Міжнародно-правове регулювання прикладних видів космічної діяльності

Безперечно, норми міжнародного космічного права розповсюджуються на всі види космічної діяльності. Однак широке прикладне використання штучних супутників Землі для цілей космічного зв'язку, метеорології, навігації, вивчення природних ресурсів викликало необхідність розробки спеціальних правових режимів деяких видів використання космічної техніки і окремих районів космічного простору. Особливе значення має правове регулювання тих видів використання космічного простору, наслідки яких відбиваються на Землі. Адже супутники прикладного призначення застосовуються в такому разі з господарською та іншою прикладною метою.

Безпосереднє телевізійне,мовлення через супутники (БТМ). Протягом багатьох років у Комітеті ООН з питань використання космосу та інших органах Організації Об'єднаних Націй обговорювались питання безпосереднього телевізійного мовлення через супутники; Міжнародно-правові норми стосовно БТМ, які містятся в Документах, неоднорідні за колом учасників, юридичної сили, предметом регулювання і сфери дії.

Одним з перших документів, у якому був сформульований принцип співробітництва - держав у галузі космічного електрозв'язку, є резолюція Генеральної Асамблеї ООН 1721 (XVI) від 20 грудня 1961 p., де проголошувалось, що зв'язок за допомогою супутників повинен стати доступним усім державам на всесвітній основі, яка виключає дискримінацію.

У 1982 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Принципи використання державами штучних супутників Землі для міжнародного безпосереднього телевізійного мовлення (МБТМ). Згідно з цим документом, служба МБТМ. може бути утворена тільки на підставі угод або домовленостей між державою мовлення та державою прийому передачі. Він у спеціальній літературі іменується «принципом угод і домовленостей». Ці принципи включають і ряд інших постанов, якими повинні керуватися держави при здійсненні безпосереднього телевізійного мовлення. З-поміж них: застосування до БТМ міжнародного права; міжнародне співробітництво при здійсненні БТМ; мирне розв'язування спорів; відповідальність держав за діяльність у галузі БТМ; обов'язок і право проведення консультацій стосовно діяльності в галузі БТМ; співробітництво в захисті авторських і суміжних прав; сповіщення ООН про діяльність у галузі БТМ.

Проте найбільші детально розроблена система норм, яка має головним чином технічний характер. Ці технічні правила стосуються у першу чергу проблем розміщення, супутників на геостаціонарній орбіті, а також справедливого та ефективного користування радіочастотами. Виробленням таких технічних правил, що є нормами, міжнародного космічного права, займається Міжнародний союз електрозв'язку (МСРЕ). Відповідні міжнародно-правові норми містяться в Конвенції МСЕ 1982 p., Регламенті радіозв'язку, резолюціях, які приймаються Всесвітніми адміністративними конференціями радіозв'язку. Згідно з цими нормами, кожна країна закріплює за собою супутникові позиції на геостаціонарній орбіті, а також радіочастоти, необхідні для мовлення по декількох супутникових каналах.

Зауважимо, що процес розробки міжнародно-правових норм стосовно БТМ ще іщ завершений. Свідченням цього може бути хоча б той факт, що в 1988 р. Рада Європи розробила проект Європейської конвенції про транскордонне мовлення. В цьому проекті важливе місце посідають питання захисту глядача від порнографії, пропаганди насильства, а також від будь-яких інших передач які завдають шкоду фізичному, моральному або розумовому розвиткові дітей.

Дистанційне зондування Землі (ДЗЗ). Методи дослідження Землі з космосу широко використовуються в багатьох країнах для потреб сільського і лісового господарства, геології та океанографи, в інших галузях наукової та виробничої діяльності. У зв'язку з цим виникла необхідність у розробці правових норм, які сприяли б широкому співробітництву держав у цій галузі і одночасно виключали б можливість використання відомостей та інформації про природні ресурси зарубіжних країн, одержаних у результаті ДЗЗ, на шкоду суверенним правам цих держав, їх економічним та оборонним інтересам.

Комітет ООН з питань космосу вперше зайнявся вивченням цієї проблеми ще в 1969 р. Однак тільки в 1986 р. в Юридичному підкомітеті досягнуто консенсусу щодо правових принципів ДЗЗ, які потім також консенсусом були схвалені Комітетом ООН з питань космосу, нарешті, 3 грудня того ж року Генеральною Асамблеєю ООН. Прийнятий Г А ООН документ включає 15 принципів. У першому з них містяться визначення термінів «дистанційне зондування», «діяльність по дистанційному зондуванню» та ін. Дистанційне зондування визначається як «зондування поверхні Землі з космосу з використанням властивостей електромагнітних хвиль, що випромінюються, відбиваються або розсіюються об'єктами, які зондуються, з метою найліпшого використання природних ресурсів, вдосконалення землекористування іі охорони навколишнього середовища». Отже, сфера дії цих принципів охоплює, мирну діяльність з використанням методів. ДЗЗ. Принцип III встановлює норму, згідно з якою діяльність з ДЗЗ повинна здійснюватись відповідно до міжнародного права, включаючи Статут ООН. Особливе значення має принцип IV, в якому зафіксовано, що діяльність з ДЗЗ повинна здійснюватися таким чином, щоб не завдавати шкоди законним правам і інтересам держави зондування. В цьому документі підкреслюється необхідність широкого використання ДЗЗ з метою охорони навколишнього середовища та захисту людства від стихійних лих (принципи X і XI). Низка принципів, спрямована на стимулювання міжнародного співробітництва в галузі ДЗЗ із особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються (принципи II, V—IX, XII, XIII).

Звичайно, прийняття Принципів ДЗЗ ГА ООН означає завершення лише першого етапу роботи щодо правового регулювання діяльності з ДЗЗ, після чого розробляється відповідна міжнародна угода.

Використання в космосі ядерних джерел енергії (ЯДЕ). Застосування на борту деяких космічних об'єктів ядерного обладнання як джерела енергії призвело до необхідності розробки спеціального правового режиму використання ядерних джерел енергії у космічному просторі. В 1992 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Принципи стосовно використання ядерних джерел енергії у космічному просторі. В документі, зокрема, підкреслюється, що використання ЯДЕ в космосі повинно обмежуватись лише тими космічними польотами, які не можуть здійснюватись без ЯДЕ. Встановлені технічні критерії безпечного використання ЯДЕ, порядок сповіщення на випадок виникнення небезпеки при поверненні на Землю радіоактивних матеріалів, надання допомоги на випадок аварій тощо. Таким чином, на космічні об'єкти з ЯДЕ розповсюджується не тільки загальний правовий режим, встановлений для всіх космічних об'єктів (як відомо, він визначається загальними нормами міжнародного публічного права і Договором про космос), але й спеціальні міжнародно-правові норми.