Вимір взаємного розташування поверхонь вала на приладі типу пБ-250

Вимірювач биття типу пБ-250 (рис. 1) складається з корпуса 1, рухливої 3 і нерухомої 10 центрових бабок і рухливої стійки індикатора 7. Поворотом важеля 4 уліво розфіксувати рухливу бабку 3, По направляючим 2 перемістити рухливу бабку 3 на такий розмір, щоб між центрами 5 і 9 проходила деталь, із зазором 1-2 мм, при утопленому центрі 9, після цього зафіксувати її поворотом важеля 4 управо. Поворотом важеля 11 вправо втопити рухливий центр 9 до упора, установити лівий центровий отвір вала 6 на нерухомий центр 5, поєднуючи вісь правого центрового отвору вала з рухливим центром 9, плавно відпустити важіль 11. Повернути важіль 18 вліво і перемістити підставку 19 у таке положення, щоб індикатор 7 знаходився над що вимірюється поверхнею, після цього зафіксувати підставу 19 поворотом важеля 18. Притримуючи рукою стрижень 14 з індикатором 7, розфіксувати муфту 16 затискачем 17 і встановити наконечник вимірювального стрижня індикатора 7 на контрольовану поверхню вала 6. У такому положенні зафіксувати муфту 16 затискачем 17.

Установка індикатора 7 може здійснюватися за допомогою зміни положення державки 13 і фіксацією її затискачем 12, а також поворотом ручки 15. Необхідно пам'ятати, що при повороті ручки 15 наконечник індикатора переміщається по дузі. У вушку ручки 15 наконечник індикатора переміщається по дузі. У вушку державки 13 за допомогою затискача 20 кріпиться індикатор 7.

Повільно обертаючи вал 6, визначаємо похибку взаємного розташування поверхонь як максимальне відхилення стрілки індикатора. У даному випадку визначаємо неспіввісність поверхні вала щодо його осі (осі центрів).

d

Рис. 1

Вимірювання взаємного розташування поверхонь у призмі (рис. 2). На столик 2, укріплений на підставі I стійки для кріплення індикатора С-IV, установити призму 3 із контрольованою деталлю 4.

У вушко стрижня 10 встановити індикатор 6 і зафіксувати його затискачем 5. Притримуючи рукою стержень 10, відпустити затискач 7 муфти 11 і встановити індикатор 6 на необхідну висоту, переміщуючи муфти 11 по стійці 8, після чого зафіксувати муфту затискачем 7. Притримуючи рукою індикатор 6, відпустити затискач 9 і висунути стрижень 10 до зіткнення вимірювального стрижня індикатора б із поверхнею вала 4. Після цього зафіксувати положення стрижня 10 затискачем 9. При цьому необхідно мати на увазі, що наконечник вимірювального стрижня індикатора повинний знаходитися в найвищій точці утворюючого вала. Легко повертаючи вал у призмі, виміряти дійсне значення похибки взаємного розташування поверхонь.

Рис. 2

4. Порядок виконання лабораторної роботи

1. Вивчити креслення деталі і технічні вимоги до неї (додаток).

2. Визначити верхнє і нижнє відхилення, найбільший і найменший граничні розміри контрольованих поверхонь.

3. Виміряти похибку взаємного розташування поверхонь вала на приладі типу пБ-250.

4. Виміряти похибку взаємного розташування поверхонь вала в призмі.

5. Визначити дійсний розмір контрольованої поверхні (мікрометром).

6. Розрахувати додаткову частину і повне значення залежного допуску.

7. Накреслити ескіз деталі, на кресленні технічні вимоги уявити умовним зображенням.

8. Дати висновок про придатність деталі.

9. Оформити протокол лабораторної роботи.

5. Протокол лабораторної роботи

Завдання 1: виміряти взаємне розташування поверхонь вала в центрах.

Завдання 2: виміряти взаємне розміщення поверхонь вала в призмі

6. Питання для самоперевірки

1. Якими показниками, чинниками визначається точність деталей і їхніх з’єднань?

2. Які причини викликають відхилення форми і взаємного розташування поверхонь деталей?

3. Як впливають на якість деталей і їхніх з’єднань, а також на працездатність механізмів: а) відхилення геометричної форми деталей, б) відхилення взаємного розташування поверхонь деталей?

4. Що називають номінальними і реальними: а) профілем, поверхнею, віссю; б) розташуванням елементів деталей?

5. Що називають: а) прилягаючої прямою; б) прилягаючою площиною; в) прилягаючою поверхнею; г) прилягаючим циліндром, д) прилягаючим колом?

6. Що називають відхиленням, допуском і полемо допуску: а) форми поверхні і профілю; б) розташування поверхонь?

7. Яку поверхню, вісь називають базою?

8. Чи може деталь мати декілька баз?

9. Як позначається база на кресленнях?

10. Дайте визначення залежного допуску розташування.

11. Як визначається додаткова частина залежного допуску?

12. Як позначається на кресленнях залежний допуск?

7. Загальні відомості про допуски форми і
розташування поверхонь

Для забезпечення точності, надійності виробів у робочих кресленнях крім указівки граничних відхилень розмірів указуються допуски форми і взаємного розташування поверхонь. Допуски форми і розташування вказуються на кресленнях умовними позначеннями.

Вид допуску форми і розташування повинні бути позначені на кресленні знаком (графічним символом) відповідно до таблиці, приведеної нижче. Знак і чисельне значення або позначення бази вписуються в рамку допуску, розділену на два або три поля, у такому порядку (зліва праворуч):

у першому полі приводять знак допуску відповідно до таблиці; у другому полі вписують числовий розмір допуску в міліметрах (рис.3а); у третьому полі при необхідності вписують літерне позначення бази (рис. 3б).

Якщо допуск ставиться до осі або площини симетрії визначеного елемента, то кінець сполучної лінії повинний збігатися з продовженням розмірної лінії відповідного розміру (рис. 4а, верхнє позначення).

Якщо розмірні лінії креслення дозволяють з'єднати рамку допуску з нормованою і базовою поверхнями, тоді третє поле рамки і база не зображуються на кресленні (рис. 2а, нижнє позначення). На цьому рисунку базою є вісь деталі.

Група допусків	Допуск	Позначення
Допуски форми	Допуск прямолінійності
Допуск площинності
Допуск круглості
Допуск циліндричності
	Допуск профілю поперечного прерізу
Допуски розміщення	Допуск паралельності
Допуск перпендикулярності
Допуск нахилу
Допуск співвісності
Допуск симетричності
Позиційний допуск
Допуск перетину осей
Сумарні допуски та форми розміщення	Допуск радіального биття Допуск торцевого биття Допуск биття в заданому напрямку
Допуск повного радіаль­ного биття або допуск повного торцевого биття
Допуск форми заданого профілю
Допуск форми заданої поверхні

Рис. 3

Рис. 4

Рис. 5

Якщо допуск ставиться до поверхні або її профілю, а не до осі елемента, то стрілку розташовують на відстані від кінця розмірної лінії (розмірної стрілки), як показано на рис. 4б. На цьому рисунку базою є зовнішня поверхня шийки меншого діаметра.

Якщо в з'єднаннях із гарантованим зазором основною вимогою є збирання деталей, то призначаються залежні допуски. Залежним називається допуск розташування, чисельне значення котрого поперемінно для різноманітних деталей, виготовлених по даному кресленню, і залежить від дійсних розмірів нормованого або базового елементів. Залежний допуск умовно позначається М. На кресленнях залежний допуск задається мінімальним значенням. Позначення залежного допуску контрольованої поверхні приведене на рис. 5а, залежний допуск контрольованої і базової поверхні - на рис. 5б.

Значення залежного допуску, зазначене на кресленні, можна перевищувати на розмір відхилення дійсного розміру контрольованого або базового елемента деталі від прохідної межі. Прохідною межею для вала є найбільший граничний розмір, а для отвору - найменший граничний розмір. Повне значення залежного допуску

Тзав = Тmin + Тдоп,

де Тmin - мінімальне значення допуску, зазначене в кресленні;

Тдоп - додаткове значення допуску, що залежить від дійсних розмірів контрольованої або базової поверхонь даної деталі.

Додаткова частина залежного допуску для вала

Тдоп = dmax - dд,

де dmax - найбільший граничний розмір контрольованої або базової поверхонь вала;

dд - дійсні розміри контрольованої або базової поверхонь вала.

Додаткова частина залежного допуску для отвору

Тдоп = Dд - Dmin,

де Dд - дійсні розміри контрольованої або базової поверхні отвору;

Dmin - найменші граничні розміри контрольованої або базової поверхні отвору.