Групи елементів фінансових звітів та їх визначення

При узгодженні цих питань керівництво підприємства приймає рішення про те, відображати конкретний показник діяльності в звітності або тільки розкрити його в Примітках до звітності.

Так, нараховуючи штрафи, пені у складі розрахунків з іншими дебіторами нема потреби чекати підтвердження боржника або арбітражного суду (чи іншого органу управління), бо на одержання відповідної суми підприємство має право згідно законодавству (або безпосередньо за договором поставки або підряду).

Інший приклад. На початку 2009р. підприємство придбало у банку строком на 3 роки депозитний сертифікат під 12 % річних за 50 тис. грн., визначив його як ДФІ (довгострокові фінансові інвестиції). 31.12.2009 р. були отримані відсотки в сумі 6 тис. грн., а в 2010 р. банк визнано банкрутом.

Оскільки банк банкрут і підприємство навряд чи отримає економічну вигоду у вигляді відсотків у майбутньому, такий фінансовий інструмент (депозитний сертифікат) не можна класифікувати як актив (ДФІ) і відображати у складі активів у Балансі. Його треба списати на витрати звітного періоду.

В законі „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні” економічна вигода прямо пов’язана з можливістю одержання грошових коштів від використаних активів.

Однак, економічна вигода може бути отримана підприємством не тільки в сумі грошових коштів безпосередньо, але й непрямим шляхом:

§ використання активів в виробництві продукції (товарів, послуг) с метою їх подальшого продажу;

§ обмін на інші активи;

§ використання активів для погашення кредиторської заборгованості

§ розподіл активів між власниками підприємства

§ зменшення відтоку грошових коштів шляхом введення нової технології;

§ оптимізація податкової політики підприємства

§ інші засоби

Другий критерій допомагає визначитись з тим, чи будуть результати господарської операції відображені в фінансових звітах, чи тільки в примітках до них (мова йдеться тільки про суттєву інформацію).

Наприклад, підприємство придбало матеріали для виробничого використання, тобто для виробництва та реалізації продукції з надією отримати майбутні економічні вигоди.

Їх вартість визначена в договорі на поставку і в документах на оплату, тому такі активи будуть відображені в балансі.

В фінансовій звітності повинна бути визначена валюта, в який відображуються елементи звітності, та одиниці її виміру.

Ці вимоги до фінансової звітності стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), а також консолідованої звітності.

Вимоги до складання консолідованої звітності розкриває П(С)БО-20 та використовуються групою підприємств, організацій та інших юридичних осіб, які являють собою дочірні та материнські компанії.

Кожна стаття повинна розглядатися не з точки зору юридичної форми, а з точки зору економічної суттєвості (принцип переваги суттєвості над формою).

Активи можуть мати фізичну форму (основні засоби, незавершене виробництво) або не мати її (НМА), але обов’язково повинні контролюватися підприємством та приносити економічну вигоду. Право власності не є першочерговим при визначенні суттєвості активу (наприклад, активи, що отримуються в фінансову оренду, вже відображують в балансі у складі активів підприємства, хоча на них немає поки що юридичного права власності).

Зобов’язання можуть бути юридично обов’язковими (сума за товари, роботи, послуги) або виникати у ході нормальної ділової практики підтримки добрих стосунків (наприклад, готовність виправити неісправність своєї продукції після завершення гарантійного строку).

Відрізняють поточні та довгострокові зобов’язання.

Врегулювання поточного зобов’язання може відбуватися шляхом:

– виплати грошових коштів;

– передання інших активів;

– заміни одного зобов’язання іншим;

– переведення зобов’язання в капітал (облігацій в акції);

– відмови або втратою кредитором своїх прав.

До складу власного капіталу (ВК) відносять засоби, внесені акціонерами, нерозподілений прибуток, резерви, що забезпечують підтримку капіталу (переоцінка).

В поняття доходу включають не тільки виручку, що виникла в ході звичайної діяльності, в тому числі продажу, але й роялті, відсотки, дивіденди, орендну платню, інші доходи.

В поняття витрат включають збитки та витрати, що виникли в ході звичайної діяльності. (собівартість продажу, заробітну плату, амортизацію).

Збитки – це інші статті, що підпадають під визначення витрат: збитки від стихійного лиха, від реалізації основних засобів, позареалізаційні збитки (курсові різниці).