Місце, час, обстановку, спосіб, засоби і знаряддя споєння злочину

Для повної і всестороньої характеристики правопорушення потрібно вияснити не тільки те, що було об'єктом посягання та об'єктивну сторону, а також суб'єкта злочину. Відповідно суб'єктом правопорушення є особа, яка скоїла протиправне діяння, правопорушник. Характеристика даної особи важлива для вирішення питання про можливість притягнення даної особи до юридичної відповідальності.

Потрібно зазначити, що відповідно до чинного кримінального законодавства суб'єктом злочину може бути лише фізична особа, яка досягла відповідного віку і здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними. Саме осудність необхідна умова вини і кримінальної відповідальності.

Поняття суб'єкта нерозривно пов'язане з суб'єктивною стороною. Саме кримінальне законодавство визначає суб'єктивну сторону злочину ‒ як психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і його наслідків, тобто, так би мовити, внутрішня сторона суспільно небезпечного діяння.

До суб'єктивної сторони злочину належать: вина у формі умислу чи необережності, мотив, мета злочину, а також емоційний стан суб'єкта в момент вчинення злочину. Основний зміст суб'єктивної сторони будь-якого злочину складає вина. Вина ˗ це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння і його наслідку, виражене у формах умислу чи необережності. В залежності від інтелектуального і вольового моментів розмежовують дві форми вини: умисел і необережність. Умисел ділиться в свою чергу, на прямий і не прямий, а необережність проявляється шляхом злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Таким чином, склад правопорушення як основа юридичної відповідальності утворюється поєднанням чотирьох її сторін:

˗ об'єктом правопорушення;

˗ об'єктивною стороною правопорушення;

˗ суб'єктом правопорушення;