Малий тлумачний словник театрально-драматургічної термінології

АВАНСЦЕНА – передня частина сцени перед завісою, теж саме, що і ПРОСЦЕНІУМ.

АДАПТАЦІЯ – пристосування якогось тексту до потреб сценарію, переробка тексту.

АКТ – частина драматургічного твору, окрема ДІЯ.

АЛЕГОРІЯ – абстрактне поняття, яке втілене в окремому художньому образі.

АМПЛУА – тип ролі, якій відповідає актерській індивідуальності: герой, трагік, інженю тощо.

АМПФЛІКАЦІЯ – збільшення обсягу тексту за рахунок різних вставлень та доповнень.

АНОНС – коротка попередня інформація про майбутню виставу, свято тощо.

АНСАМБЛЬ – художня узгодженість різноманітних елементів, а також одночасний виступ кількох музикантів та співаків, колективів з кількох виконавців.

АНТИЧНИЙ – той, що має відношення до грецької або римської історії і культури.

АНТРАКТ – перерва між діями вистави, відділеннями концерту.

АНТРЕ – на естраді та в цирку: невеличка сатирично-гумористична сценка.

АНТАГОНІСТ – в античній драматургії персонаж, який знаходиться у конфлікті з іншими персонажами і веде з ними драматичну боротьбу.

АНШЛАГ – об’ява про те, що всі квітки на видовище продані та про відсутність вільних місць в глядацькому залію

АПАРТ (АПАРТЕ) – мова персонажа, яка звернута ним до самого себе і яку, немовби, не чують інші дійові особи.

АПОФЕОЗ – заключна урочиста частина, масова остання сцена вистави, уславлення, звеличання когось чи чогось, ЕПІЛОГ.

АРЛЕКІН – один з найпопулярніших персонажів італійської «комедії масок», а ще тканини, які обрамовують сценічну арку, колись у зморшках цієї тканини ховався А.

АРХІТЕКТОНІКА – основний принцип побудови сценарної структури, взаємозв’язок окремих її частин. Іноді А. називають зовнішньою структурою драми. Те ж саме, що і КОМПОЗИЦІЯ.

АТЕЛАНА – коротенька п’єса фарсового характеру з постійними персонажами.

АТРАКЦІОН – технічне пристосування для розваг, у цирку – великий номер, що підпорядкованій якійсь певній темі або жанру циркового мистецтва.

АФІША – текстова інформація про те, де, коли і яка саме відбудеться подія, видовище, найчастіше – паперовий аркуш з потрібним текстом, малюнками, фото тощо.

БАЛАГАН – різновид видовищного народного мистецтва гумористичного напрямку з дуже поверховою і досить брутальною драматургією.Б. працювали на ярмарках, гуляннях тощо.

БЛОК – об’єднання відносно дрібних елементів сценарію в єдину структурну одиницю, наприклад, Б. концертних номерів.

БОГ З МАШИНИ (DEUS EX MACHINA) – невиправдане з’явлення персонажу драми, який повертає дію та вирішує конфлікт. Ще у античному театрі боги іноді з’являлись за допомогою різних пристосувань. В переносному значенні – невиправданий та несподіваний поворот сюжету.

БУРЛЕСК – комічне зображення якогось явища чи характеру, форма кумедного перебільшення, розмова про серйозні речі у жартівливій манері.

БУТАФОРІЯ – штучні речі, створенні для використання у виставі, які імітують справжні.

БУФОНАДА – жартівлива сценка, яка побудована на перебільшенні.

ВАР’ЄТЕ – різновид видовищного мистецтва, невеличкий ресторан чи бар, в якому виступають актори різних жанрів, переважно гумористичного напрямку, естрадний театр, те ж саме, що і КАБАРЕ.

ВАРІАНТ – одна з декількох редакцій твору, його відозміна.

ВЕНТРОЛОГІЯ – «черевомовлення», особлива техніка сценічного мовлення, коли актор розмовляє, не рухаючи губами.

ВЕРБАЛЬНИЙ – неписьмове висловлення, незафіксований у письмовій формі твір літератури.

ВЕРСИФІКАЦІЯ – техніка віршування, процес створення віршів.

ВЕРТЕП – в українському ляльковому театрі – невеличкий ящик-скринька, переносний ляльковий театр, де демонструвались кумедні сценки переважно побутового характеру.

ВИСТАВА – видовище, показ того, про що йдеться в сценарії або п’єсі.

ВОДЕВІЛЬ – жанровий різновид комедійної драматургії, вистава з куплетами і танцями, легка комедія.

ВОКАЛ – спів, виконання музичних творів засобом співу.

ГЕГ – комедійний трюк, вставний трюковий номер у комедії.

ГЕРОЙ – в драматургії та театрі – головний персонаж.

ГІПЕРБОЛА – перебільшення якихось якостей того, про що йдеться, щоб підсилити виразність та наочність.

ГРАДАЦІЯ – послідовне збільшення у певному порядку.

ГРАФІК – наочне логічне зображення умовного типу, що відбиває якийсь процес.

ГРОТЕСК – зображення чогось або когось у потворно-комічному вигляді.

ДЕКЛАМАЦІЯ – мистецтво виразного читання вголос, іноді – занадто театральна, штучна манера акторського виконання.

ДЕКОРАЦІЯ – елемент художнього оформлення сценічного простору.

ДЕФІНІЦІЯ – невелике за обсягом визначення якогось поняття, формулювання.

ДИВЕРТИСМЕНТ – вистава, що складається з окремих номерів чи фрагментів, колись виконувалась наприкінці видовища.

ДІАЛОГ – розмова між двома чи декількома персонажами.

ДІАПРОЕКЦІЯ – зображення, що висвітлюється на екрані за допомогою проекційного апарату.

ДІЯ – у видовищному мистецтві – послідовність сценічних подій, сума вчинків персонажів, з яких складається сюжет, а також частина драматургічного твору, те ж саме, що і АКТ.

ДРАМА – драматургічний твір взагалі, род літератури, жанр драматургії, драматична за характером життєва ситуація.

ДРАМАТИЧНА БОРОТЬБА – низка подій, що відбуваються у п’єсі та сценарії, прояв конфліктної сутички, змагання, протиборство.

ДРАМАТУРГ – письменник, який пише драматургічні твори – п’єси, сценарії, тощо.

ДРАМАТУРГІЯ – мистецтво створення творів драматургічного роду літератури, теорія побудови драматургічних творів.

ДРУКАРСЬКИЙ АРКУШ – одиниця вимірювання обсягу літературного твору, що дорівнює 24 сторінкам машинописного або комп’ютерного тексту, передрукованого через два інтервали на аркуші формату А-4.

ЕКСПОЗИЦІЯ – епізод сценарної структури, який стоїть на чолі композиції, перед зав’язкою, його метою є введення глядачів у дію, ознайомлення з драматургічним матеріалом та персонажами, з умовами сценічного існування.

ЕПІЗОД – закінчена частина сценарію, його фрагмент, що має самостійне значення.

ЕПІЛОГ – епізод сценарної структури, який завжди стоїть на останньому місці в композиції, після розв’язки (в сценаріях масових заходів іноді після кульмінації або співпадає з нею), в якому підбиваються підсумки сценічної дії, інколи у формі урочистого АПОФЕОЗУ.

ЕСТРАДА – сцена, підмостки, на яких проходять виступи виконавців, а також видовищне мистецтво, концертна діяльність.

ЕТИМОЛОГІЯ – походження слова чи виразу, їх первісне значення.

ЄДИНА ДІЯ – сума вчинків дійових осіб драматургічного твору, які вони роблять на шляху до певної цілі, те ж саме, що і НАСКРІЗНА ДІЯ в театрі.

ЄДНІСТЬ МІСЦЯ, ЧАСУ І ДІЇ – вимоги до побудови драматургічного твору, що існують ще з давніх часів: дія відбувається в одному місці на протязі недовгого часу навколо однієї глловної історії.

ЖАНР – тип мистецького твору, який характерізується схожими рисами, підпорядкований певним правилам.

ЗАВ’ЯЗКА – епізод сценарної структури, з якого починається сценічна дія і який стоїть між експозицією та розвитком дії.

ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ – актерське вміння відтворення різноманітних звуків.

ЗОНГ – музичний вставний номер драматичної вистави, текст якого скоріше вимовляється, ніж співається.

З’ЯВЛЕННЯ – в драматургії і театрі – поява персонажу, частина КАРТИНИ.

ІДЕЯ – головна думка художнього твору, заради якої він створюється.

ІМБРОЛІО – складна та заплутана ситуація в сюжеті драми, яка заважає персонажам чітко зрозуміти події, що відбуваються.

ІМПРОВІЗАЦІЯ – непідготовлене одночасне створення та виконання якогось твору, те, що створене таким чином.

ІНТЕРМЕДІЯ – невеличка гумористична сценка, яку колись демонстрували між актами великої вистави, а також вставка між номерами концерту або номерами циркового видовища, междія.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ – особисте розуміння та відчуття твору постановником чи виконавцем, погляд з іншого боку, те ж саме, що і ТРАКТОВКА.

ІНТРИГА – багатозначний термін, який може означати основну ситуацію сюжету, зловмисність дії, підступні наміри одних дійових осіб щодо інших, схему подій, які відбивають боротьбу персонажів поміж собою.

КАБАРЕ – різновид видовищного мистецтва, невеличкий ресторан чи бар, де виступають актори різних розважальних жанрів, те ж саме, що і ВАР’ЄТЕ.

КАМЕРНИЙ – твір чи виконання твору, який призначений для вузького кола читачів, а також музичний твір для невеличкого складу виконавців та твір ліричного або філософського напрямку.

«КАПУСНИК» – сатирично-гумористична вистава на місцевому матеріалі, переважно на театральні теми.

КАРНАВАЛ – масове свято, гуляння з переодягненими персонажами, розвагами, конкурсами, з вуличними процесіями, танцями тощо.

КАРТИНА – у драматургії та театрі: закінчена самостійна частина акту.

КАТАРСИС – обов’язковий елемент трагедії, емоційне очищення через співчуття, жаль та страх.

КАТАСТРОФА – одна з частин античної трагедії, кінець дії, загибель героя, трагічна розв’язка.

КВІПРОКВО – непорозуміння, за допомогою якого одного персонажа приймають за іншого.

КОЛАЖ – техніка образотворчого мистецтва, наклеювання на основу різноманітних матеріалів, у переносному значенні – твір, який зібрано в єдине ціле з дрібних часток.

КОМЕДІЯ – один з головних жанрів драматургії, в якому сюжет будується на смішних, кумедних ситуаціях.

КОМЕДІЯ МАСОК (COMMEDIA DELLA ARTE) – відомий різновид театрального видовища Італії 16-17 століть, що побудований на імпровізації та буфонаді з використанням образів персонажів-«масок», характери яких не змінюються у будь-якому сюжеті.

КОМПІЛЯЦІЯ – запозичення чужих творів, а також складений з них несамостійний твір.

КОМПОЗИЦІЯ – багатозначний термін, який у драматургії сприймається як побудова твору, його структура, взаємозв’язок окремих її частин, іноді К. називають внутрішню структуру драми, а також один з відомих жанрів масових театралізованих видовищ – літературно-музичну композицію. Те ж саме, що і АРХІТЕКТОНІКА.

КОНТАМІНАЦІЯ – поєднання у літературному монтажу різних редакцій одного твору, їх змішування.

КОНТЕКСТ – словосполучення, яке оточує певне слово або фразу, за допомогою якого визначається зміст цього слова та всього висловлення.

КОНТРАПУНКТ – побудова драматичного сюжету за принципом контрасту.

КОНТРАСТ – різке протиставлення, протилежність, несхожість.

КОНФЛІКТ – обов’язковий елемент структури драматургічного твору – зіткнення протилежних ідей та поглядів, загострення суперечностей, яке має форму драматичної боротьби.

КОНЦЕРТ – особлива форма видовища, специфіка якого полягає у прилюдному виконанні різноманітних творів.

КОРИФЕЙ – керівник хору в античній трагедії, який безпосередньо контактував з акторами, у подальшій історії – ведучий театральний діяч, класик театрального мистецтва, майстер своєї справи.

КОТУРНИ – в античному театрі – особливе акторське взуття з товстою підошвою для збільшення зрісту виконавця, у переносному значенні «стояти на котурнах» – поводити себе занадто гордовито, зневажливо відноситись до оточення.

КУЛЬМІНАЦІЯ – епізод сценарної структури, який стоїть після розвитку дії та попереду розв’язки і в якому відбувається найбільше напруження всіх фізичних та моральних сил, відбувається головне і найважливіше зіткнення за конфліктом.

КУПЛЕТ – окрема частина пісні, що може супроводжуватись приспівом або рефреном.

ЛАЦІ – різноманітні трюки та кумедні номери і імпровізації, які ніяк не пов’язані з сюжетом. Вони вводились у вистави італійської комедії масок.

ЛЕЙТМОТИВ – важливий драматичний елемент – сценарний хід, головна думка, яка неоднорозово повторюється в різних варіантах.

ЛІБРЕТТО – стислий переказ сюжету опери чи балету, будь-якої вистави.

ЛОГОТИП – у давнину – найпотрібніші літери, склади та слова, що використовувались у першодруках, пізніше – символічне зображення, яке є фірмовим знаком установи чи продукції.

МАНІПУЛЯЦІЯ – демонстрування фокусів, побудоване на швидкості рук та використанні різних пристосувань.

МЕЛОДЕКЛАМАЦІЯ – читання вголос віршів або прози у музичному супроводі.

МЕЛОДРАМА – різновид драми з сюжетом побутового характеру, з перебільшеними емоціями, несподіваними випадковостями та обов’язковою перемогою добра над злом.

МЕТАФОРА – образне втілення поняття, те ж саме, що АЛЕГОРІЯ.

МЕТОД – засіб або сума засобів в якій-небудь сфері людської діяльності.

МЕТОДИКА – сукупність методів виконання певної роботи.

МЕТОДОЛОГІЯ – вчення про метод, сукупність методів дослідження, які використовуються в тій чи іншій науці.

МІЗАНСЦЕНА – розташування виконавців на сцені в окремі моменти вистави.

МІМ – в античні часи – коротка сценка побутового характеру з кумедними подіями, пізніше – актор-виконавець пантоміми.

МІМІКА – передача певних почуттів за допомогою м’язів обличчя.

МІМОДРАМА – вистава, в якій передача інформації відбувається без слів, за допомогою рухів та міміки, те ж саме, що і ПАНТОМІМА.

МІРАКЛЬ – різновид середньовічної драматургії моралізаторського характеру, в якому йшлося про дива, що роблять Богоматір та святі.

МНЕМОТЕХНІКА – «відгадування» думок на відстані за допомогою умовних слів та рухів.

МІСТЕРІЯ – спочатку таємничі релігійні обряди, пізніше – вистава релігійного змісту у європейському середньовічному театрі.

МОНОЛОГ – мова одного персонажу драми, інколи не звернута до іншого персонажу, характерізується відсутністю обміну думками.

МОНТАЖ – сценарний термін, процес з’єднання частин в єдине ціле, а також жанровий різновид масових театралізованих видовищ – літературний монтаж.

МОРАЛІТЕ – драматургічний твір з алегорічними персонажами, який має дидактично-повчальний характер.

МОТИВ – багатозначний термін: найпростіша одиниця розповіді, складова частина фабули, привід для якоїсь дії, довід на користь чогось, музична тема тощо.

МЮЗИКЛ – п’єса та театральна вистава, що побудована на використанні різних видовищних жанрів: опери, оперети, балету, естради, драми тощо. Можуть бути побудовані не лише на комедійному, але і на драматичному та трагічному сюжетах.

МЮЗІК-ХОЛ – різновид естрадного театру, де демонструються невеличкі різноманітні номери, які складаються або у концерт, або у виставу з нескладним сюжетом – РЕВЮ чи ОГЛЯД.

НАРРАТОР – ведучий, оповідач, людина від театру, читець, найчастше зустрічається у епічній, романтичній драматургії, у інсценівках, посередник між дійовими особами та глядачами.

НАСКРІЗНА ДІЯ – сума вчинків дійових осіб театральної вистави на шляху до певної цілі, те ж саме, що і ЄДИНА ДІЯ в драматургії.

НОМЕР – в концертній діяльності та цирку – окремий закінчений виступ, невеличка сценічна дія одного чи кількох виконавців.

ОБРАЗ – художнє уявлення про якесь явище чи ситуацію, засіб та форма показу дійсності в мистецтві.

ОГЛЯД – показ творчих досягнень виконавців, а також естрадна вистава, яка складається з окремих сцен та номерів, що поєднані загальною темою, інколи – легким сюжетом.

ОПЕРА – театральна вистава, в якій інструментальнна музика поєднується з вокалом.

ОПЕРЕТА – театральна вистава лірично-комедійного характеру, де розмови персонажів поєднуються зі співом та танцями.

ПАНТОМІМА – вистава, в якій передача інформації відбувається без слів, за допомогою рухів та міміки, те ж саме, що і МІМОДРАМА.

ПАРАД – урочиста процесія, в цирку – урочистий вихід всіх учасників на початку вистави.

ПАУЗА – перерва в розмові, мовчання.

ПЕРСОНАЖ – дійова особа художнього твору.

ПЕРСОНІФІКАЦІЯ – втілення певної ідеї у конкретний сценічний образ персонажу, уявлення про абстрактне явище у конкретному образі.

ПЕРФОРМАНС – авангардний напрямок сучасного мистецтва: видовище, у якому мистецьким об’єктом стає тіло виконавців, оточуючі побутові речі, іде безпосереднє спілкування з глядачами. П. іронізує над традицією.

П’ЄСА – літературний твір, що має драматургічну форму, який можна і читати, і ставити у театрі.

ПІДТЕКСТ – зміст, який не висловлений в розмові, але мається на увазі.

ПОДІЯ – в драмі: вчинок персонажу, який приводить до важливих змін в долі дійових осіб, який є наслідком попередніх подій та готує наступні.

ПРЕМ’ЄР – актор, який виконує головні, найважливіші ролі.

ПРЕМ’ЄРА – перша театральна вистава, перший показ.

ПРАКТИКАБЛЬ – справжні, небутафорські частини сценічного оформлення, які використовуються у повсякденному житті.

ПРЕСТИДИЖИТАЦІЯ – різновид маніпуляції, вміння робити швидкі, спритні рухи руками, показ фокусів за допомогою лише рук.

«ПРИВ’ЯЗКА» – елемент сценарної структури видовища, за допомогою якого відбувається зв’язок виконавців з глядачами та який має відношення до всіх присутніх.

ПРОГРАМА (ПРОГРАМКА) – паперовий аркуш, на якому розміщують перелік номерів, персонажів та виконавців, всіх, хто створив виставу чи приймає участь в концерті, інколи в програмі розміщується стислий опис сужету вистави – ЛІБРЕТТО.

ПРОЛОГ – необов’язковий елемент сценарної структури, який стоїть попереду експозиції, своєрідний вступ, що вводить глядачів в матеріал та настрій видовища, УВЕРТЮРА.

ПРОТАГОНІСТ – ведучий дію в античній трагедії, виконавець головної ролі.

ПРОСЦЕНІУМ – найближча до глядачів частина сцени перед завісою, АВАНСЦЕНА.

ПРОЦЕСІЯ – урочисте та багатолюдне проходження.

РАМПА – край сцени, лінія розподілу театрального простору на сцену та зал, в переносному значенні – сцена або театр взагалі.

РАУС – невеличкий балкон на фасаді цирку або балагану, з якого запрошували глядачів на виставу у давнину.

РЕВЮ – естрадний огляд, вистава, яка складається з окремих сцен та номерів, що інколи поєднані загальною темою або легким сюжетом.

РЕЖИСЕР – фахівець, який створює виставу, постановник п’єси або сценарію

РЕЖИСУРА – мистецтво створення вистав та різноманітних видовищ.

РЕЗЮМЕ – висновок, який містить основні теоретичні положення праці, підсумок.

РЕКВІЗИТ – всі речі, які потрібні виконавцям під час вистави.

РЕКВІЄМ – вокально-інструментальний музичний твір, що має скорботно-пам’ятний характер.

РЕМАРКА – стислі пояснення автора в тексті драматургічного твору.

РЕМІНІСЦЕНЦІЯ – риси художнього образу або події, які нагадують про когось або щось.

РЕПЕРТУАР – перелік творів, що виконуються в театрі або з яким виступає окремий виконавець чи творчий колектив.

РЕПЛІКА – один з елементів сценічного діалогу, заперечення, відповідь однієї дійової особи іншій.

РЕПРИЗА – на естраді та в цирку – жартівлива репліка або сценічний трюк, дотепний жанр або номер.

РЕФРЕН – повторення віршованих рядків, речень або слів у пісні, приспів.

РЕЧИТАТИВ – наспівна декламація, поєднання читання вголос та співу.

РИТМ – послідовне та рівномірне чергування різноманітних елементів, які складають твір.

РИТУАЛ – сформований через звичай та встановлений традицією порядок проведення якоїсь дії, ЦЕРЕМОНІАЛ.

РОЗВ’ЯЗКА – епізод сценарної структури, який стоїть після кульмінації та в якому відбувається розв’язання всіх сюжетних проблем. В сценаріях масових театралізованих заходів зустрічається не завжди.

РОЛЬ – частина тексту драматургічного твору, яка зображує певну людину та має виконуватись актором, художній образ.

СИНКРЕТИЗМ – суміш різноманітних за матеріалом елементів сценарію, їх з’єднаність, нерозчленування.

СИМУЛЬТАНІСТЬ – одночасність дії, проведення кількох заходів в межах єдиного свята.

СИТУАЦІЯ – сума певних умов та обставин, які складаються в те чи інше становище.

СКАНДУВАННЯ – одночасні голосні вигукування слова або вислову.

СКЕТЧ – невеличка п’єса в одній дії, комедійна сценка.

СОЛО – виконання музичного твору одним виконавцем, а також твір, передбачений для такого виконання.

СТАТИСТ – актор, який виконує другорядні ролі, учасник масової дії.

СТРУКТУРА – взаємозв’язок складових частин єдиного цілого, внутрішня побудова, те, що має певну організацію.

СХЕМА – зображення або опис чогось у загальних рисах, у спрощено-узагальненому вигляді.

СЦЕНА – майданчик, підмостки, на якому відбувається дія театральної вистави, а також частина драматургічного акту чи дії, ще видовище і подія, а також театр взагалі.

СЦЕНАРІЙ – колись – план драматургічного твору, сюжетна схема театральної вистави, пізніше – драматургічний твір, за яким створюється кінофільм, радіопередача, телепередача, масове театралізоване видовище.

СЦЕНАРИСТ – драматург, який створює сценарії, автор сценарію.

СЦЕНАРНИЙ ХІД – практичне втілення ідеї сценарію, його основної думки, його художнього образу, засіб формування сценарної структури, обов’язковий елемент сценарію.

СЦЕНОГРАФІЯ – мистецтво художнього оформлення сцени, вистави, видовища.

СЮЖЕТ – поступовий ряд подій, що пов’язані поміж собою та які складають зміст твору.

ТЕАТР – особливий вид видовищного мистецтва, в якому життя відображується за допомогою драматичної дії, а також споруда, де відбуваються вистави.

ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ – пристосування літературного матеріалу до вимог театрального мистецтва, переведення його у дійове видовище, використання у показі різних технічних засобів та елементів оформлення.

ТЕАТРОЗНАВСТВО – наука, яка вивчає історію театру та театральне сьогодення, теоретичні засади сценарного мистецтва.

ТЕАТРОЗНАВЕЦЬ – вчений, який вивчає різні аспекти життя театру.

ТЕМА – найголовніша проблема та певне коло конкретних явищ мистецького твору, в якому відбувається дія.

ТИП – літературний образ, в якому узагальнюються окремі риси зовнішності чи характеру персонажу, його соціальної, національної та професійної приналежності.

ТИПОВИЙ – характерний, той, що відповідає певному стандарту, уявляє з себе зразок.

ТИПОЛОГІЯ – розподілення чогось за найхарактернішими ознаками, класифікація.

ТИТУЛ (ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ) – перша сторінка книги чи рукопису, на якому містяться відомості про автора, назва твору, визначення жанру та місце і рік видання або створення, інакше кажучи – заголовний аркуш.

ТРАГЕДІЯ – один з головних жанрів драматургії, який має в основі дуже загострений конфлікт, непримиренну боротьбу, загибель головних героїв, у переносному значенні – страшна, невиправдана подія, загибель, КАТАСТРОФА.

ТРАГІКОМЕДІЯ – драматичний твір, що має риси трагедії та комедії.

ТРАКТОВКА – своє особисте розуміння чогось, свій вариант, те ж саме, що і ІНТЕРПРЕТАЦІЯ.

ТРЮК – незвичайно коротка дія, вправна та ефектна, на естраді та цирку-основний структурний елемент видовища, його структурна одиниця.

УВЕРТЮРА – музичний вступ до вистави, у переносному значенні – те, що передує основній дії, ПРОЛОГ.

ФАБУЛА – стислий переказ найголовніших подій, які складають сюжет художнього твору в їх логічній послідовності.

ФАРС – середньовічна форма гротескної драматургії, за змістом та настроєм інколи брутальна і непристойна. Демонструвалась як междія, а інколи самостійно.

ФЕЄРІЯ – вистава з різноманітними сценічними ефектами, яскравими трюками та незвичайними драматургічними ситуаціями.

ФРАГМЕНТ – дрібна частина цілого, шматок якогось твору.

ФУНКЦІЯ – певний обов’язок, який треба неодмінно виконати.

ХАРАКТЕР – сукупність рис та особливостей, які притаманні певній людині або явищу.

ХОР – колективний персонаж античного театру, у сьогоденні – колектив виконавців вокальних творів.

ХЕПЕНІНГ – форма сучасного театралізованого видовища, коли виконавці не дотримуються якогось певного тексту, з елементами імпровізації та випадковості, з використанням різних технічних засобів та оточуючого середовища.

ХОРЕОГРАФІЯ – мистецтво створення танцювальних номерів та вистав, сукупність явищ, що мають відношення до танців.

ХОРЕОГРАФ – майстер постановки танців.

ХОРМЕЙСТЕР – керівник хорового колективу.

ХРОНІКА – викладення подій у часовій послідовності, жанровий різновид п’єс, в яких йдеться про певні події, що викладаються у хронологічній послідовності.

ХРОНОЛОГІЯ – послідовність подій у часі.

ХРОНОМЕТРАЖ – вивчення протікання процесу у часі, вимірювання часу.

ЦЕРЕМОНІАЛ – загальноприйнятий, офіційно встановлений порядок урочистих дій, процесій, різноманітних заходів, РИТУАЛ.

ЧИТЕЦЬ – актор, який виступає з читанням художніх та документальних текстів, іноді – Ведучий, Людина від театру, Нарратор тощо.

ШОУ – сучасна естрадна вистава з великою кількістю спецефектів та, бажано, за участю досить відомих виконавців. Цей термін інколи додається до назв різноманітних видовищ для надання назві більш сучасного вигляду, наприклад, шоу-концерт, шоу-балет тощо.

ЮВІЛЕЙ – урочисте святкування роковин, головним чином тих, які кратні десяти, інколи – п’яти, тобто «круглій» даті, роковини подій у житті окремої людини, людського гурту, установи тощо.

ЯВИЩЕ – у драматургії та театрі – частина картини, яка визначається з’явленням кількох чи одного персонажів, а також театральна дія, що має відношення до з’явлення персонажів.

ЯРМАРОК – великий базар, масове торговище, на якому влаштовуються різні розваги, атракціони, балагани, наприклад – Сорочинський ярмарок.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Абрамович Г.Л. Введение в литературоведение /Г.Л. Абрамович. – М.: Просвещение, 1970. – 390 с.

2. Алексеев А.Г. Серьёзное и смешное /А.Г. Алексеев. – М.: Искусство, 1984. – 309 с.

3. Ардов В.Е. Разговорные жанры эстрады и цирка /В.Е. Ардов. – М.: Сов. Россия, 1968. – 183 с.

4. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса /М.М. Бахтин. – 2-е изд. – М.: Худож. лит., 1965. – 527 с.

5. Волькенштейн В.М. Драматургия /В.М. Волькенштейн. – М.: Сов. писатель, 1960. – 338 с.

6. Генкин Д.М. Масовые праздники /Д.М. Генкин. – М.: Просвещение, 1975. – 140 с.

7. Генкин Д.М. Сценарное мастерство культпросветработника /Д.М. Генкин, А.А. Конович. – М.: Сов. Росиия, 1984 – 136 с.. – (Б-чка «В помощь клуб. работнику», № 11).

8. Голубкина Л.В. Работа над сценарной заявкой /Л.В. Голубкина. – М.: ВГИК, 1974. – 35 с.

9. Грин М.Я. Публицист на эстраде: Заметки эстрадного драматурга /М.Я. Грин. – М.: Искусство, 1981. – 157 с.

10. Житницкий А.З. Сценарное мистерство: Метод. указания /А.З. Житницкий.– Х.: ХГИК, 1988. – 32 с.

11. Зайцев В.П. Режисура естради та масових видовищ / В.П. Зайцев. – К.: Дакор, 2003. – 304 с.

12. Захава Б.Е. Мастерство актёра и режиссёра /Б.Е. Захава. – М.: Просвещение, 1973. – 320 с.

13. Как хорошо продать хороший сценарий: Обзор амер. учеб. сценар. мастерства. – Книга первая /Сост. Александр Червинский. – М.: [Б.и.], 1993.– 120 с. – (Прилож. к журн. «Киносценарии»).

14. Квятковский А.П. Поэтический словарь /А.П. Квятковский. – М.: Сов. энциклопедия, 1966. – 276 с.

15. Клитин С.С. Эстрада: Проблемы теории, истории и методики /С.С. Клитин. – Л.: Искусство, 1987. – 190 с.

16. Краткая литературная энцикопедия. Т.1 /Гл. ред. А.А. Сурков – М.: Сов. энциклопедия, 1962. – 1086 с.

17. Краткая литературная энцикопедия. Т. 3 /Гл. ред.А.А. Сурков – М.: Сов. энциклопедия, 1966 – 976 с.

18. Литературный энциклопедический словарь /Под ред. В.М. Кожевникова и П.А. Николаева. – М.: Сов. энциклопедия, 1987. – 752 c.

19. Лоусон Дж. Теория и практика создания пьесы и киносценария /Дж. Лоусон. – М.: Искусство, 1988. – 158 с.

20. Марков О.И. Сценарно-режиссёрские основы художественно-педагогической деятельности клуба /О.И. Марков. – М.: Просвещение, 1988. – 158 с.

21. Маршак М.И. Клубный сценарий /М.И. Маршак. – М.: Профиздат, 1975. – 119 с.

22. Маршак М.И. Сценарное мастерство кинолюбителя: Замысел и сценарий фильма /М.И. Маршак. – М.: Сов. Россия, 1975. – 127 с.

23. Массарский С.М. Как научиться сценарному мастерству /С.М. Массарский // Клуб и художеств. самодеятельность. – 1983. – № 24. – С. 20 – 22.

24. Массарский С.М. Драматургия художественно-массовых представлений: Метод. рекомендации /С.М. Массарский. – Л.: ЕНМЦ НТ и КПР, 1987. –62 с.

25. Некрылова А.Ф. Русские народные городские праздники, увеселения и зрелища: Конец XVIII – нач. XX века /А.Ф. Некрылова. – Л.: Искусство, 1988. – 191 с.

26. Немчинский М.И. Драматургия циркового номера /М.И. Немчинский. – М.: ГИТИС, 1986. – 82 с.

27. Обертинська А.П. Основи теорії драми та сценарної майстерності: Навч. посіб. /А.П. Обертинська. – К.: Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв, 2002. – 182 с.

28. Ожегов С.И. Словарь русского языка /С.И. Ожегов. – М.: Сов. энцикл., 1975. – 846 с.

29. Пави П. Словарь театра /П. Пави. – М.: Прогресс, 1991. – 504 с.

30. Плотниченко И.Ф. Клубная драматургия:Учеб. пособие /И.Ф. Плотниченко, А.З. Житницкий. – Харьков: ХГИК, 1975. – 121 с.

31. Режиссура и организация массовых зрелищ.Хрестоматия: Учеб. пособие /Сост., ред., примеч. и вступ. ст. В.К. Айзенштадта. – Харьков: ХГИК, 1973. – 136 с.

32. Родари Д. Грамматика фантазии: Введ. в искусство придумывание историй /Д. Родари. – М.: Прогресс, 1978. – 215 с.

33. Рубб А.А. Пока занавес закрыт /А.А. Рубб. – М.: Сов. Россия, 1987. – (Б-чка «В помощь клуб. работнику», № 5).

34. Руденский Е.В. Сценарное мастерство: Метод. пособие /Е.В. Руденский. – Кемерово: КГИК, 1979. – 41 с.

35. Савкова Э.В. Искусство литературной композиции и монтажа Э.В. Савкова. – М.: ВНМЦ НТ и КПР, 1986. – 106 с.

36. Самойленко В.М. Массовые музыкальные представления: Театрализованный концерт: Опыт. Традиции развития /В.М. Самойленко. – М.: Музыка, 1989. – 144 с.

37. Сахновский-Панкеев В.А. Драма. Конфликт. Композиция. Сценическая жизнь /В.А. Сахновский-Панкеев. – Л.: Искусство, 1969. – 231 с.

38. Сахновський-Панкєєв В.О. Драма і театр/В.А. Сахновський-Панкєєв. – К.: Мистецтво, 1982. – 132 с.

39. Словарь иностранных слов. – 14-е изд., испр. – М.: Рус. язык, 1987. – 608 с.

40. Словник іншомовних слів. – К.: Укр. рад. енцикл., 1977. – 776 с.

41. Советский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1980. – 1600 с.

42. Станиславский К.С. Моя жизнь в искусстве /К.С. Станиславский. – М.: Искусство, 1980. – 430 с.

43. Сценарно-методические рекомендации по проведению клубных мероприятий / Сост. Н. Дмитренко и др. – Минск: МК БССР, 1989. – 55 с. – На бел. яз.

44. Терминологические проблемы музееведения: Сб. науч. тр. //Ред. кол. Л.И.Арапова и др. – М.: ЦМР СССР, 1986. – 136 с.

45. Тимофеев Л.И. Основы теории литературы /Л.И. Тимофеев. – М.: Просвещение, 1976. – 548 с.

46. Тихомиров Д.В. Беседы о режиссуре театрализованного представления /Д.В. Тихомиров. – М.: Сов. Россия, 1977. – 126 с.

47. Туманов И.М. Режиссура массового праздника и театрализованного концерта /И.М. Туманов. – М.: Просвещение, 1976. – 87 с.

48. Уварова Е.Л. Эстрадный театр: Миниатюра, обозрения, мюзик-холл. 1917-1945 /Е.Л. Уварова. – М.: Искусство, 1978. – 239 с.

49. Хализеев В.Е. Драма как явление искусства /В.Е. Хализеев. – М.: Искусство, 1978. – 239 с.

50. Хрестоматія з теорії драми: Особливості драматург. мистецтва в істор. розвитку: Від антич. часів до поч. XIX ст. /Упоряд. П.П. Нестеровський – К.: Мистецтво, 1978. – 183 с.

51. Хрестоматія з теорії драми: Особливості драм. мистецтва XIX – ХХ ст. /Упоряд. П.П Нестеровський – К.: Мистецтво, 1988. – 224 с.

52. Чечетин А.И. Искусство театрализованных представлений /А.И. Чечетин. – М.: Сов. Россия, 1988. – 136 с. – (Б-чка «В помощь клуб работнику», №7).

53. Чечетин А.И. Основы драматургии театрализованных представлений: История и теория /А.И. Чечетин. – М.: Просвещение, 1981. – 102 с.

54. Шароев И.Г. Драматургия массового действа /И.Г. Шароев. – М.: ГИТИС, 1979. – 67 с.

55. Шароев И.Г. Режиссура эстрады и массовых представлений /И.Г. Шароев. – М.: Просвещение, 1986. – 463 с.

56. Энциклопедический словарь юного литературоведа / Сост. В.Новиков. – М.: Педагогика, 1987. – 416 с.

57. Эскин А.М. В нашем доме /А.М. Эскин. – М.: ВТО, 1973. – 286 с.

58. Эстрада России. Двадцатый век. Лексикон / Рук. проекта, отв. ред. Е.Д.Уварова. – М.: РОССПЭН, 2000. – 784 с.

59. Юнаковский В.С. Сценарное мастерство /В.С. Юнаковский. – М.: ВГИК, 1974. – 52 с.

60. Яхонтов В.Н. Театр одного актёра /В.Н. Яхонтов. – М.: Искусство, 1958. – 455 с.

ЗМІСТ

Вступ..........................................................................................................................

Додаток до вступу, або Чи можна навчитись сценарній справі?............................

Розділ 1. Сценарій масового театралізованого видовища як характерний різновид драматургії в цілому та об’єкт вивчення...............................

1.1. Дещо про термінологію........................................................................

1.2. Чи є сценарій масового театралізованого заходу літературним твором?....................................................................................................

1.3. До питання про виникнення драматургії масових театралізованих видовищ...................................................................................................

1.4. Слово в сценарії....................................................................................

1.5. Дія в сценарії.........................................................................................

1.6. Режисерське бачення сценарію............................................................

1.7. Імпровізація як важливий елемент сценарію.......................................

Розділ 2. Сценарій театралізованого масового видовища та театральна п’єса: риси схожості та відмінності...................................................................

2.1. Риси схожості сценарію та п’єси..........................................................

2.2. Риси відмінності сценарію та п’єси......................................................

Розділ 3. Різновиди сценаріїв театралізованих масових видовищ...........................

3.1. Сценарії оригінальні та компілятивні..................................................

3.2. Сценарії тематичні та сюжетні.............................................................

3.3. Сценарії художні та документальні......................................................

3.4. Сценарії перелічувальні та описові......................................................

3.5. Сценарії типові, або каркасні...............................................................

Розділ 4. Найголовніші етапи роботи над сценарієи иасового театралізованого заходу........................................................................................................

4.1. Складання сценарного плану...............................................................

4.2. Збирання сценарного матеріалу...........................................................

4.3. Створення творчої заявки на сценарій.................................................

4.4. Створення чорнетки сценарію..............................................................

4.5. Створення остаточного (чистового) варіанту сценарію......................

Розділ 5. Методика створення сценарного плану....................................................

5.1. Схема сценарного плану.......................................................................

5.2. Позиції схеми сценарного плану..........................................................

5.3. Тема сценарію.......................................................................................

5.4. Ідея сценарію.........................................................................................

5.5. Основні епізоди сценарію.....................................................................

5.6. Теми основних епізодів.........................................................................

5.7. Композиція сценарію............................................................................

5.8. Дійові особи сценарію..........................................................................

5.9. Конфлікт сценарію................................................................................

5.10. Художній образ сценарію (сценарний хід)........................................

5.11. Жанр сценарію....................................................................................

5.12. Засоби театралізації сценарію............................................................

5.13. Єдина (наскрізна) дія сценарію.........................................................

5.14. «Прив’язка» сценарію або його орієнтація на конкретну аудиторію...........................................................................................

5.15. Графік монтажу сценарного матеріалу.............................................

5.16. Назва сценарію...................................................................................

Розділ 6. Обсяг та хронометраж сценарію масового театралізованого заходу.......

6.1. Розрахунок обсягу сценарію.................................................................

6.2. Розрахунок тривалості майбутнього масового театралізованого заходу.......................................................................................................

Розділ 7. Попередня інформація про масовий театралізований захід.....................

7.1. Афіша та її характерні особливості......................................................

7.2. Запрошення та його характерні особливості.......................................

7.3. Програма та її характерні особливості.................................................

Розділ 8. Найтиповіші помилки сценаристів – початківців.....................................

Деякі висновки та спостереження по дорозі до Коринфу, або Роздуми на закінчення...................................................................................................................

Додатки: 1. Творча заявка.........................................................................................

2. Творча заявка..........................................................................................

3. Контрольне завдання.............................................................................

4. Титульний аркуш...................................................................................

Малий тлумачний словник театрально-драматургічної термінології....................

Список літератури........................................................................................................