Г. Моделі як засіб наочності

Модель — це спрощений реальний об’єкт (оригінал), оскільки в ній абстрагуються тільки істотні ознаки.

Існують різні класифікації навчальних моделей. За однією з них, вони поділяються на два класи: а) матеріальні; б) ідеальні.

Критерієм поділу виступають засоби їх побудови.

Матеріальні моделі — це тривимірне зображення об’єкта, його частини чи групи об’єктів у зменшеному або збільшеному вигляді. Вони бувають динамічні (діючі, розбірні) і статичні (недіючі, нерозбірні).

Діючі, розбірні матеріальні моделі дозволяють вивчати як зовнішній вигляд, так і внутрішній зміст об’єктів природи, їх основні частини та принципи роботи. У курсі природознавства такою моделлю є телурій. За його допомогою школярі вивчають, як відбувається рух Землі навколо Сонця, з’ясовують причини зміни дня і ночі, їх тривалість в різні пори року. Недіючою моделлю є глобус. Важливо, щоб використання моделей супроводжувалося осмисленням молодшими школярами на елементарному рівні поняття «модель» та засвоєнням уміння користуватися моделями у процесі пізнання реальних об’єктів. Спочатку це здійснюється щодо моделі конкретних об’єктів. Наприклад, глобуса як моделі Землі.

У зв’язку з таким завданням 1 етапом роботи є формування в учнів наукового уявлення про форму Землі, її справжні розміри. Для цього організовується опосередковане сприймання Землі з використанням фотографій, кадрів діафільму, фрагментів кінофільму. 2 етап — зіставлення форми планети, її розмірів з глобусом, який учитель показує, не називаючи, що це таке. Діти разом із викладачем роблять висновок: глобус — це зменшене у багато разів (конкретно визначається за масштабом) зображення Землі. Тут вводиться термін: «модель». Далі вивчаються умовні позначення, за допомогою яких на глобусі-моделі позначаються реальні об’єкти Землі. Тільки після того, як діти оволодіють поняттям «глобус — модель Землі», у них формується уміння користуватися глобусом, тобто читати його, описувати за ним певні території тощо.

До матеріальних нерозбірних, недіючих моделей належать рельєфні таблиці. Це кольорові зображення натуральних предметів на вініпластовій плівці. Інформація на них передається кольором і рельєфом. Такі таблиці забезпечують деталізацію зображеного об’єкта і мають глибину рельєфу від 1 до 7 см. На них немає підписів, а лише можуть бути пронумеровані основні частини об’єкта. На уроках природознавства використовуються рельєфні таблиці: «Яр», «Гірські хребти», «Річка», а також «Шкіра людини», «Органи кровообігу», «Травна система», «Серце».

Ідеальні моделі — це моделі, що передають загальну структуру, істотні зв’язки та ін. особливості реальних об’єктів в образній формі. До них належать схематичні малюнки, схеми, карти, плани, діаграми, графіки.

Будь-яка модель наочна, оскільки вона сприймається чуттєво. Але наочність її відрізняється від реального предмета чи його матеріалізованої форми. Наочність моделі має узагальнений зміст, тобто за нею створюється образ не просто конкретного об’єкта (групи об’єктів), а сукупності його істотних ознак, властивостей. Моделі дають можливість створювати у дітей наочні образи абстрактних понять, зв’язків, які образною наочністю створити не можна. Наприклад, ланцюг живлення у природі і т. ін.

Застосування моделей і моделювання сприяє переходу школярів від конкретно-образного до абстрактного мислення, дозволяє підвищити науково-теоретичний рівень знань.

Серед ідеальних моделей у процесі навчання природознавства найчастіше використовуються схематичні малюнки об’єктів, схеми взаємозв’язків, плани місцевостей, географічні карти, прості діаграми, графіки процесів і явищ природи.

Схематичний малюнок є найпростішим видом образних моделей. На ньому зображується узагальнений образ одного предмета або групи, виділяються істотні структурні елементи, ознаки, властивості, що відображають суть поняття, певні закономірності.

Найдоцільніше вводити схематичний малюнок після або під час чуттєвого сприймання предмета, явища, актуалізації чуттєвого досвіду про них. Діти цілеспрямовано розглядають об’єкт, описують його за планом, який відповідає змісту поняття, а вчитель схематично його зображує (пізніше це можуть робити самі учні за аналогією). Учитель пояснює, як виконати схематичний малюнок і якими умовними позначеннями користуватися при його зображенні.

Звернемося до згаданого раніше прикладу формування поняття «ранньоквітучі рослини». Дітям пропонується розглянути (на гербарних зразках, таблицях, малюнках) дві рослини: одна з них — ранньоквітуча (зацвітає навесні — проліска), а інша — пізньоквітуча (зацвітає влітку — грицики). Спочатку визначається, до якої групи за зовнішньою будовою стебла ці рослини належать. Далі пропонується назвати всі органи рослин, вказавши, в якій послідовності це слід робити. Учні називають, а вчитель схематично зображує рослини на дошці і коментує умовне позначення кожного органа.

Підписи на схематичних малюнках під час засвоєння нового змісту обов’язкові, оскільки вони є з’єднуючою ланкою між образом і умовним позначенням. З одного боку, вони дають змогу оволодіти знаннями про модель, її зміст, а з іншого — закріпити терміни, якими позначаються реальні об’єкти та їх частини.

Після побудови моделі, тобто заміни реального об’єкта схематичним малюнком, школярі залучаються до роботи над нею. Це відбувається на етапі осмислення суті поняття, визначення істотних ознак, зв’язків, їх систематизації та узагальнення. Така пізнавальна діяльність найефективніша на основі моделей.

Схеми — це більш абстрактні моделі. Зміст їх полягає у відображенні взаємозв’язків і взаємозалежностей у природі. Умовними позначеннями на них можуть бути окремі терміни, математичні символи: цифри, знаки дій, знаки відносин. Наприклад, стрілки показують не тільки взаємозалежності, взаємопідпорядкування, але і їх напрями.

Схеми-моделі природних зв’язків будуються після засвоєння учнями елементів знань про предмети і явища, між якими ці зв’язки встановлюються. Адже не знаючи змісту реальних об’єктів, діти не зрозуміють суті зв’язків, їх об’єктивності існування у природі.

Наведемо ще один приклад. На уроці за темою «Тварини – частина живої природи» у дітей формуються елементарні поняття про «диких тварин», «свійських тварин» та уявлення про різноманітність диких і свійських тварин.

Схематично зображується розподіл тварин на групи. Учитель актуалізує попередньо засвоєні знання, разом з учнями складає схему і записує її на дошці, зазначаючи стрілкою результати розподілу.

Робота за картою поєднується з образотворчими і натуральними засобами наочності, що конкретизують знання дітей.

У курсі природознавства використовуються такі види карт: фізична карта України, фізична карта області, карта природних зон України, фізична карта півкуль.

Карти для початкової школи мають свої особливості. Вони відрізняються масштабом, значно меншим навантаженням, тобто кількістю об’єктів, які на них зображуються.

Вимоги до використання наочних посібників

1. Використання наочних посібників повинне відповідати в цілому меті навчання і меті уроку зокрема. Наочність — не самоціль, а засіб, який повинен забезпечити не тільки підвищений якості знань і їх міцності, але й розвиток сприйняття, мислення, активності і самостійності учнів, їх можливостей і інтересів.

1. Поєднання слова і наочності.

2. Врахування рівня підготовки школярів. Так, якщо в учнів немає уявлень, які необхідні і достатні для утворення нових, то використання наочних посібників не є необхідністю. Зовсім недоцільно показувати наочно предмети і явища, добре відомі учням із їх щоденних спостережень або попередніх навчальних демонстрацій, достатньо тільки нагадати про них.

3. Оптимальність використання: не перевантажувати наочними посібниками, бо надмірна наочність призводить до труднощів сприйняття, осмислення; забезпечити можливість розгляду, що потребує обліку формату, величини знаків, цифр, букв.

3.Охарактеризуйте спостереження як метод навчання. Визначити критерії вибору та розкрити методику проведення спостережень у процесі навчання природознавства.

Метод навчання – це спосіб цілеспрямованої взаємодії вчителя й учнів, яка включає управлінські дії вчителя (планування, організація, стимулювання, контроль, коригування, оцінювання) та навчально-пізнавальні дії учнів (засвоєння і застосування змісту, самоуправління), що забезпечує освіту, розвиток і виховання особистості кожного школяра.

Спостереження – це спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, який полягає в тому, що вчитель організовує, стимулює, здійснює поточний контроль, коригує й оцінює цілеспрямоване, планомірне сприймання учнями об’єктів природи.

4. Висновки спостереження – формулюються відповідно до поставленої мети і завдань спостереження.

Репродуктивні спостереження – спрямовані га сприймання та відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин явищ і предметів (форми, кольору, розмірів, відстані знаходження в просторі) та зовнішніх зв’язків.

Творчі спостереження є способом розв’язання проблеми. У більшості випадків зміст проблеми зводиться до встановлення закономірностей, причинно-наслідкових, структурних або функціональних зв’язків на основі спостереження у природних або лабораторних умовах. При цьому учням можуть бути невідомими:

- результати спостереження (спосіб проведення спостереження пропонується вчителем у готовому вигляді, у формі усної або письмової інструкції;

- невідомим є спосіб здійснення спостереження, тобто спосіб виконання дій;

- невідомі і результати і спосіб виконання дій.

Такі проблемні завдання можуть розв’язувати учні у співпраці з вчителем (евристичне спостереження), або ж самостійно, під опосередкованим керівництвом вчителя (дослідницьке спостереження).

Спостереження в процесі навчання природознавства може бути методом навчання і прийомом у структурі інших методів.

4.Охарактеризуйте дослід як метод навчання. Визначити критерії вибору та розкрити методику проведення дослідів у процесі навчання природознавства.

Метод навчанн я – це спосіб цілеспрямованої взаємодії вчителя й учнів, яка включає управлінські дії вчителя (планування, організація, стимулювання, контроль, коригування, оцінювання) та навчально-пізнавальні дії учнів (засвоєння і застосування змісту, самоуправління), що забезпечує освіту, розвиток і виховання особистості кожного школяра.

Одним із важливих методів пізнання природи є дослід – елементарний навчальний експеримент. Якщо у процесі спостереження сприймаються тільки зовнішні ознаки й властивості предметів і явищ, то дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, побачити ті ознаки, які у природі сприймати безпосередньо неможливо.

Дослід як метод навчання – це спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів при якій вчитель управляє діяльністю учнів, спрямовує на вивчення предметів і явищ природи в спеціально створених умовах шляхом зміни об’єктів або умов їх існування (протікання) з використанням відповідних приладів та матеріалів.