від вантажовідправників конкретним вантажоодержувачам

3. ВИБІР РУХОМОГО СКЛАДУ

3.1 Вибір спеціалізації та оптимальної вантажопідйомності рухомого складу

Важливою задачею організації перевезень є вибір ефективних транспортних засобів, що найбільш повно відповідають конкретним умовам виконання перевезень.

Задача вибору оптимального або ефективного рухомого складу складається із двох взаємопов’язаних задач, тому в курсовому проекті необхідно:

- визначити спеціалізацію рухомого складу в залежності від виду;

- здійснити вибір оптимальної вантажопідйомності рухомого складу.

3.2 Технічна характеристика автомобіля

Навести характеристику обраного автомобіля та його технічні параметри подати у вигляді таблиці.

4. МАРШРУТИЗАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

4.1 Формування раціональної маршрутної мережі перевезення

вантажів в внутрішньому сполученні методом найкоротшої зв’язуючої мережі

У розрахунково-пояснювальній записці наводиться методика визначення НЗМ, таблицю відстаней між усіма суміжними пунктами, які беруть участь у транспортному процесі, таблицю ланок і схему НЗМ.

4.2 Вибір маршрутів руху автомобілів

Задача визначення раціонального маршруту завезення вантажів ґрунтується на класичній математичній задачі визначення кільцевого маршруту, що проходить через кілька пунктів, за умови, що кожний пункт відвідується лише раз і кінцевий пункт співпадає із початковим. Оптимальним називають маршрут, на якому залежно від поставленої мети досягаються мінімальні затрати часу на доставку вантажу.

Вибір розвізних маршрутів виконують з використанням НЗМ.

Доцільність вибору одного з двох варіантів розвізних маршрутів визначають за сумарними пробігами автомобілів. Послідовність об’їзду пунктів завозу, зазначених у маршрутах, перевіряємо методом підсумовування по стовпцях.

Техніко – експлуатаційні показники роботи автомобілів на розвізних маршрутах:

де q – вантажопідйомність автомобіля, т;

n_з – кількість пунктів завозу

, т

, т

, км

, км

Результати маршрутизації дрібнопартіонних перевезень зводять у табл.4.1

Таблиця 4.1

Результати розрахунків техніко-експлуатаційних показників роботи автомобілів на розвізних маршрутах

Маршрут	Довжина маршруту, lм, км	К-сть пунктів завозу, n3	Сумар. обсяг завозу вантажу , т	Коеф. викорис. вантажопідйом. при розвозі	Середній розмір партії вантажу що завозиться , т	Сумарний обсяг збору тари , т	Коеф. супут нього збору   k3	Сер. відстань доставки , км	Сер. відстань між суміжн. пунктами завозу   , км

4.3 Експлуатаційні показники використання рухомого складу

Для дрібнопартіонних перевезень значення експлуатаційних показників по кожному маршруту і в цілому по проекту визначають у такій послідовності.

На маршруті:

1) Час однієї їздки автомобіля

, год.; (4.1)

2) Кількість їздок на добу

; (4.2)

3) Тривалість роботи автомобіля

, год (4.3)

4) Добова продуктивність автомобіля

, т.;

, ткм; (4.4)

5) На маршруті працює 1 автомобіль

А_е=1; (4.5)

6) Автомобіле-години в експлуатації

; (4.6)

7) Загальний пробіг автомобіля

, км; (4.7)

8) Фактичний обсяг перевезень

Вантажу , т;

Тари , т; (4.8)

9) Фактичний вантажообіг

Вантажу , ткм;

Тари , ткм (4.9)

За проектом:

1) показники: кількість їздок , кількість автомобілів на маршрутах А_е, автомобіле–години в експлуатації АГ_е, загальний пробіг автомобілів L_заг, фактичний обсяг перевезень Р_ф^В, Р_ф^Т, фактичний вантажообіг W_ф^В, W_ф^Т визначаються як сума цих показників по кожному маршруту;

2) тривалість роботи автомобіля

год (4.10)

3) середня довжина маршрута

км (4.11)

4) середнє значення коефіцієнта використання вантажопідйомності

(4.12)

5) середній розмір партії вантажу, що завозиться

т (4.13)

6) середній час однієї їздки автомобіля:

, (4.14)

7) середньодобові продуктивності автомобіля:

в тонах: ; (4.15)

в тонно-кілометрах: ; (4.16)

Результати розрахунків заносять у табл.4.2

Таблиця 4.2

Експлуатаційні показники використання рухомого

складу на маршрутах

Показники	Умов позначення	Маршрут	За проектом
		…	n
1)Час однієї їздки автомобіля
2) кількість їздок за добу
3) тривалість роботи автомобіля
4) добова продуктив- ність автомобіля
5) кількість автомобілів на маршруті
6) автомобіле-години в експлуатації
7)загальний пробіг автомобіля
8) фактичний обсяг перевезень: а) вантажу б) тари
9)фактичний вантажо- обіг: а) вантажу б) тари
10)середня довжина маршрута
11)середнє значення коефіцієнта використання вантажопідйомності
12)середній розмір партії вантажу, що завозиться

5.ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕХАНІЗАЦІЯ НАВАНТАЖУВАЛЬНО – РОЗААНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ

5.1. Транспортно-технологічна схема перевезень

Транспортно-технологічна схема – важливий елемент розробки технології перевезень вантажів. Кожна транспортно-технологічна схема може бути представлена у вигляді набору типових операцій, сформованих у блоки. Із цих блоків формується весь технологічний ланцюжок. Основними факторами, що визначають вибір транспортно-технологічних схем, є вид вантажу, який перевозиться, і умови його виробництва та споживання.

У розрахунково-пояснювальній записці необхідно навести транспортно-технологічну схему перевезень, які проектуються із описом організації виконання навантажувально розвантажувальних робіт і технічними характеристиками засобів механізації.

5.2. Особливості організації роботи навантажувально - розвантажувальних засобів

Оскільки, навантажувально-розвантажувальні операції є невідємним елементом транспортно-технологічного процесу доставки вантажу, то в даному пункті курсового проекту необхідно розглянути: основнi елементи, що входять

до складу операцiй навантаження-розвантаження, а також склад виробничого процесу та способи виконання навантажувально-розвантажувальних робiт.

6. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

6.1 Визначення доходів

6.1.1. Доходи від перевезень

Сумарні доходи від виконання перевезень:

(6.1)

При цьому, доходи від виконання перевезень вантажу Д_і^В і-му вантажоодержувачу і тари від нього Д_і^Т в зворотному напрямку розраховують таким чином:

;

; (6.2)

де Р_доб^В, Р_доб^Т – добовий обсяг перевезень відповідно вантажу і тари, т

t^В, t^Т – тариф за перевезення відповідно 1 т вантажу і тари, грн.;

k_і^Д – коефіцієнт індексації доходів.

6.1.2 Доходи від роботи спеціалізованого рухомого складу:

грн (6.3)

6.1.3 Доходи від експедиторських операцій:

грн. (6.4)

6.1.4 Загальна сума доходів

грн. (6.5)

6.2. Визначення затрат

Загальні витрати розраховують в такий спосіб:

(6.6)

При цьому собівартість перевезення 1 т вантажу за проектом визначають за математичною залежністю:

, (6.7)

де С`_км – витрати на 1 км пробігу автомобіля з урахуванням індексації цін, грн./км.

6.3. Загальний прибуток

грн. (6.9)

де - норматив відрахувань від суми загальних доходів на будівництво та реконструкцію авто доріг.

6.4. Економічний ефект перевезень

Продуктивність одного облікового автомобіля за існуючих в АТП показниках

т/год (6.10)

Потрібна кількість авто для виконання запроектованої програми перевезень за існуючих в АТП показниках

(6.11)

Капітальні вкладення в рухомий склад за існуючих в АТП показниках

(6.12)

Капітальні вкладення в рухомий склад за проектом

(6.13)

Загальний економічний ефект від впровадження раціональної організації перевезень

(6.14)

де S_т^атп – собівартість перевезення 1 т вантажу при існуючих в АТП показниках, грн./т.;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень

7. ВИСНОВКИ

Результати виконання курсового проекту зробити порівняльний аналіз техніко-експлуатаційних показників АТП і проекту, сформулювати висновки про доцільність удосконалення організації транспортного процесу та дати рекомендації до запровадження раціональної організації перевезень.

Додатки

Додаток А

Характеристики рухомого складу

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. – 2-е изд.,перераб. и доп. – К.: Выща шк., 1986.- 447с.

2. Перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. – К.: Український інформаційно-правовий центр, 1997 р. – 132 с.

3. Краткий автомобильный справочник. – М.: НИИАТ, 1998.

4. Прейскурант №13-01-02. Тарифы на перевозку грузов и другие услуги, выполняемые автомобильным транспортом. – К.: Госкомцен УССР, 1989. – 56 с.

5. Справочник инженера-экономиста автомобильного транспорта. / Под общей ред. С.Л. Голованенко. – М.: Транспорт, 1984. – 320 с.