Перехід спадкового майна і відповідальність за боргами спадкодавця у міжнародному приватному праві

1. Право країн континентальної Європи, як уже зазначалося, виходить з поняття спадкування як універсального правонаступництва, при якому до спадкоємців переходить сукупність прав та обов'язків спадкодавця. Закон встановлює, що такий перехід здійснюється в момент смерті спадкодавця і, як правило, не потребує вчинення будь-яких дій, спрямованих на прийняття спадщини. Це відноситься до спадкоємства згідно із законом, так і за заповітом.

У Франції спадкоємці за законом і універсальні легатарию мають так звану сезіну (saisine), тобто автоматично стають власниками спадкового майна з моменту смерті спадкодавця без спеціальної постанови судових органів. З цього ж моменту кредитори спадкодавця вправі пред'являти до них вимоги. Однак універсальні легатарию, призначені в власноручному або таємному заповіті, не мають сезіни і можуть вступити у володіння лише на підставі судової постанови.Легатарию за універсальним титулу і сингулярні також не мають сезіни і для здійснення своїх прав повинні звернутися з вимогою до спадкоємців за законом, спадкоємцям «резерву» або універсальним легатарию.

Французьке законодавство надає спадкоємцю можливість відмови від спадщини, проте така відмова не презюмують-ється (ст. 784 ФГК). Право на відмову реалізується за допомогою формальної заяви (реєстрованого в канцелярії суду), яке може бути зроблено протягом максимального строку давності (30 років).

У ФРН обмеження відповідальності спадкоємця може бути досягнутого шляхом встановлення так званого управління спадщиною або шляхом відкриття конкурсу (§ 1975 ГГУ).

У Швейцарії способами обмеження відповідальності спадкоємця є складання опису спадкового майна (ст. 580-593 ШГК), як у Франції, а також проведення офіційної ліквідації, в результаті якої після погашення боргів залишок майна передається спадкоємцям (ст. 593-597 ШГК).

Відповідальність кількох боржників по французькому праву є пайовий, по праву ФРН та Швейцарії, як правило, солідарною.