Французька школа МПрП (XVI ст.)

Система МПрП.

5. Історичні аспекти розвитку МПрП

1. Міжнародне приватне право - це комплексна правова система, яка об'єднює норми внутрішньодержавного законодавства, міжнародних договорів і звичаїв, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, "ускладнені" іноземним елементом за допомогою коллізійно-правового та матеріально-правового методів. Під іноземним елементом розуміється

1) суб’єкт який має іноземну належність (громадянство, місце знаходження підприємства)

2) об’єкт який знаходиться на території іноземної держави

3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

МПрП тісно пов’язане з розширенням трогівельно-економічного, науково-технічного і культурного співробітництва. Важливу роль у правовому регулювання цього спіробітництва мають норми МПрП та інших галузей внутріщнього права. Тому МПрП входить до внутрішньої системи державного права.

Особливістю МПрП є з однієї сторони міжнародне приватне право вважає своїм предметом майнові та особисті немайнові відносини цивільно-правового характеру, що зближує його з внутрішньодержавним цивільним правом. До цивільно-правоових відносин МПрП відносяться правовідносини у сфері цивільного, трудового, сіймейного, спадкового, житлового. Та правва інтелектуальної вланості. які складаються між іноземними суб’єктами та громадянами України..

З іншого боку, міжнародне приватне право схоже і з міжнародним публічним правом наявністю в його складі різних міжнародних елементів.

2. Відмінності і зв’язок між МПП і МПрП.

Відмінності:

a) головне місце в регулюванні МПП займають відносини політичного характеру (безпека, мир, невтручання). МПрП регулює майнові цивільно-правові відносини, які мають міжнародний характер, але не на рівні держав, а на рівні фізичних і юридичних осіб.

b) для МПП основними суб’єктами виступають держави, міжнародні організації, нації, що боряться за власну незалежність. Для МПрП основними суб’єктами є фізичні і юридичні особи, і лише іноді держави.

c) основним джерелом для МПП є міжнародний договір (міждержавний). Для МПрП під основним джерелом розуміється внутрішній (національний) закон.

3. Зв’язок: МПП і МПрП регулюють єдиний комплекс відносин — міжнародні відносини, але на різних рівнях.

МПрП складається з:

I. колізійних норм;

II. уніфікованих матеріальних правових норм;

III. внутрішніх правових норм;

IV. процесуальних норм.

Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов’язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найоб’ємнішою частиною МПрП

3. Історичний щлях МПрП як галузь права виникла з науки приватного права, а не навпаки. Для виникнення МПрП потрібна була наявність наступних передумов:

a) існування держав чи певних територій з різними за змістом системами цивільного права;

b) існування інтенсивного товарно- грошового обміну і активних контактів між державами;

c) визнання права іноземної держави.

Подібні передумови склалися в світі наприкінці ХІІІ ст. Між містами-державами вівся активний обмін. Виникали колізії і, щоб їх врегулювати, юристи почали звертатись до норм та процедур римського приватного права.

Зародки МПрП варто шукати в Середньовіччі. Після падіння Західної Римської імперії та утворення молодих варварських держав почали встановлюватись відносини між ними. Виникла норма, за якою в разі суперечки має застосовуватись право країни відповідача (вона посіла панівне місце в МПрП). При спадкоємстві застосовувалось право спадкодавця.

ХІІІ ст. — Міста активно включаються до обігу, створюють своє законодавство з торгових питань. Виникає так зване “право статутів” — самостійне право міст та вільних територій. Найбільш інтенсивно розвивались міста-держави Північної Італії. Вони створили значну правову базу, яка згодом була кодифікована у вигляді “статутів” — збірників діючих нормативних актів. Таким чином виникли перша передумова появи МПрП — наявність різних правових систем, і друга — інтенсивний обмін (торгівля з європейськими країнами і країнами Сходу).

Варварське право не було достатньо розвиненими, щоб запропонувати вирішення різноманітних колізій, які виникали в процесі обміну. На допомогу юристам прийшла більш досконала юридична техніка Давнього Риму, зібрана в Кодексі Юстініана.

Склад МПрП в доктрині і практиці деяких країн світу.

Французька система МПрП.

І в доктрині, і в практиці МПрП розглядається досить широко. До цієї галузі відносять:

a) вчення про громадянство (виникнення, визначення, втрата);

b) всі питання правового становища іноземців на території Франції (в’їзд, виїзд, вибір професії і т.д.);

c) колізійні норми;

d) норми м/н цивільного процесу, які вирішують питання конфлікту юрисдикцій (питання підсудності справи), якщо відносини ускладнені іноземним елементом.

Вважається, що до МПрП відносяться не лише відносини цивільного характеру, а й кримінальні відносини.

Німецька школа МПрП.

Німецькі юристи трактують питання складу МПрП у дуже вузькому сенсі. Вони вважають, що до МПрП відносяться лише колізійні норми. В німецькій системі права є окрема галузь — право іноземців, де врегульовані питання громадянства та інші.

Англо-американська концепція МПрП.

В Великобританії МПрП розглядається як процесуальне право. В англійській системі вирішується не колізія в материальному праві, а питання юрисдикції. Судді звертаються до прецедентів і вирішують, чи ця справа підсудна англійському суду. Якщо так, тоді рішення виносить за матеріальними нормами англійського права.

Французька школа МПрП (XVI ст.).

В рамках французької школи МПрП відбувався розвиток “теорії статутів”, але в іншому розумінні.

Справа в тому, що у Франції існувала глобальна проблема централізації державної влади і уніфікації цивільного права. Королівська влада, маючи достатньо клопоту з податками, фіском, державним устроєм, намагалась залишити регулювання відносин між індивідами на розсуд окремих територіальних одиниць. Тому склалася ситуація, коли кожна провінція мала свої звичаї (кутюми) і фактично “своє цивільне право”. Досить частим явищем було зіткнення кутюмів, які регулювали по-різному тіж самі відносини. Французькі юристи більше клопоту мали не з колізіями в торгових відносинах між державами, а з міжобласними (міжпровінційними) колізіями. Доктрина МПрП розвивалась в двох напрямках перший вимогав наявності такої системи регулювання яка поєднювала б

1) юрист Шарль Дюмулен поставив собі за мету створити єдине національне право. Як це зробити? Зазвичай, при зіткненні правових систем кутюмів, сторони мають самостійно вибрати, норми якої з цих систем вони будуть застосовувати. Це принцип автономії волі сторін — lex voluntatis. Але може бути ситуація, коли сторони не дійшли згоди і не вибрали право, що робити в такому випадку? Шарль Дюмулен запропонував розбити всі кутюми (статути) на дві групи: персональні і реальні. Під персональними кутюмами він розумів правила поведінки, які б поширювались на всіх жителів провінції незалежно від їх місцезнаходження (такі що регулюють сферу особистого правового статусу людини). Реальні — це такі закони, які які обов’язкові для всіх осіб, які знаходяться на території цієї провінції (все те, що регламентує питання права власності).

2) юрист Бертран д’Аржантре опублікував свою роботу “Коментарі до кутюмів Бретані”, де він відстоював погляди протилежні поглядам Шарля Дюмулена. Він відстоював теорію автономності правових систем провінцій, за якою всі кутюми носять реальний характер: всі особи на території даної провінції мають підкорятись її правопорядку і в особистих відносинах також. Обгрунтував позицію: право- і дієздатність особи має визначатись законом місця її постійного проживання (lex domicili).

5. Система МПрП.

Система МПрП як науки співпадає з курсом МПрП в підручниках, а система МПрП як галузі права виглядає наступним чином:

Загальна частина МПрП:

- предмет;

- система;

- принципи дії;

- джерела;

- вчення про колізійну норму;

- суб’єкти МПрП.

Особлива частина МПрП:

- колізії в сфері права власності;

- колізії в зобов’язальних відносинах;

- колізії в сфері інтелектуальної власності;

- колізії в сфері спадкових правовідносин;

- колізії в сфері шлюбно-сімейних правовідносин;

- колізії в сфері трудових правовідносин;

- питання процесу.