Судове розв'язування міжнародних спорів

Одним з аспектів надзвичайно складної проблеми підтримання міжнародного миру і безпеки є вирішення спорів між державами шляхом судового розгляду. Оскільки в міжнародному публічному праві не існує зобов'язання розв'язувати спори, методи їх врегулювання шляхом формальних правових процедур ґрунтується на згоді заінтересованих сторін. Контекст судового розв'язування спорів у міжнародних відносинах надто відрізняється від контексту розв'язування спорів усередині країни, і цей засіб порівняно рідко зустрічається в практиці міждержавних відносин. У той же час, як слушно зауважує Я. Броунлі, не варто вважати, що вирішення міжнародних спорів політичними засобами не має нічого спільного із судовим механізмом їх розв'язування. Зокрема, такі політичні органи, як Рада Безпеки і Генеральна Асамблея ООН, можуть зайнятись розглядом доказів та юридичних документів, не дивлячись на те, що основа для прийняття ними ухвал є політичною. Так само уряди, які ведуть переговори з метою вирішений спорів, звичайно консультуються з юристами, а юридичний висновок, який конфідеціально дається спеціалістом-правознавцем представнику виконавчої влади, може мати вирішальне значення при прийнятті остаточної ухвали.
44.Міжнародний судовий розгляд

У науковій літературі цілком справедливо не проводиться різкого розмежування між міжнародним арбітражем і судовим вирішенням спору. Адже останнє поняття, окрім діяльності Міжнародного суду, включає також діяльність багатьох третейських судів і змішаних комісій ad hoc, спеціалізованих судів напівпостійного характеру тощо. Однак, хоч міжнародний арбітраж і Міжнародний Суд, — органи споріднені, але між ними є й істотні відмінності.Основні відмінності Міжнародного Суду від міжнародного арбітражу полягають у тому, що Міжнародний Суд — це постійно діючий орган, члени якого обираються міжнародною організацією, а міжнародний арбітраж створюється для розгляду даної конкретної справи або групи справ і арбітри призначаються заінтересованими державами. Крім того, якщо в арбітражі сторони щоразу визначають основні питання організації і діяльності третейського суду, то організація, компетенція і діяльність Міжнародного Суду раз і назавжди визначені його статутом, а процедурні деталі регулюються самим судом.
Звернення держав до Міжнародного Суду, як і звернення до арбітражу, є не обов'язковим, а добровільним. Однак судові ухвали, як і ухвали міжнародного арбітражу, є обов'язковими для сторін.Першим міжнародним судом була Постійна палата міжнародного правосуддя. Вона вважалась автономним органом Ліги Націй. Діяла в 1920—1940 pp. Діяльність Палати регулювалась її статутом від 16 грудня 1920 р. і регламентом. Згідно зі Статутом, Палата мала розглядати всі спори міжнародного характеру, що їх сторони передадуть їй, а також давати консультативні висновки з усіх правових питань, поставлених перед нею Радою чи Зборами Ліги Націй. За період свого Існування (1920—1940 pp.) Палата розглянула 37 спорів і дала 28 консультативних висновків.Після другої світової війни утворено Міжнародний Суд ООН. Статут Суду прийнятий у 1945 р. За ст. 93 Статуту, усі члени ООН є учасниками Статуту. Однак до Суду можуть звертатися держави, що не є учасниками його Статуту, але на умовах, які визначає у кожному випадку Рада Безпеки.Окрім Міжнародного Суду ООН, існують суди в деяких міжнародних регіональних організаціях. Зокрема, такий суд діє в Європейському союзі. Цей суд володіє функціями не тільки міжнародного суду, але й адміністративного і конституційного суду. Юрисдикція суду має обов'язковий характер. Ухвали Суду не підлягають апеляції..В Європі функціонує також Європейський суд з прав людини, який був утворений в 1959 році. На Американському континенті аналогічний Міжамериканський Суд з прав людини (1969 p.). Згадані суди уповноважені розглядати при певних умовах скарги не тільки держав-учасниць міждержавних конвенцій, але й окремих громадян.