Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми. - поняття логічного закону, логічного принципу;

Знати:

- поняття логічного закону, логічного принципу;

- характеристику законів логіки;

- особливості законів логіки як умов правильного мислення;

- про необхідність використання принципів і законів логіки у власній професійній діяльності;

- співвідношення формальної та діалектичної логіки.

Вміти:

- аналізувати власні умовиводи згідно із принципами і законами логіки.

- логічно грамотно будувати власні міркування та вміти знаходити помилки у міркуваннях співрозмовників;

- визначати види умовиводів, які порушують закони логіки;

- проводити логічний аналіз складного висловлювання у правових документах згідно із законами логіки;

- виводити раціональні висновки з наявної інформації відповідно до правил та законів.

- застосовувати у практичній діяльності загальні правила, принципи, закони логіки.

ТЕМА 6. Логічні основи теорії аргументації

Аргументація і процес формування переконань. Соціальні, психологічні, лінгвістичні, моральні, правові і логічні фактори переконливої дії. Склад аргументацій: суб’єкти (пропонент, опонент, аудиторія).

Доведення і переконання. Наукові принципи доведення і переконання. Доказове судження – логічна основа наукових переконань.

Поняття доведення. Структура доведення: тезис, аргументи, демонстрація. Види доведення: пряме, непряме. Різновиди непрямого доведення: від протилежного (аналогічне), роздільне доведення (методом виключення). Правила доведення і спростування: помилки які трапляються в доведеннях. Значення доведення в правовому процесі.

Поняття спростування. Способи спростування: спростування тези (пряме і непряме); критика аргументів; виявлення неспроможності демонстрації. Логічні вимоги наукової критики. Доведення і спростування гіпотези. Правила доказового міркування. Правила стосовно тези та антитези. Логічні помилки стосовно тези та антитези. Повна та часткова підміна тези і антитези. Правила стосовно аргументів. Принципи добору наукових фактів як аргументів у доведеннях та спростуваннях. Оперування фактами. Помилки аргументації: хибна основа, випередження основи. Апеляція до особи, недостатність основи та ін.

Правило демонстрації. Використання дедукції, індукції та аналогії у процесі аргументації. Типові помилки в демонстрації. Порушення правил демонстрації.

Поняття гіпотези і її структура. Види гіпотез. Версія в судовому дослідженні. Висування версій. Перевірка версій.

Роль і значення теми для діяльності юриста. Кожен, хто працює у галузі права, повинен вміти обґрунтувати свої думки, грамотно будувати власну аргументацію, вміти аналізувати доведення свого опонента і переконливо його спростовувати. У практиці юридичної аргументації застосовуються усі існуючі види логічного обґрунтування: доказове і недоказове, пряме і непряме.

Із усіх видів аргументації для правової теорії та практики найбільш важливим є доказова аргументація, оскільки задача доведення – вичерпно встановити обґрунтованість (істинність) тези, що доводиться.

Роль цієї теми пов’язана з важливістю для юристів знання логічних правил побудови аргументації, основних видів доведення та спростування, коректних та некоректних засобів ведення аргументаційного процесу, позалогічних (психологічних, риторичних) прийомів впливу на співрозмовника, значенням вміння використовувати набуті знання на практиці.

Ключові поняття: аргументація, переконання, пропонент, опонент, аудиторія, теза, аргумент, демонстрація, доведення, пряме і непряме доведення, апагогічне та розділове доведення, антитеза, спростування, гіпотеза, дискусія, полеміка, диспут, дебати, версія.