Правовий статус космонавтів і космічних об'єктів

Юридичне поняття «космонавт». Термін «космонавт» (від грецького kosmos — астрономічне визначення Всесвіту і nautes — мореплавець) використовується в науці для позначення особи, яка випробовує та експлуатує космічну техніку в космічному польоті. У США та інших країнах розповсюджений термін «астронавт».

У міжнародному космічному" праві стосовно осіб, які здійснили космічні польоти і знаходяться на) борту космічних об'єктів або на небесних тілах, вживаються терміни: «екіпаж», «представник», «особи на борту космічного об'єкту» тощо. Ст. V Договору про космос 1967 p., зокрема, проголошує, що держави «розглядають космонавтів як посланців людства у космос». На думку більшості юристів, це визначення має декларативний, а не конкретний юридичний характер і не повинно тлумачитись як надання космонавту наднаціонального статусу. Зазначимо в зв'язку з цим, що юристи Росії, США та ФРН у 1990 р. розробили та передали Юридичному комітету ООН з питань використання космічного простору в мирних цілях проект Конвенції про пілотовані космічні польоти, в якому даний термін набуває реального юридичного змісту. Згідно з цим проектом, термін «екіпаж» застосовується до осіб, які здійснюють професійну діяльність у ході космічного польоту.

Отже, незалежно від того, чи є такі особи військовими або цивільними, чи управляють вони космічним кораблем або виконують науково-дослідницькі функції, а також незалежно від їхньої належності до громадянства будь-якої держави, усі вони з погляду на міжнародне космічне право мають однаковий статус космонавтів.

Юрисдикція та контроль над екіпажем космічного об'єкту. Згідно зі ст. VIII Договору про космос 1967 р., «держава-учасниця Договору, до реєстру якої занесено об'єкт, запущений у космічний простір, зберігає юрисдикцію і контроль над таким об'єктом і над будь-яким екіпажем цього об'єкта під час їх знаходження в космічному просторі, в тому числі і на небесному тілі». Отже, космічний об'єкт та його екіпаж (включаючи міжнародний) при їх знаходженні в космосі контролюються та підкоряються владі держави, яка зареєструвала даний космічний об'єкт.

Міжнародне космічне право виходить з того, що порядок здійснення юрисдикції та контролю визначає сама держава шляхом видання відповідних нормативних актів. Наприклад, уі США під час підготовки до польоту багаторазового космічного корабля «Спейс Шаттл» у 1980 р. була опублікована інструкція НАСА, відповідно до якої на командира космічної транспортної системи покладалась відповідальність за дотримання порядку та дисципліни, гарантування безпеки усього персоналу «Шаттла», а також за збереження самого корабля та всіх його елементів. З цією метою командиру дозволялось використовувати все необхідне, включаючи застосування фізичної сили стосовно осіб, які знаходились на борту. Інструкція встановила також підпорядкованість командира керівникові польоту в Центрі керування польотами. В Інструкції є посилання на кримінальне законодавство США, згідно з яким порушення постанов цієї інструкції або невиконання наказів командира тягне за собою штраф до 5 тис. долл або тюремне ув'язнення строком до 1 року.

Правова охорона життя та здоров'я космонавтів. Діючі міжнародно-правові норми в цій галузі досить детально регламентують питання, пов'язані з наданням допомоги космонавтам, які зазнають лиха в космічному просторі, а також на випадок їх аварійного приземлення на чужій території. Так, ст. V Договору про космос, ст. 10 Угоди про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах, Угода 1968 р. про рятування космонавтів, повернення космонавтів і об'єктів,. запущених у космічний простір та ім. передбачають, що в разі аварії, лиха або вимушеної посадки на території іншої держави або у відкритому морі всі держави зобов'язані подавати їм усю можливу допомогу. Космонавтам, які здійснять таку вимушену посадку, має бути гарантовано безпеку і також без затримки мають повернути державі, до реєстру якої занесено їхніх космічний корабель. Працюючи у космічному просторі, в тому числі й на небесних тілах, космонавти однієї держави повинні, надавати допомогу космонавтам інших держав.

Норми міжнародного космічного права передбачають й інші заходи, спрямовані на охорону життя та здоров'я космонавтів і,.зокрема, такі, як право захисту осіб, що зазнають лиха, на станціях, спорудах, апаратах, які знаходяться на Місяці та інших небесних тілах;і взаємне поінформування держав про явища в космічному просторі, які могли б представляти небезпеку для життя та здоров'я космонавтів та ін.

Правовий статус космічних об'єктів. На відміну від небесних тіл, природного походження (таких, як Місяць, планети, астероїди), під космічними об'єктами у міжнародному космічному праві розуміються створені людиною космічні апарати різного призначення та їх складові частини (штучні супутники Землі, автоматичні та пілотовані кораблі і станції;, ракети-носії тощо). Необхідно підкреслити, ' що норми міжнародного космічного права регулюють діяльність, пов'язану з космічними об'єктами, з моменту їх запуску, або спорудження в космічному просторі. До цього моменту діяльність по їх створенню та запуску знаходяться у сфері внутрідержавного права. Після повернення;на Землю космічний об'єкт, За загальним правилом, знову підпадає під дію національного права.

Певні юридичні наслідки для космічного об'єкту пов'язані З його реєстрацією. З набранням чинності Конвенції про реєстрацію об'єктів, запущених у космічний простір — 15 вересня 1976 p., — національна і міжнародна) реєстрація космічних об'єктів для учасників цієї Конвенції набула обов'язкового характеру. Ст. ст. Конвенції (II, III і ІV) містять норми, згідно з якими космічний об'єкт повинен бути занесеним у національний реєстр, а також зареєстрованим в ООН. Держава після реєстрації направляє Генеральному секретареві ООН певний перелік відомостей про кожний космічний об'єкт (назва держави, що запускає, реєстраційний номер об'єкту, дата запуску, параметри орбіти тощо). Одержану інформацію Генеральний секретар ООН заносить до реєстру, який ведеться Відділом космосу, та розсилає усім членам Організації Об'єднаних Націй.

Договір про космос 1967 р. зазначає, що космічні апарати мають національність тієї держави, до реєстру якої вони занесені. При польотах у космічному просторі вони перебувають під виключною юрисдикцією держави реєстрації, оскільки сам космічний простір не підлягає суверенітетові жодної держави. Ст. VIII Договору фіксує норму, згідно з якою держава, що зареєструвала апарат, запущений у космічний простір, «зберігає юрисдикцію) і контроль над таким об'єктом... під час перебування у космічному просторі, в тому числі й на небесному тілі».

Положення Договору про космос передбачають також, що «права власності на космічні об'єкти... залишаються недоторканими під час їх знаходження у космічному просторі або на небесному тілі чи після повернення на Землю». При цьому такі об'єкти або складові частини їх, знайдені за межами держави, до реєстру, якої вони занесені, мають бути повернені цій державі. Для цього держава реєстрації зобов'язана пред'явити розпізнавальні дані. Повернення космічних об'єктів та їх складових частин здійснюється за рахунок держави, яка виконала запуску