Континентальний шельф

Поняття «континентального шельфу. З міжнародно-правової точки зору під континентальним шельфом треба розуміти морське дно, включаючи його надра, що сягає від зовнішнього кордону територіального моря прибережної держави до встановлених міжнародним правом меж.

Конвенція ООН з морського права 1982 р. в п. 1 ст. 76 дає таке визначення цього поняття: «Континентальний шельф прибережної держави охоплює морське дно і надра підводних районів, які сягають за межі її територіального моря на всьому просторі природного продовження її сухопутної території до зовнішнього кордону підводного краю материка або на відстані 200 морських миль від вихідних ліній, від яких йде відлік ширини територіального моря, коли зовнішній кордон підводного краю материка не сягає на таку відстань».

Зауважимо, що визначення належності, режиму і меж порівняно мілководних районів дна Світового океану, які примикають до берега, перетворилось у другій половині XX ст. у важливу політичну і правову проблему в зв'язку з появою практичної можливості розвідки і розробки природних багатств континентального шельфу (зокрема, є припущення, що на ньому зосереджено понад 1/3 світових-запасів нафти). Конвенція 1982 p., як відомо, передбачає створення на основі справедливого географічного представництва Комісії з питань визначення меж континентального шельфу. Межі, встановлені прибережною державою на основі рекомендацій Комісії, є остаточними і обов'язковими для всіх.

Міжнародно-правовий режим континентального шельфу. Першим документом, який регулює питання використання континентального шельфу, стала Женевська конвенція про континентальний шельф 1958 р. Положення Конвенції 1982 р. сформульовані таким чином, що уточнюють і розвивають відповідні статті згаданої Женевської конвенції у напрямку розширення прав прибережної держави. Так, ст. ст. 77—82, 85 Конвенції 1982 р. закріплюють суверенні Права прибережної держави над континентальним шельфом щодо розвідки і розробки його природних багатств. Ці права є виключними, адже жодна з держав не може робити нього без згоди прибережної держави. Разом із тим, як зазначаюся в її. 2 ст. 78, здійснення прав прибережної держави стосовно континентального шельфу не повинно створювати невиправданих перешкод для судноплавства, рибальства та інших прав і свобод інших держав. Ряд положень Конвенції 1982 p., і, зокрема, п. 1 ст. 79, передбачає, що усі держави мають право прокладати підводні кабелі і трубопроводи на континентальному шельфі.

Важливий елемент правового режиму шельфу — правовий режим штучних островів, установок і споруд на континентальному шельфі — регулюється положеннями ст. 60, ст. 81, ст. 82. їх зміст зводиться до того, що прибережна держава має виняткове право дозволяти або регулювати на свій розсуд проведення на шельфі бурильних робіт або створення штучних споруд з будь-якою метою.

Юридичний статус суден, що плавають у зоні над континентальним шельфом, нічим на відрізняється від правового положення їх у відкритому морі. Проте обладнання, яке використовується для розробки шельфу, знаходиться під юрисдикцією прибережної держави. Навколо споруд та установок, побудованих для експлуатації шельфу, можуть створюватися зони безпеки, які не мають бути ширші ніж 500 м,

87.Міжнародний район морського дна («Район»)

Відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р. Міжнародний район морського Дна охоплює дно морів і океанів та його надра за межами національної юрисдикції. Конвенція проголошує Міжнародний район та його ресурси «загальним надбанням людства», від імені якого діє Міжнародний орган з морського права. Правовий режим «Району» визначається в ч. XI (ст. ст. 137, 141, 153 Конвенції) таким чином:

1. Жодна держава не може претендувати на суверенітет чи суверенні права або здійснювати., їх стосовно будь-якої частини Району або його ресурсів, і ані держава, фізична або юридична особа не може привласнити будь-яку його частину;

2. Усі права на ресурси Району належать усьому людству, від імені якого діє Орган. Ці ресурси не підлягають відчуженню;

3. Ані жодна-держава, фізична або юридична особа не можуть претендувати на права на корисні) копалини, які видобуваються в Районі, набувати або здійснити їх інакше, як у відповідності з вимогами Конвенції;

4. Район відкритий для користування виключно в мирних цілях.

Як уже зазначалось, уся, діяльність в Районі здійснюється і контролюється Органом від імені всього^ людства. Всі держави-учасниці Конвенції ipso facto є членами Органу. Він має Асамблею — складається з усіх членів Органу, Раду — з 36 членів, Секретаріат, що складається з Генерального секретаря та персоналу. Міжнародний орган з морського дна забезпечує справедливий розподіл фінансових та інших економічних вигод, одержаних від діяльності в Районі.

Міжнародне морське право є однією з найдавніших галузей міжнародного публічного права, однак процес його розвитку не закінчився. В сучасний період помітно активізувалась розробка міжнародних морських актів у галузі мореплавства і захисту морського середовища. Особлива увага приділяється політико-правовим проблемам забезпечення міжнародної безпеки на морях і океанах, використанню їх виключно в мирних цілях. Динамічний процес кодифікації і прогресивного розвитку міжнародного морського права призвів до суттєвих кількісних і якісних змін в ньому. Разом із тим, проникнення людини в океанські глибини та освоєння їх вимагатиме нових форм співробітництва держав і безперечно викличе потребу в утворенні нових норм, які б регулювали нові юридичні проблеми.