дає теоретичну і практичну основу для диференціації технології створення лісових культур щодо конкретного комплексу едафічних і лісобіологічних факторів, які становлять певний тип лісорослинних умов або тип ґрунту. Орієнтація на корінний тип лісу як на більш стійкий комплекс з компонентів певних лісових порід дає змогу уникати помилок у виборі асортименту порід для створення лісових культур.

Характерною особливістю лісів України є те, що життєдіяльність їх на одній території триває декілька десятків років, а для більшості хвойних та твердолистяних порід і століття.

Насадження які відновились природним насінним шляхом, легше переносять всі абіотичні і біотичні відхилення від середніх багаторічних.

Після рубки материнських насаджень на зрубах інтенсивно проявляється підріст деревних порід і чагарників вегетативного походження. Вегетативний підріст деревних порід та чагарників не тільки погіршує умови для появи самосіву головних порід, але й висівають їх підріст, який з’явився до рубки материнського насадження.

Особлива зміна порід спостерігається за умов застосування потужних механізмів при розробці лісосік головного користування. Ці важкі за масою механізми руйнують сталу підстилку і руйнують та утрамбовують верхні шари ґрунту,що не дозволяє утворюватися природному поновленню головних порід, тому потрібно впроваджувати лісові культури.

При природному поновленню лісу витрачається мінімальна кількість коштів, зате значна при рубках догляду.

Природні насадження насінного, порослевого і змішаного походження мають нерівномірну зімкнутість крон. Останнє, а також різний вік дерев, зумовлюють погане очищення стовбурів від гілок. Наслідком цього є занижена продуктивність стовбурної деревини і вихід цілих сортиментів.

Враховуючи ці особливості в районах інтенсивного господарювання, до яких відноситься більша частина території України, перевагу віддають штучному відновленню лісу.

При штучному відновленні лісу на постійне місце висівають насіння, висаджують садивний матеріал, як звичайно в наперед підготовлений ґрунт. До зімкнення гілок в цих культурах розпушують ґрунт і знищують трав’яну рослинність. В старшому віці проводять рубки догляду з проектуванням головних та супутніх порід і кращим в господарському відношенні підгінними деревами.

Характерною особливістю штучних насаджень є те, що насамперед можна запланувати склад насаджень, що значно полегшує в майбутньому формування корінних деревостанів. Заздалегідь також можна запланувати розміщення садивних місць, що забезпечує переведення в покриту лісом площу в 5-7 але не пізніше 9-10 років.

Отже, відновлення корінних насаджень при створенні лісових культур скорочується до одного десятиріччя. В штучних насадженнях також легко проводити рубки догляду і рівномірно залишати дерева по площі.

Затрати на створення лісових культур окупаються одно дворічним приростом стовбурної деревини середньовікових або пристигаючих насаджень.

Штучні насадження повинні бути біологічно стійкими, високопродуктивними, з високим виходом цінним сортиментів. Крім того, насадження повинні виконувати ґрунтозахисну і водо регулюючу роль, бути базою для бджільництва, заготівлі ягід, плодів, лікарської і технологічної сировини, виконувати рекреаційну функцію.

Природне насадження більш стійке і довговічне, не вимагає затрат. Штучні насадження можна створювати на ділянках які ніколи не були зайняті лісом

Основними методами створення лісових культур є сівба і садіння.

Садіння ─ це створення лісових культур шляхом висаджування на ЛКД сіянців та саджанців.

Сіяння ─ це створення лісових культур шляхом висівання насіння деревних та чагарникових порід на ЛКД, цей спосіб менш трудомісткий ніж садіння, але і менш ефективний.

Сіянці та саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища ніж сходи, що появилися з насіння.

Культури створені садінням менше страждають від конкуренції трав’яної рослинності і вимагають меншої кількості агротехнічних доглядів.

Ліс створений сіяння більш довговічний, стійкий, у дерев нормально розвивається стрижневе коріння, відсутня деформація кореневої системи, а також інші пошкодження, які з’являються при викопуванні і транспортуванні садивного матеріалу.

Аналіз особливостей природного і штучного поновлення лісів переконливо доводить, що при лісовідновленні на всіх категоріях лісокультурних площах перевагу слід віддавати створенню лісових культур.

На даній лісокультурній ділянці я проектую створювати наступні лісові культури, тому що категорія лісокультурної площі свіжа вирубка. Оскільки на лісокультурній ділянці природне поновлення не з’явилося, я проектую створювати суцільні лісові культури. За складом, я проектую змішані лісові культури, тому що типологія ґрунту дозволяє вводити декілька порід.