Сторона захисту

5. Потерпілий та його представник у кримінальному процесі. Їх процесуальний статус.

6. Інші учасники кримінального провадження.

7. Відводи сторін кримінального провадження.

Література

1. Конституція України [Електронний ресурс]: прийнята 26 черв. 1998 р. — Режим доступу: http:// search. ligazakon. ua //_doc 2.usf / link 1 / TO12341.html

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково – практичний коментар: у 2томах. Т.2/ К82 Є.М.Блажківський, Ю.М. Грошевий, Ю.М.Дьомін та ін., за заг. Ред В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова – Х.: Право, 2012.-664с.

4. Кримінальний процесуальній кодекс України. Науково-практичний коментар 6 у 2 т. Т.1/К82 О.М. Бандурка, Є.М. Блажківський, Є.П.Бурдоль та ін..; за заг.ред. В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова. – Х.: Право, 2012.-768 с.

5. Про інформацію: Закон України від 2 жовт 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.

6. Про міліцію: Закон України від 20 груд. 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.

7. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 лип. 1997 р. // Голос України. — 1997. — 18 липня.

8. Про судову експертизу: Закон України від 25 лют. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 28. — Ст. 232.

9. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 лип. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 41—42, № 43, № 44—45. — Ст. 529.

10. Альперт С. А. Субъекты уголовного процесса / Альперт С. А. — Х.: НЮАУ, 1997. — 60 с.

11. Бегма А. П. Прокурор як суб’єкт кримінально-процесуальної діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / А. П. Бегма. — К., 2011. — 20 с.

12. Булейко О. Л. Участь понятих у кримінальному процесі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О. Л. Булейко. — К., 2009. — 16 с.

13. Давиденко С. В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: [монографія] / Давиденко С. В. — Х.: Фінн, 2008. — 296 с.

14. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: наук.-практ. комент. / Зейкан Я. П. — К.: КНТ, 2007. — 600 с.

15. Каркач П. М. Державне обвинувачення в суді: конституційна функція прокуратури: [навч.-метод. посіб.] / Каркач П. М. — Х.: Право,
2007. — 208 с.

16. Кримінальний процес: підруч. / [Ю. М. Грошевий, Т. М. Мирошниченко, Д. В. Філін, С. В. Давиденко, В. І. Маринів, В. М. Іщенко, С. Б. Фомін, В. В. Вапнярчук, О. В. Капліна, О. Г. Шило]; Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. — Х.: Право, 2010. — 606 с.

17. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції / Корчева Т. В. — Х.: Вапнярчук Н. М., 2007. — 200 с.

18. Кучевський П. В. Діяльність адвоката у кримінальному процесі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / П. В. Кучевський. — К., 2011. — 16 с.

19. Михайлів С. В. Адвокат – представник потерпілого у крим. поцесі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / С. В. Михайлів. — К., 2011. — 18 с.

20. Мовчан Г. В. Процесуальні повноваження прокурора у досудовому провадженні та в суді першої інстанції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Г. В. Мовчан. — Х., 2010. — 20 с.

21. Молдован А.В. Кримінальний процес України /текст/: Навч.посіб./ М75 А.В.Молдован, С.М.Мельник –К.: Центр учбової літератури, 2013 с.

22. Письменний Д. П. Слідчий органу досудового розслідування: проблеми правової регламентації в проекті Кримінального процесуального кодексу України / Д. П. Письменний // Проблеми реформування кримінально-процесуального та кримінального законодавства України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 14 жовт. 2011 р.). — Х., 2011. — С. 182—186.

23. Удалова Л. Д. Суб’єкти кримінально-процесуального доказування: [навч. посіб.] / Л. Д. Удалова, О. В. Рибалка. — К.: КНТ, 2012. — 160 с.

Методичні рекомендації до проведення семінарського заняття

Сторони кримінального процесу – це державні органи та їх посадові особи, громадські об’єднання та громадяни, які в ході порушення кримінального провадження, досудового розслідування, судового розгляду кримінальних справ та виконання постановлених у них рішень, здійснюючи певну функцію, вступають між собою в процесуальні правовідносини.

Готуючись до практичного заняття з цієї теми студенти мають з’ясувати, які чинники визначають класифікацію сторін, надати характеристику кожної групи сторін, і відповісти на наступні питання:

1. Поняття і класифікація сторін кримінального процесу.

2. Кримінально-процесуальні функції. Функції обвинувачення, захисту, правосуддя; сторони, що їх виконують.

3. Державні органи та посадові особи, які ведуть процес.

4. Суд як орган судової влади, його функції та повноваження. Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю рішень і дії органів досудового розслідування. Форми здійснення правосуддя та їх особливості. Незалежність суддів, народних засідателів і присяжних та підкорення їх лише закону. Обставини, які виключають участь судді в кримінальному процесі. Відводи і самовідводи суддів. Суд присяжних.

5. Прокурор, його функції та повноваження у кримінальному процесі. Загальна характеристика функцій прокурора та його повноважень у різних стадіях процесу. Обставини, які виключають участь прокурора в кримінальному процесі.

6. Слідчий, його функції та повноваження. Процесуальна самостійність слідчого. Взаємовідносини слідчого та прокурора. Обставини, які виключають участь слідчого в кримінальному процесі.

7. Начальник слідчого відділу, його функції та повноваження.

8. Органи дізнання, їх функції та повноваження.

9. Обвинувачений, його процесуальне становище.

10. Підозрюваний, його процесуальне становище.

11. Захисник, його обов’язки і права. Особи, що допускаються як захисники. Порядок запрошення захисника. Момент допуску захисника до участі в справі. Відмова від захисника і його заміна. Випадки, в яких відмова від захисника не може бути прийнята. Обставини, що виключають участь захисника в справі. Усунення захисника від участі у справі.

12. Потерпілий. Підстави та порядок визнання особи потерпілою. Права потерпілого. Особливості процесуального становища потерпілого в справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення.

13. Цивільний позивач, його права та обов’язки. Цивільний відповідач, його права та обов’язки.

14. Законні представники обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого.

15. Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача.

16. Особи, які відіграють допоміжну роль у кримінальному процесі: експерт, спеціаліст, перекладач, педагог, лікар, секретар судового засідання.

Письмове завдання: для кожної групи сторін кримінального процесу складіть таблицю за такою схемою:

Державні органи і посадові особи, що ведуть процес – це основні сторони, оскільки без них неможлива кримінально-процесуальна діяльність. До них віднесені суд (суддя), прокурор, слідчий, начальник слідчого підрозділу, орган дізнання, особа, що проводить дізнання.

Обговорюючи питання на семінарському занятті необхідно дати характеристику кожному суб’єкту. Рекомендується дотримуватися наступного порядку:

а) дати пояснення відповідного терміну (“суд”, “прокурор” і т. інше);

б) розповісти про порядок призначення (звільнення, обрання) відповідної посадової особи на посаду для чого слід ознайомитись з нормами законів “Про статус суддів”, “Про прокуратуру”, із Положенням про органи досудового слідства в системі МВС України (наказ № 1600 від 25.12.03);

в) дати перелік обставин, які виключають участь того чи іншого суб’єкту у конкретній кримінальній справі (глава 4 КПК), а також у якому порядку здійснюється відвід;

г) дати характеристику повноважень кожного суб’єкту, посилаючись на відповідні статті КПК.

До кримінально-процесуальної діяльності залучаються громадяни та юридичні особи, які мають свій особистий інтерес у кримінальній справі, або представляють інтереси інших зацікавлених у справі осіб (тобто, учасники процесу). Згідно із п. 8 ст. 32 КПК до цієї категорії належать обвинувачений, підозрюваний, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. При обговоренні питання щодо цих суб‘єктів кримінального судочинства слід дати характеристику таким учасником процесу як обвинувачений, підозрюваний, захисник, потерпілий і його представник. Процесуальне положення цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників буде розглянуте у наступній темі № 5.

Насамперед, необхідно визначити кого кримінально-процесуальний закон визнає обвинуваченим (ст. 43 КПК), підозрюваним (ст. 43¹ КПК), захисником (ст. 44-48 КПК), потерпілим (ст. 49 КПК) і його представником (ст. 52 КПК). Крім того, дати характеристику їх процесуальних прав і обов’язків, назвати кримінально-процесуальну функцію, яку той чи інший учасник здійснює.

Під час вивчення питання слід звернути увагу на те, що громадяни набувають кримінально-процесуальний статус обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників після складання відповідного процесуального документу органом дізнання, слідчим, прокурором, судом (постанова про притягнення як обвинуваченого, постанова при визнання потерпілим та ін.). Особа набуває статус підозрюваного після: 1) затримання у порядку ст. 106 (115 КПК); 2) застосування відносно особи будь якого запобіжного заходу до складання постанови про притягнення як обвинуваченого.

При підготовці до третього питання слід також звернути увагу на правове становище цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників у кримінальному процесі. Передусім необхідно з’ясувати умови спільного розгляду кримінальної справи і цивільного позову. Не кожний цивільний позов може розглядатися разом із кримінальною справою. Тому обговорюючи друге питання, необхідно чітко визначити за яких обставин цивільний позов може бути розглянутий у кримінальному процесі. Слід також звернути увагу, що ці умови витікають зі змісту ст. 28 КПК.

Участь у кримінальному процесі цивільного позивача і цивільного відповідача обумовлена можливістю сумісного розгляду кримінальної справи і цивільного позову. Процесуальне положення цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників викладені у ст.ст. 50-52 КПК. Під час підготовки питання необхідно використати ті рекомендації, які були надані у попередній темі відносно учасників кримінального процесу. Крім того, слід визначити процесуальний статус цивільного позивача з потерпілим і процесуальний статус цивільного відповідача з обвинуваченим.

Під час відповіді на питання щодо інших суб’єктів кримінального процесу, слід охарактеризувати існуючі в теорії думки стосовно поділу таких суб’єктів на додаткові групи, а також їх характеристики. Слід навести характеристику та значення свідка, експерта, понятих, перекладача, спеціаліста в кримінальному процесі. Важливо також звернути увагу на тих осіб, які взагалі не мають жодних прав та обов’язків під час їх участі, а саме: статисти, секретар судового засідання тощо.

Особливу увагу слід приділити участі представників громадськості, служби у справах неповнолітніх під час судового розгляду кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми, визначити їх завдання в кримінальному процесі.

Важливим при з’ясуванні правового статусу всіх суб’єктів кримінального процесу є вирішення проблемних питань, які виникають у практичній діяльності, а також стосуються прогалин в законодавстві. Викладач на семінарському занятті повинен використовувати евристичний підхід, ставлячи проблемні задачі та формулюючи такі проблемні ситуації.

Завдання для практичного заняття

1. Під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні про незаконне поміщення особи у психіатричну лікарю (ст. 151 КК), яке вчинив слідчий прокуратури Давидов, прокурор району був присутній під час пред’явлення йому обвинувачення, а також брав участь у його допиті як обвинуваченого. Коли кримінальна справа розглядалась у суді то державне обвинувачення підтримував той же прокурор району. Підсудний Давидов заявив відвід обвинувачу у зв’язку з тим, що він брав участь у провадженні досудового слідства і не може бути об’єктивним.

Чи підлягає заявлений відвід задоволенню? Яке процесуальне положення прокурора на різних стадіях кримінального процесу.

2. Під час розслідування злочину передбаченого ст. 257 КК на адресу ст. слідчого прокуратури області Петрова неодноразово надходили анонімні листи з вимогами відмовитись від ведення справи та погрозами знищення його майна шляхом підпалення. Через деякий час слідчому Петрову повідомили з садового кооперативу, що на його садибі вночі сталася пожежа і згорів будинок. Слідчий виїхав на місце події, провів його огляд, про що склав протокол, а повернувшись до свого службового кабінету, порушив кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. 194 ч. 2 КК, прийнявши її до свого провадження.

Дайте оцінку діям слідчого та процесуальному значенню прийнятих рішень.

3. Під час розслідування кримінального провадження по обвинуваченню Курінного у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, слідчий прийняв рішення про закриття кримінального провадження у зв’язку із відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину. Начальник СВ після вивчення кримінального провадження скасував постанову слідчого і дав слідчому письмові вказівки відносно провадження ряду слідчих дій. Але слідчий відмовився виконувати вказівки начальника СВ і звернувся до прокурора з письмовою скаргою, де зазначив, що начальник СВ перевищив свої повноваження.

Хто правий у цій ситуації? У чому виражається процесуальна самостійність слідчого?

4. Ващук, який довгий час під підтримував недоброзичливі стосунки зі своїм сусідом Ковтуном, знаходячись у стані сп’яніння, вирішив вистрілити в нього з мисливської рушниці, коли побачив, що той рубає у дворі дрова. Вийшовши на вулицю, він націлив рушницю у Ковтуна і вистрілив, але не влучив тому, що його відштовхнув Сіренко, який побачив, що Ковтун цілить у людину і підбіг до нього.

Чи можна визнати Ковтуна потерпілим у даному провадженні?

ТЕМА № 5. Докази і доказування у кримінальному процесі.

Практичне заняття: Докази і доказування у кримінальному процесі.

Навчальна мета заняття:

Під час заняття, студенти повинні отримати знання, про докази і доказування у кримінальному процесі.

Час проведення 6 годин.

Місце проведення спеціалізована навчальна аудиторія.

Навчальні питання

1. Доказове право-підгалузь кримінального процесуального права.

2. Поняття і значення доказів. Належність і допустимість доказів. Їх класифікація.

3. Поняття кримінального процесуального доказування та його значення. Збирання, перевірка, оцінка доказів.

4. Предмет та межі доказування

5. Загальна характеристика видів доказів.

Література

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково – практичний коментар: у 2томах. Т.2/ К82 Є.М.Блажківський, Ю.М. Грошевий, Ю.М.Дьомін та ін., за заг. Ред В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова – Х.: Право, 2012.-664с.

4. Кримінальний процесуальній кодекс України. Науково-практичний коментар 6 у 2 т. Т.1/К82 О.М. Бандурка, Є.М. Блажківський, Є.П.Бурдоль та ін..; за заг.ред. В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова. – Х.: Право,2012.-768 с.

5. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції): затв. наказом МВС України від 27серп. 2010 р. № 401.

1. Про оперативно-розшукову діяльність [Електронний ресурс]: Закон України від 18 лют. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2135-12/ed20010118
2. Про прокуратуру [Електронний ресурс]: Закон України від 5 лист. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1789-12

8. Белкин А. Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве / Белкин А. Р. — М.: Норма, 2007. — 528 с.

9. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: [підруч.] / Коваленко Є. Г. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 632 с.

10. Запотоцький А. П. Документи як процесуальні джерела доказів у кримінальному судочинстві: [монографія] / А. П. Запотоцький, Д. О. Савицький. — К.: Бізнес Медіа Консалтінг, 2011. — 220 с.

11. Савонюк Р. Ю. Доказування в досудовому слідстві: [навч. посіб.] / Савонюк Р. Ю.; за ред. доктора юрид. наук, академіка АПрН України О. М. Бандурки. — Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. — 184 с.

12. Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування / Стахівський С. М. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2006. — 272 с.

13. Стахівський С. М. Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства: Вибрані твори (Світлій пам'яті С. М. Стахівського присвячується) / Стахівський С. М. — К.: Бізнес Медіа Консалтинг, 2010. — 276 с.

1. Удалова Л. Д. Практикум з кримінального процесу: [навч. посіб.] / Удалова Л. Д., Рожнова В. В., Шпотаківська О. В. — К.: КНТ, 2010. — 360 с.
2. Шейфер С. А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования / Шейфер С. А. — М.: Норма, 2010. — 240 с.

16. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі: [наук.-практ. посіб.] / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. — К.: КНТ, 2006. — 272 с.

17. Зеленецкий, В. С. Проблемы формирования совокупности доказательств в уголовном процессе: [монография] / Зеленецкий В. С. — Х.: Вост.-регион. центр гуманитар.-образоват. инициатив, 2004. — 108 с.

18. Стахівський С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів: [навч.-практ. посіб.] / Стахівський С. М. — К.: Атіка, 2009. — 64 с.

19. Шейфер С. А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования / Шейфер С. А. — М.: Норма, 2009. — 240 с.

20. Грошевий Ю. М. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукова діяльність: [навч. посіб.] / Ю. М. Грошевий, С. Б. Фомін. — Х.: Право, 2010. — 112 с.

21. Волкотруб С. Г. Імунітет у кримінальному процесі України / Волкотруб С. Г. — Х.: Консум, 2005. — 144 с.

22. Грошевий Ю. М. Судовий контроль у сфері оперативно-розшукової ді­яльності: [монографія] / Ю. М. Грошевий, С. В. Єськов. — Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. — 128 с.

23. Іщенко В. Поняття протоколів слідчих і судових дій як самостійного ви­ду доказів у кримінальному судочинстві / В. Іщенко // Право України. — 1998. — № 5. — С. 78—81.

24. Молдован А.В. Кримінальний процес України /текст/: Навч.посіб./ М75 А.В.Молдован, С.М.Мельник –К.: Центр учбової літератури, 2013. – 368 с.

25. Оперативно-розшукова діяльність: [навч. посіб.] / за ред. О. М. Джужи. — К.: Правова єдність, 2009. — 310 с.

26. Погорецький М. А. Докази у кримінальному процесі / М. А. Погорецький // Вісник прокуратури. — 2003. — № 2. — С. 59—65.

27. Погорецький М. А. Судовий контроль та прокурорський нагляд за ви­користанням протоколів оперативно-розшукової діяльності в криміналь­ному процесі / М. А. Погорецький // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 2. — С. 36—39.

28. Стахівський, С. М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі: [навч. посіб.] / Стахівський С. М. — К.: Олан, 2001. — 95 с.

1. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: [підруч.] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 704 с.
2. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право. Курс лекцій: [навч. посіб.] / Лобойко Л. М. — К.: Істина,2005. — 456 с.
3. Костін М. І. Доказування і сучасна модель кримінального судочинства / М. І. Костін // Економіка, фінанси, право. — 2003. — № 4. — С. 36—39.
4. Астапенко О. Допустимість доказів при їх оцінці у ході кримінально-процесуального доказування / О. Астапенко // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 10. — С. 144—146.
5. Бугаков О. Співвідношення оперативно-розшукових матеріалів і доказів у кримінальному процесі / О. Булгаков // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — №7. — С. 120—124.
6. Куценко О. Правила перевірки допустимості доказів у кримінальному судочинстві / О. Куценко // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 5. — С. 81—84.
7. Степанов О. Належність як один із критеріїв оцінки доказів / О. Степанов // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 5. — С. 110—112.
8. Стахівський С. Оцінка доказів та їх процесуальних джерел у кримінальному процесі / С. Стахівський // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 6. — С. 135—138.
9. Чорноус Ю. Місце та значення слідчих дій у процесі доказування по кримінальній справі / Ю. Чорноус // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 4. — С. 117—121.

Методичні рекомендації до проведення семінарського заняття

З метою успішного засвоєння першого питання необхідно вивчити вимоги ст. 84 КПК, де закріплені поняття доказів, перелік їх джерел, а також виконати письмове завдання (скласти таблиці):

Таблиця 1. Докази .

Завдання для практичного заняття

1. Під час розслідування кримінального провадження про нестачу грошей у касі автотранспортного підприємства, слідчий повідомив про підозру касиру Зотовій в тому, що вона привласнила кошти, які отримувала при продажу квитків, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК. Зотова визнала себе винною частково і пояснила, що нестача дійсно сталася з її вини, але грошей вона не привласнила, у неї їх викрали частково, коли вона їхала у міському транспорті. Крім того, одного разу вона забула закрити сейф, де були гроші, а у кімнаті крім неї ще два працівника бухгалтерії, можливо вони викрали гроші. Слідчий пояснив, що підозру можна змінити тільки у тому разі, якщо Зотова докаже, що нестача сталася дійсно з таких обставин, як вона розказала. Зотова подала скаргу прокурору, який скасував подальші рішення слідчого.

Чому прокурор став на бік обвинуваченої Зотової?

2. Під час розслідування кримінального провадження про порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого (ст. 286 ч. 2 КК) слідчий зібрав такі докази:

1. Допитаний як свідок лікар “Швидкої допомоги” пояснив, що коли він надавав потерпілому допомогу на місці наїзду той був ще живий і сказав, що його збила автомашина чорного кольору марки ВАЗ.

2. Свідок Григоров пояснив, що йому розказував знайомий Васін про те, що його сусід по гаражу Треньов ремонтував свою автомашину ВАЗ чорного кольору (замінював фару, рихтував ліве крило) і сказав, що наїхав на чоловіка.

3. Допитаний як свідок Васін показання Григорова підтвердив.

4. Допитаний як підозрюваний Треньов пояснив, що того дня з гаражу не виїжджав, Васіну нічого не розповідав, крім того, ні на кого не наїжджав.

5. Під час огляду автомашини Треньова було встановлено, що ВАЗ-2105 № А 22-48 ХА чорного кольору має на лівому крилі сліди виправлень (рихтування), на лівій фарі відсутнє скло, на бампері – краплі речовини темно-бурого кольору схожої на кров.

6. Відповідно до висновків судово-медичної експертизи краплі темно-бурого кольору, знайдені на бампері автомашини Треньова, є кров’ю людини, I групи (кров потерпілого також віднесена до I групи).

7. Свідок Богаєв пояснив, що бачив як автомашина ВАЗ-2105 чорного кольору їхала з великою швидкістю, наїхала на чоловіка і, не зупиняючись, поїхала далі.

8. Під час огляду місця події були виявлені і вилучені шматки скла, схожі на скло від автофари.

9. Криміналістична експертиза відновлення цілого по частинах дійшла висновку, що розбите скло з місця події є складовою частиною фари автомашини типа ВАЗ-2105.

10. Встановлено, що Треньов на роботі та вдома характеризується як порядна людина, але двічі за останній рік притягувався до амін. відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Класифікуйте зібрані докази, назвіть джерела доказів.

3. Під час досудового слідства у кримінальному провадженні про крадіжку 3 легкових автомобілів з майданчика станції технічного обслуговування, слідчий одержав від співробітника карного розшуку касету з магнітофонним записом розмови головного інженера СТО з бригадиром слюсарів, з якої можна було дійти висновку, що їм відомо хто викрав автомобілі і вони мають надію одержати від крадіїв свою долю “за мовчання”. Оперуповноважений пояснив, що за своєю ініціативою він встановив пристрій для підслуховування у кабінеті головного інженера і таким чином записав усі його розмови за один день. Після прослуховування вибрав його розмову з бригадиром, переписав на окрему касету. Слідчий роз’яснив оперуповноваженому, що не може прилучити касету до справи.

Як повинен обґрунтувати слідчий свою відмову?

4. Розслідуючи кримінальне провадження про викрадення кольорових металів у великих розмірах на заводі “Метиз”, слідчий доручив співробітникам оперативних служб встановити осіб, що скуповували викрадений метал. Через 10 діб слідчий одержав фотокопії товарно-транспортних накладних з яких було видно, що метал одержувала комерційна фірма “Унтер”. У своєму рапорті оперуповноважений повідомив, що фотокопії були виготовлені під час оперативно-розшукових заходів, а оригінали документів злочинці знищили.

Яке рішення повинен прийняти слідчий, керуючись правилами перевірки та оцінки доказів?

5. Ковальов і Сисоєв були затримані за підозрою у вчиненні крадіжки з магазину за попередньою змовою. Але Ковальов під час допиту стверджував, що крадіжку він скоїв сам, Сисоєва ніколи не бачив і з ним не знайомий. Слідчий прилучив до справи фотографії місця пригоди, у тому числі замка дверей зі слідом пошкодження, а також фото знайдене під час обшуку у помешканні Сисоєва, де він був сфотографований разом з Ковальовим.

Дайте порівняльну характеристику доказового значення фотознімків з місця пригоди та фотознімка вилученого під час обшуку.

Тема № 6. Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення, повідомлення, строки та витрати

Практичне заняття: Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення, повідомлення, строки та витрати.

Навчальна мета заняття:

Під час заняття, студенти повинні отримати знання, про фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення, повідомлення, строки та витрати.

Час проведення 2 години.

Місце проведення спеціалізована навчальна аудиторія.

Навчальні питання

1. Форми фіксування кримінального провадження.

2. Поняття і види кримінально-процесуальних документів. Процесуальні рішення.

3. Протоколи та додатки до протоколів.

4. Поняття та класифікація строків у кримінальному процесі.

5. Порядок обчислення процесуальних строків.

6. Поняття і види процесуальних витрат.

Література

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково – практичний коментар: у 2томах. Т.2/ К82 Є.М.Блажківський, Ю.М. Грошевий, Ю.М.Дьомін та ін., за заг. Ред В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова – Х.: Право, 2012.-664с.

4. Кримінальний процесуальній кодекс України. Науково-практичний коментар 6 у 2 т. Т.1/К82 О.М. Бандурка, Є.М. Блажківський, Є.П.Бурдоль та ін..; за заг.ред. В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова. – Х.: Право,2012.-768 с.

5. Про безоплатну правову допомогу [Електронний ресурс]: Закон України від 2 черв. 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 51. — Ст. 577. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17

6. Про судовий збір [Електронний ресурс]: Закон України від 8 лип. 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2012. — № 14. — Ст. 87. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3674-17

7. Про судову експертизу [Електронний ресурс]: Закон України від 25 лют. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 28. — Ст. 232. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12

8. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди [Електронний ресурс]: постан. Пленуму Верховного Суду України від 31 берез. 1995 р. № 4. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

9. Гуляев А. П. Процессуальные сроки в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного расследования / Гуляев А. П. — М.: Юрид. лит., 1976. — 114 с.

10. Заїка С. О. Щодо порядку обчислення строків у кримінальному процесі / С. О. Заїка // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 1. — С. 41—44.

11. Заїка С. Щодо класифікації кримінально-процесуальних строків / С. Заїка // Підприємництво, госп-во і право. — 2007. — № 10. — С. 154—156.

12. Карпов Н. С. Види судових витрат у кримінальному процесі та порядок їх відшкодування / Н. С. Карпов, Ю. В. Терещенко // Центральноукраїнський правничий часопис Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС: зб. наук. праць. — Кіровоград, 2010. — № 2. — С. 49—58.

13. Мацьків Г. Я. Кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Г. Я. Мацьків. — К., 2008. — 16 с.

14. Маляренко В. Т. Щодо строків кримінального процесу / В. Т. Маляренко // Право України. — 2000. — № 1. — С. 16—23.

15. Мацьків Г. Кримінально-процесуальні строки як гарантії прав і законних інтересів учасників процесу / Г. Мацьків // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 10. — С. 147—150.

16. Молдован А.В. Кримінальний процес України /текст/: Навч.посіб./ М75 А.В.Молдован, С.М.Мельник –К.: Центр учбової літератури, 2013. – 368 с.

17. Михайленко О. Р. Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України: [навч. посіб.] / Михайленко О. Р. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 40 с.

18. Михайленко О. Сутність та проблемність часових параметрів у кримінальному процесі / О. Михайленко // Вісник Національної академії прокуратури України. — К., 2008. — № 2. — С. 58—64.

19. Нор В. Т. Судові витрати у кримінальному процесі України: [монографія] / В. Т. Нор, А. А. Павлишин; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. — К.: Атіка, 2003. — 176 с. — Бібліогр.: с. 160—171.

20. Перепадя О. Про відшкодування судових витрат у кримінальному процесі (порівняльний аналіз законодавства України і ФРН) / О. Перепадя // Право України. — 2001. — № 1. — С. 100—104.

21. Павлишин А. А. Судові витрати у кримінальному процесі України: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Павлишин Андрій Андрійович. — Львів, 2002. — 209 с.

22. Фомін С. Б. Кримінально-процесуальні строки – важлива передумова досягнення справедливого правосуддя / С. Б. Фомін // Проблеми законності: [респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій]. — Х., 2002. — Вип. 55. — С. 167—173.

23. Фомін С. Б. Строки у кримінальному судочинстві: поняття, класифікація та функціональне призначення: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Фомін Сергій Борисович. — Х., 2003. — 207 с.

Методичні рекомендації до проведення семінарського заняття

Процесуальні документи – це передбачені і регламентовані нормами кримінально-процесуального закону, виражені у процесуальній формі акти, в яких фіксуються дії і рішення посадових осіб і органів, що ведуть кримінальний процес. Вивчаючи цю тему, студенти мають надати класифікацію усіх процесуальних документів, які складаються по кримінальному провадженню і з’ясувати вимоги, що пред’являються до кожного документа (протоколу, постанови, подання, ухвали, обвинувального акту, вироку тощо).

Процесуальні строки – це встановлені законом проміжки часу для здійснення процесуальних дій і прийняття рішень, а також для виникнення, зміни або припинення процесуальних правовідносин. Види строків та правили їх обчислення і поновлення передбачені ст. ст. 113-117 КПК.

Процесуальні витрати – це пов’язані з забезпеченням провадження по справі кошти, видані свідкам, експертам, потерпілим тощо. Суми витрачені на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів. Ст.ст. 118-126 КПК передбачають порядок обчислення відшкодування процесуальних витрат.

Завдання для практичного заняття

1. 1 лютого о 23 годині на місці вчинення злочину (розбійного нападу) був затриманий Вэтров. 2 лютого о 10 годині слідчий склав протокол затримання Вэтрова з додержанням вимог ст. 207 КПК. 5 лютого о 9 годині слідчий, після пред’явленого обвинувачення Вэтрову, звернувся з поданням до суду про обрання обвинуваченому запобіжного заходу – взяття під варту. Звернувшись за одержанням на це згоди до прокурора він одержав зауваження від останнього про порушення процесуального строку затримання підозрюваного. Слідчий пояснив, що триденний строк, передбачений вимогами ст. 207 КПК, він не порушив.

Дайте оцінку позиції слідчого і прокурора.

2. 1 березня місцевий суд проголосив виправдувальний вирок відносно підсудного Зотова, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК. 16 березня потерпілий звернувся з апеляцією до суду, але суддя пояснив потерпілому, що він пропустив строк подачі апеляції тому вона не може бути прийнята.

Дайте оцінку законності прийнятого рішення суддею.

3. Мешканця м. Києва Прокопенка викликав для допиту як свідка слідчий м. Харкова. Після допиту свідок висловив прохання сплатити йому добові, а також вартість проїзду у вагоні класу “люкс”. Слідчий склав постанову про відшкодування коштів свідкові, вказавши оплату білетів у плацкартному вагоні.

Чи вірно поступив слідчий?

5. Ростенко, як свідок протягом майже усього робочого дня брав участь у проведенні слідчої дії – слідчого експерименту. Після закінчення слідчої дії, підписання протоколу свідок заявив слідчому клопотання про відшкодування йому денної платні у зв’язку з тим, що він працює по договору на будівництві приватного будинку і господар за пропущений день не заплатить йому.

Як повинен вчинити слідчий?

Тема № 7. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні. Цивільний позов у кримінальному провадженні

Практичне заняття: Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні. Цивільний позов у кримінальному провадженні.

Навчальна мета заняття:

Під час заняття, студенти повинні отримати знання, про відшкодування (компенсацію) шкоди у кримінальному провадженні та цивільний позов у кримінальному провадженні.

Час проведення 1 година.

Місце проведення спеціалізована навчальна аудиторія.

Навчальні питання

1. Поняття та види шкоди, яка підлягає відшкодуванню (компенсації) у кримінальному провадженні.

2. Поняття, значення, предмет та підстави цивільного позову про відшкодування (компенсацію) майнової (моральної) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

3. Відшкодування (компенсація) майнової (моральної) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю правоохоронних органів та суду.

Література

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України: прийнятий 16 січ. 2003 р. (із змін. та допов.) // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 461.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).

4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково – практичний коментар: у 2томах. Т.2/ К82 Є.М.Блажківський, Ю.М. Грошевий, Ю.М.Дьомін та ін., за заг. Ред В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова – Х.: Право, 2012.-664с.

5. Кримінальний процесуальній кодекс України. Науково-практичний коментар 6 у 2 т. Т.1/К82 О.М. Бандурка, Є.М. Блажківський, Є.П.Бурдоль та ін..; за заг.ред. В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова. – Х.: Право,2012.-768 с.

6. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: постан. Пленуму Верховного Суду України від 31 берез. 1995 р. № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. — С. 147—154.

7. Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат: постан. Пленуму Верховного Суду України від 7 лип. 1995 р. № 11 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. — С. 155—158.

8. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи [Електронний ресурс]: постан. Пленуму Верховного Суду України від 07 лют. 2003 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 1. — Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/469B271E648F6E15C2256CDA0034E73F?OpenDocument

9. Кримінально-процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. — [3-е вид., перероб. і доп.]. — К.: Юрисконсульт, КНТ, 2006. — 890 с.

10. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. — К.; Ірпінь: Перун, 2009. — 1736 с.

11. Власов А. А. Проблемы судебной защиты чести, достоинства и деловой репутации / Власов А. А. — М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2000. — 217 с.

12. Дубець Р. І. Цивільний позов у кримінальному процесі як спосіб утвердження і забезпечення конституційних прав людини / Р. І. Дубець // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. — К., 2002. — Вип. 16. — С. 336—342.

13. Малеин H. C. О моральном вреде / Н. С. Малеин // Государство и право. — 1993. — № 3. — С. 32—39.

14. Молдован А.В. Кримінальний процес України /текст/: Навч.посіб./ М75 А.В.Молдован, С.М.Мельник –К.: Центр учбової літератури, 2013. – 368 с.

15. Муравин A. B. Уголовный процесс: [учеб. пособ.] / Муравин А. В. — Х.: Бурун Книга, 2008. — 240 с.

16. Нагаев В. В. Основы судебно-психологической экспертизы: [учеб. пособ.] / Нагаев В. В. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. — 333 с.

17. Новицький І. В. Цивільний позов в кримінальній справі / І. В. Новицький // Право України. — 2003. — № 1. — С. 127—130.

18. Прасковьин Д. А. Обеспечение гражданского иска: право­вая природа и система средств: [учеб. пособ.] / Прасковьин Д. А. — М.: Приор-издат, 2006. — 112 с.

19. Эрделевский A. M. Критерии и метод оценки размера компен­сации морального вреда / А. М. Эрделевский // Государство и право. — 1997. — № 4. — С. 5—12.

Методичні рекомендації до проведення семінарського заняття

З метою успішного засвоєння питань цієї теми студентам необхідно вивчити статті 127, 128, 129, 130 КПК, визначити значення цивільного позову у кримінальному процесі для забезпечення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, яким злочином завдано шкоду. Особливу увагу слід приділити вивченню проблемних питань відшкодування моральної шкоди.

Завдання для практичних занять

1. До райвідділу із заявою звернувся директор малого підприємства “Мрія” Пєров про те, що з вантажівки, яка належить підприємству невідомі особи викрали підготовану для транспортування множувальну техніку, яка також належала МП “Мрія”. У своїй заяві Пєров прохав визнати його потерпілим, вжити заходів до розшуку техніки та відшкодування збитків. Після перевірки заяви слідчий вніс ці відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочав досудове розслідування, визнав Пєрова потерпілим, а також цивільним позивачем.

Дайте оцінку діям та рішенням слідчого.

2. Під час розслідування кримінального провадження про злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК потерпілий Чарков звернувся із заявою до слідчого про визнання його цивільним позивачем, щоб обвинувачений відшкодував йому завдані злочином збитки. Слідчий визнав Чаркова цивільним позивачем, а відносно обвинуваченого склав постанову про визнання його цивільним відповідачем.

Чи вірні такі рішення слідчого?

3. Мармеладова шляхом шахрайства заволоділа грошима і майном Книженко в розмірі 1500 грн. Після внесення цих відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування Книженко була визнана потерпілою, заявила цивільний позов на суму 1500 грн. і визнана цивільним позивачем. Слідчий наклав арешт на майно Мармеладової – холодильник, вартістю 500 грн. та телевізор, вартістю 700 грн. Після цього обвинувачена Мармеладова звернулась до слідчого з проханням прийняти від неї 1200 грн. у рахунок відшкодування завданої нею шкоди.

Як має діяти слідчий в цій ситуації? На яке майно не може бути накладений арешт?

4. Жмурко (13 років), Дудін (19 років) та Линза (18 років) за попередньою змовою вчинили крадіжку речей із мінімаркету “Ліга-фуд” на загальну суму 3000 грн. Під час досудового слідства кримінальне провадження відносно Жмурко виділена в окреме провадження і направлена до суду для вирішення питання про застосування заходів виховного характеру.

Хто і в якому порядку повинен відшкодувати шкоду завдану злочинними діями?

5. Шаленко побачивши біля заводу “Торчприбор” службову автомашину з відкритими дверцятами та ключами, скористався відсутністю водія і викрав машину. Рухаючись автомобілем з перевищенням швидкості, він на автобусній зупинці збив Величко, якому в результаті наїзду спричинив тяжкі тілесні ушкодження. Величко був визнаний потерпілим, крім того він заявив цивільний позов.

У якому порядку і хто повинен відшкодувати збитки Величко?

Тема № 8. Заходи забезпечення кримінального провадження.

Практичне заняття: Заходи забезпечення кримінального провадження.

Навчальна мета заняття:

Під час заняття, студенти повинні отримати знання, про заходи забезпечення кримінального провадження.

Час проведення 4 години.

Місце проведення спеціалізована навчальна аудиторія.

Навчальні питання

1. Поняття і види кримінального процесуального примусу.

2. Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування.

3. Запобіжні заходи, затримання.

Література

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково – практичний коментар: у 2томах. Т.2/ К82 Є.М.Блажківський, Ю.М. Грошевий, Ю.М.Дьомін та ін., за заг. Ред В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова – Х.: Право, 2012.-664с.

4. Кримінальний процесуальній кодекс України. Науково-практичний коментар 6 у 2 т. Т.1/К82 О.М. Бандурка, Є.М. Блажківський, Є.П.Бурдоль та ін..; за заг.ред. В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портнова. – Х.: Право,2012.-768 с.

5. Про попереднє ув'язнення: Закон України від 30 черв. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 35. — Ст. 360.

6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 270.

7. Рішення у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про відповідність Конституції України (конституційність) положень ст. 150 Кримінально-процесуального кодексу України щодо тяжкості злочину (справа про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу): рішення Конституційного Суду України від 08 лип. 2003 р. // Вісник Конституційного. Суду України. — 2003. — № 3. — Ст. 34.

8. Рішення у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України “Про міліцію” (справа про строки адміністративного затримання) [Електронний ресурс]: рішення Конституційного Суду України від 11 жовт. 2011 р. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-11

9. Рішення по справі «Свершов проти України»: рішення Європейського Суду з прав людини від 27 лист. 2008 р. // Офіційний вісник України. — 2009. — № 39. — Ст. 1344.

10. Рішення по справі «Ткачов проти України» Рішення Європейського Суду з прав людини від 13 груд. 2007 р. // Офіційний вісник України. — 2008. — № 31. — Ст. 1031.

11. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства (зі змінами та доповненнями): постан. Пленуму Верховного Суду України від 25 квіт. 2003 р. № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К.: ПАЛИВОДА А. В., 2010. — С. 247—256.

12. Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов'язаних з екстрадицією: постан. Пленуму Верховного Суду України від 08 жовт. 2004 р. № 16 // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 3 (37). — С. 6—10.

13. Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві: постан. Пленуму Верховного Суду України від 24 жовт. 2003 р. № 8 // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6 (40). — С. 20—24.

14. Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу: постан. Пленуму Верховного Суду України від 26 берез. 1999 р. № 6, зі змінами, внес. згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 черв. 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 3. — С. 10—13.

15. Про дотримання встановлених законом строків досудового слідства та тримання обвинувачених під вартою: вказівка Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ, ДПА України від 27 квіт. 2004 р. № 04/1−229.

16. Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину від 13.07.1976 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1976. — № 29. — Ст. 426.

17. Баулін О. В. Затримання та взяття під варту в Україні: стан, проблеми удосконалення законодавства та практики його застосування: посіб. / [О. В. Баулін, О. В. Беца, М. І. Сірий та ін.]. — К.: Атіка, 2002. — 96 с.

18. Білоусов О. І. Затримання підозрюваного у кримінальному процесі: [монографія] / О. І. Білоусов, С. М. Смоков. — Одеса: [б. в.], 2009. — 112 с.

19. Благодир А. А.Застосування примусу під час провадження слідчих дій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність»/ А. А. Благодир. — К., 2009. — 17 с.

20. Борисов В. І. Проблеми затримання та взяття під варту на досудовому провадженні по кримінальній справі: [монографія] / В. І. Борисов, Н. В. Глинська, В. С. Зеленецький, О. Г. Шило. — Х.: Сх.-регіон. центр гуманітар.-освіт. ініціатив, 2005. — С. 352.

21. Бортновська З. Реалізація права на свободу і особисту недоторканність в українському кримінальному процесі / З. Бортновська // Право України. — 2003. — № 10. — С. 104—107.

22. Буланова Н. В. Заключение под стражу при предварительном расследовании преступлений: [науч.-метод. пособ.] / Буланова Н. В. — М.: Юрлитинформ, 2005. — 256 с.

23. Ветрова Г. Н. Уголовно−процессуальная ответственность / Ветрова Г. Н.; отв. ред. А. М. Ларин. — М.: Наука, 1987. — 112 с.

24. Галаган В. І. Застосування деяких заходів процесуального примусу у світлі додержання конституційних прав і свобод людини / В. І. Галаган // Вісник Верховного Суду України. — 2002. — № 1. — С. 59—63.

25. Грошевой Ю. М. Досудове розслідування кримінальних справ: [навч.-практ. посіб.] / Ю. М. Грошевой, В. В. Вапнярчук, О. В. Капліна, О. Г. Шило; за заг. ред. Ю. М. Грошевого. — Х.: Фінн, 2009. — С. 130—187.

26. Данченко Т. Застава: історія розвитку та проблеми застосування / Т. Данченко // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 1. — С. 106—108.

27. Дубинский А. Я. Меры пресечения в советском уголовном процессе / А. Я. Дубинский, В. А. Сербулов. — К.: КВШ МВД СССР, 1980. — 52 с.

28. Дуванський О. Затримання особи та обрання їй запобіжного заходу у вигляді взяття під варту: у чинному КПК України та у його проекті / О. Дуванський // Право України. — 2005. — № 6. — С. 61—63.

29. Застосування запобіжних заходів, альтернативних взяттю під варту, у кримінальному судочинстві України: [посіб. викладача] / Н. М. Ахтирська, О. Ю. Костюченко, Д. В. Кухнюк, В. Д. Новіков. — К.: Конус-Ю, 2009. — 236 с.

30. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / [Борисов В. І., Глинська Н. В., Зеленецький В. С., Шило О. Г.]. — Х.: Східно−регіональний центр гуманітарно−освітніх ініціатив, 2004. — 160 с.

31. Ільченко С. Роль суду на досудових стадіях провадження кримінальних справ в аспекті обмеження конституційного права особи на недоторканність житла й іншого володіння / С. Ільченко // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 1. — С. 115—119.

32.Коврига З. Ф. Уголовно-процессуальная ответственность / Коврига З. Ф. — Воронеж: Воронеж. ун-т, 1984. — 191 с.

33. Маляренко В. Т. До питання про запобіжні заходи в кримінальному процесі / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. — 2000. — № 4. — С. 41—44.

34. Маляренко В. Т. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства / В. Т. Маляренко // Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку: [навч. посіб.]: Вибрані наукові праці. — К.: Ін Юре, 2004. — С. 21.

35. Молдован А.В. Кримінальний процес України /текст/: Навч.посіб./ М75 А.В.Молдован, С.М.Мельник –К.: Центр учбової літератури, 2013. – 368 с.

36. Петрухин И. Л. Судебная власть: контроль за расследованием преступлений / Петрухин И. Л. — М.: ТК Велби: Проспект, 2008. — 288 с.

37. Пилипчук П. П. Обрання судом запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в стадії досудового розслідування кримінальної справи / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України. — 2001. — № 6. — С. 44—49.

38. Рожнова В. В. Застосування заходів процесуального примусу, пов’язаних з ізоляцією особи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. В. Рожнова. — К., 2003. — 18 с.

39. Рожнова В. В. Поміщення особи у медичний заклад: пропозиції до нового КПК України / В. В. Рожнова // Право і безпека. — Х., 2003. — № 4.

40. Рожнова В. В. Щодо поняття “затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину” // Право України. — 2001. — № 8. — С. 86—89.

41. Смоков С. М. Гарантії застосування заходів кримінально-процесуального примусу у кримінальному судочинстві України: [монографія] / С. М. Смоков, К. Г. Горелкіна. — Одеса: Астропринт, 2012. — 152 с.

42. Тищенко О. І. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту: проблеми обрання та оскарження в досудовому провадженні по кримінальній справі: [монографія] / Тищенко О. І. — Х.: Фінн, 2008. — 176 с.

Методичні рекомендації до проведення семінарського заняття

Здійснення кримінально-процесуальної діяльності часом пов’язане з застосуванням державними органами, що ведуть процес, примусу відносно громадян, що залучені до кримінального судочинства. У ряді випадків учасники процесу та інші суб’єкти заважають розслідуванню і вирішенню кримінальних справ, не виконують процесуальні обов’язки, або своїми діями порушують порядок провадження у справі.

Для забезпечення розслідування закон передбачає систему заходів забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження за своїм характером не однакові, їх застосування переслідує різну мету. В залежності від таких обставин є підстави для класифікації заходів кримінально-процесуального примусу. Підготовка відповіді на перше запитання вимагає вивчення відповідних розділів підручника, а також ст.ст. 7³, 98¹, 106, 126, 136, 147, 148-165, 177, 178, 193, 205, 272, 165², 436 КПК. Необхідне засвоєння першого питання припускає уміння відобразити співвідношення понять: “заходи кримінально-процесуального примусу” – “запобіжні заходи”.

При обговоренні змісту конкретних заходів забезпечення кримінального провадження рекомендується дотримуватись такої послідовності:

а) підстави і мета застосування;

б) суб’єкти, що мають право застосовувати захід забезпечення кримінального провадження;

в) особи, відносно яких може застосовуватись конкретний захід забезпечення кримінального провадження;

г) порядок процесуального оформлення застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Зміст запобіжних заходів, що являються складовою частиною заходів забезпечення кримінального провадження, відноситься до обговорення третього питання заняття.

Підготовку до другого питання семінару слід розпочати в вивчення ч. 1 і ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 132 КПК. Важливо звернути увагу на те, що “підстави” застосування запобіжних заходів і “мета” застосування – відрізняються за змістом категорії.

Під час заняття необхідно показати їх співвідношення крім того, слід пам’ятати, що запобіжні заходи, як правило, застосовуються до обвинуваченого, і тільки у виключних випадках – до підозрюваного. Саме цим відрізняються заходи забезпечення кримінального провадження, які застосовуються не тільки відносно підозрюваного та обвинуваченого, але і потерпілого, цивільного позивача, свідка. Обираючи захід забезпечення кримінального провадження, окрім підстав, що вказані у ч. 1 ст. 132 КПК, необхідно врахувати обставини, перелічені у ч. 3 ст. 132 та ст. 178 КПК.

Кримінально-процесуальним законодавством передбачений вичерпний перелік запобіжних заходів (ст. 176 КПК). Зміст кожного запобіжного заходу розкривається у спеціальних нормах (ст.ст. 179-183 КПК).

Розглядаючи такий запобіжний захід, як взяття під варту, важливо звернути увагу на питання оскарження до апеляційного суду постанови судді про обрання цього запобіжного заходу.

Процесуальний порядок обрання запобіжних заходів відображений у ст. 184 КПК. На занятті слід звернути увагу на зміст і форму постанови про застосування запобіжних заходів, а також перелікувати вимоги, що пред’являються до увідної, описової і результативної частини такої постанови.

Під час провадження у кримінальній справі обраний запобіжний захід обвинуваченому (підозрюваному), в залежності від обставин справ, може бути скасований або змінений. З метою засвоєння процесуального порядку зміни або скасування запобіжного заходу необхідно вивчити ст. 200 КПК.

Завдання для практичного заняття

1. Під час розслідування кримінального провадження про розкрадання матеріальних цінностей з крамниці, слідчий запросив продавців Травкіну та Чадову для допиту. Але у призначений час Чадова не з’явилась. Не з’явилась вона і тоді, коли слідчий направив їй повістку вдруге. Після чого слідчий склав постанову про привід Чадової, доручив черговому райвідділу примусово доставити її наступного дня о 9 годині ранку. Виконуючи постанову слідчого черговим нарядом о 7 годині ранку Чадова було доставлена у райвідділ, обурена такими діями робітників міліції, повідомила, що вона хвора, а з нею поводяться як з винуватою, того ж дня Чадова звернулась до прокурора зі скаргою.

Чи обґрунтована скарга Чадової?

2. Краско визнаний потерпілим у справі про розбійний напад, допитаний як потерпілий дав детальні пояснення про обставини скоєного злочину. Коли був затриманий підозрюваний Адамов. Слідчий вирішив пред’явити його Краско для впізнання. Але потерпілий відмовився з’явитись на виклик слідчого і пояснив, що до своїх показань йому нічого доповнити, він все розказав.

Яке рішення необхідно прийняти слідчому?

3. Завідуюча крамницею Попова і продавець Сизов, що обвинувачувались у розкрадання грошових коштів шляхом присвоєння, використовуючи своє службове становище, перешкоджали слідчому в провадженні слідчих дій, намагаючись переховати і знищити документи, впливали на свідків.

Яке рішення необхідно прийняти слідчому за таких обставин?

4. Під час допиту потерпілої по кримінальній справі про зґвалтування було встановлено, що вона бачила на грудях у чоловіка, який на неї напав, татуювання у вигляді птаха. За підозрою у вчиненні цього злочину був затриманий Титов. Після його допиту як підозрюваного слідчий склав постанову про освідування з метою виявлення на грудях Титова особливих прикмет, про які розповіла потерпіла. Але Титов заявив, що роздягатись не буде у присутності слідчого і він не має бажання щоб його тіло хтось розглядав.

Як необхідно поступити слідчому?