Актуальність теми

Актуальність роботи для розвитку відповідної галузі науки обґрунтовують шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими рішеннями проблеми (наукового завдання).

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним, достатньо кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання. Основними аспектами актуальності психологічного дослідження, частіше за все, є такі:

1. Необхідність доповнення теоретичних відомостей про явище, що вивчається. Нові дані дозволяють прояснити природу явища в існуючих уявленнях, зняти протиріччя, що мають місце.

2. Потреба в нових фактах, які дозволяють розширити теорію і сферу її застосування.

3. Недостатність методик, що мають більш широкі можливості і ефективність психологічного впливу, навчання, тренування, лікування, реабілітації і т. ін.

4. Потреба в більш ефективних психодіагностичних і дослідницьких методиках, здатних забезпечити отримання нових даних.

5. Необхідність доповнення або переробки психологічних теорій, концепцій, рекомендацій з метою більш повного використання їх представниками інших наук і в практиці.

2. Об’єкт дослідження – це обране для вивчення процес або явище, що породжує проблемну ситуацію.

3. Предмет дослідження – це певна частина, окремі сторони, властивості або відношення об’єкта. Об’єкт та предмет співвідносяться як загальне і часткове. Основна увага студента має бути спрямована саме на предмет, оскільки він визначає тему роботи, вказаної на титульному аркуші як її назва.

Наступним кроком є визначення мети та завдань дослідження.

4. Мета дослідження — очікуваний результат роботи, який дозволить вирішити визначену проблему. Під час визначення мети не слід використовувати формулювання “Дослідження...”, “Вивчення...”, оскільки це відображає шлях досягнення, а не кінцевий результат.

Можливою метою психологічного дослідження можуть бути:

· Визначення характеристики явища, яке вивчається. Підставою для постановки такої мети можуть бути знайдена в літературному огляді неповнота опису психічного явища або суперечності між емпіричними даними різних авторів. Неповнота опису може бути виявлена і при спробі скласти цілісну картину явища, спираючись на вибрану методологію. Слід подумати про те, які саме характеристики вивчаються. Важливо, щоб цей набір не був випадковим, відносився б до одному або декількох аспектів явища, яке вивчається. Бажано вказати також, яке значення має його вивчення: теоретичне, методичне, практичне, прикладне.

· Виявлення взаємозв'язку психічних явищ. Слід підкреслити що встановлення самого факту існування зв'язку недостатньо оскільки положення про єдність психіки давно прийнято в психології і не потребує додаткових доказах. Дослідження взаємозв'язків припускає визначення їх особливостей: тісноти спрямованості, стійкості, загальної структури і т.п.

· Вивчення вікової динаміки явища. Дослідження процесів зростання, дозрівання і розвитку, віковій мінливості психіки завжди мало величезне теоретичне і практичне значення. Проведення досліджень, орієнтованих на змінну «вік», носить специфічний характер і припускає використовування двох основних методів: вікових «поперечних або «подовжніх» зрізів».

· Опис нового феномена, ефекту. Частіше за все новий феномен відкривають в ході емпіричного дослідження, яке проводиться, перевірки гіпотези. Він може бути зафіксований, тому що був очікуваним, а може бути помічений уважним, вдумливим дослідником при рішенні інших задач. Задачами дослідження при досягненні такого роду мети можуть бути: виявлення чинників, що визначають наявність або відсутність ефекту, визначення сили його прояву, умов існування ефекту, різноманітності проявів, їх стійкості, теоретичне пояснення феномена.

· Відкриття нової (іншої) природи явища. Дослідник окреслює клас явищ, які будуть для нього предметом розгляду. Потім відзначає суперечність, недостатність пояснення суті явищ даного класу, вводить нові терміни, зв'язуючи їх між собою. Початківця дослідника часто підстерігає помилка на шляху створення нового пояснення. Помилка ця зустрічається в тих випадках, коли автор переказує своїми словами вже опубліковане, використовуючи при цьому не нові терміни, а лише нові синоніми або переносячи акценти на феномени, яким раніше було відведено рядове, підлегле положення.

· Створення класифікації, типології. Розробка класифікації припускає перш за все пошук і обґрунтовування критеріїв класифікації, окреслювання області явищ, охоплюваних класифікацією, яка у свою чергу повинна бути ясно співвіднесена з певною теорією.

· Створення психологічної методики. Необхідність розробки нової методики може бути обумовлена багатьма причинами. Безперечну наукову або прикладну цінність дана робота може мати для обґрунтовування самої можливості вимірювання параметрів явища, підвищення точності і надійності вимірювань, скорочення часу обстеження і т.п. Рекомендувати ж створену методику до широкого застосування можна лише в тому разі, за рідкісним виключенням, якщо здійснені всі ці етапи випробування її. Як правило, це відноситься і до задачі адаптації зарубіжних методик, для чого необхідний комплекс психометричних перевірок, а не просто переклад на українську мову стимульного матеріалу і текстів інтерпретації.

· Доказ ефективності розробленої психокорекційної методики. Така мета досяжна лише в експериментальній процедурі з використанням контрольної групи і при дотриманні інших вимог до обґрунтованості висновків з отриманих результатів. Необхідно, як мінімум, довести, що саме дане корекційне втручання є чинником, яке обумовлює очікувані зміни, і що ці зміни дійсно відображають поліпшення в тій або іншій області психічних процесів.

5. Одним із елементів методологічної частини програми є гіпотеза, тобто обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення певних фактів, явищ, процесів, і потребує підтвердження або спростування.

6. Зміст і характер завдань залежать від специфіки роботи, але здебільшого одне із завдань передбачає вивчення природи, структури, законів функціонування або розвитку об’єкта; друге – розкриття способів його вдосконалення.

Визначення завдань – це вибір шляхів і засобів досягнення мети дослідження. Серед задач дослідження повинні бути як ті, які забезпечать знаходження нових фактів, так і ті, які допоможуть включити їх в систему наявних психологічних знань.

Помилка студентів, що часто зустрічається, виникає унаслідок невміння розрізняти задачі дослідження і етапи його організації. Звичайно, вони взаємозв'язані, але, формулюючи задачі дослідження, потрібно не описувати свої дії (аналіз літератури, збір емпіричних даних, їх аналіз, формулювання висновків і т.п.), а розкривати, для чого Ви здійснюєте кожну з цих дій і як це сприяє досягненню загальної мети дослідження.

7. База дослідження. Вказується кількість респондентів, колективи, у яких використовувались методи практичної психології, та інші показники, що характеризують базу дослідження.

8. Структура роботи. Вказується з яких частин складається робота, загальний обсяг (список використаних джерел і додатки не входять до загального обсягу, хоча й мають спільну нумерацію за текстом), кількість літературних джерел, додатків, таблиць та ілюстрацій, які містить курсова робота.

ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Процес виконання курсової роботи поділяється на декілька етапів, а саме:

Ø вибір теми курсової роботи;

Ø добір літератури;

Ø уточнення програми дослідження;

Ø виконання теоретичної частини;

Ø виконання практичної частини;

Ø формування тексту курсової роботи (написання тексту, рубрикація тексту, редагування заголовків, цитування й переказ, таблиці, ілюстрації, перелік, оформлення списку використаних джерел, додатки);

Ø оформлення роботи;

Ø захист курсової роботи.

Вибір теми є першим і дуже відповідальним етапом виконання курсової роботи, від якого великою мірою зале­жить її успіх. Тематику курсових робіт розробляє й про­понує студентам кафедра. Вона також призначає науко­вого керівника, який надає наукові й методичні консультації, контролює виконання роботи й готує висно­вок про її готовність до захисту.

Список тем курсових робіт є досить об'ємним, він охо­плює всі найважливіші питання відповідного курсу. Про­те студент може просити дозволу писати роботу за влас­ною темою, яка не входить до списку рекомендованих кафедрою.

Вибравши тему, слід уважно перечитати літературу до неї, рекомендовану науковим керівником, щоб зрозуміти її смисл і основний результат, а також чітко ви­значити межі дослідження. Для цього потрібно відповісти на два запитання:

1) про що йтиме мова в курсовій робо­ті (відповідь на це питання дасть уявлення про об'єкт та предмет дослідження);

2) що саме буде в ній стверджува­тися (це питання дасть змогу з'ясувати мету або основ­ний результат роботи).

Вибираючи тему курсової роботи з тематики, запропонованої кафедрою, студент повинен зорієнтуватись у тому, щоб дослідження, здійснене в процесі розробки курсової роботи, можливо було продовжити в подальших наукових пошуках.

Добір літератури. Після того як тема роботи вибрана й осмислена, потріб­но проаналізувати стан розробки визначеної проблеми сучасною наукою та з'ясувати, які методи використовува­ли для її вивчення інші дослідники. Для цього слід насамперед підібрати наукову літературу за темою дослідження.

Студент, який починає написання курсової роботи, за­звичай уже має невеликий список літературних джерел. Це література, рекомендована викладачем до відповідної лекції і науковим керівником. Проте цих джерел, як пра­вило, недостатньо для написання курсової роботи. Необ­хідну літературу студент розшукує самостійно. Наукові праці з теми дослідження можна знайти в біб­ліотеці та в електронній інформаційній мережі Інтернет. Вивчення літератури доцільно починати з праць зага­льного, оглядового характеру: відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у яких матеріал викла­дено в найбільш доступній формі. Такий підхід дає змогу спочатку ознайомитися з коротким і найбільш загальним викладом теми, зосередити увагу на основних питаннях. Усвідомивши логіку теми, можна переходити до спеціаль­них, вужчих досліджень.

Уточнення програми дослідження. Ознайомлення з літературою має завершитися її попе­реднім аналізом, який виявить повноту й глибину її дослі­дження, головні вимоги до ії вивчення, аспекти проблеми, які є предметом полеміки різних дослідників, питання, що чекають свого вирішення, а також оцінить висновки та рекомендації щодо їх розв'язання. Такий аналіз дає змо­гу ще раз уточнити об'єкт, предмет, мету і конкретні за­вдання дослідження і сформулювати попередній варіант гіпотези дослідження, який буде конкретизовано на на­ступних етапах виконання роботи.

У теоретичному огляді, поданому у першому розділі роботи, слід повно і систематично відбити стан досліджуваного питання. Предметом аналізу в огляді повинні бути нові ідеї та проблеми, можливі підходи до розв’язання цих проблем, результати попередніх досліджень з питання, якому присвячено роботу, і з суміжних питань (за необхідності), можливі шляхи вирішення задачі. Теоретичний розділ складається із декількох параграфів, кожний із яких є цілісною, завершеною частиною роботи.

Завершити аналітичний огляд питання бажано обґрунтуванням вибраного напрямку наукової або науково-практичної роботи, доведенням його переваги перед іншими можливими напрямками. Бажано завершити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення дослідження в обраній галузі.

Виконання практичної частини. Виконання практичної частини роботи складається з трьох етапів, що відрізняються завданнями, які вирішуються на кожному з них:

- збирання фактичного матеріалу,

- обробка та аналіз зібраної інформації,

- інтерпретація результатів.

В практичної частині необхідно охарактеризувати вибір бази дослідження (місце і умови проведення дослідження, контингент і число випробовуваних, їх соціальні і психологічні характеристики, наявність експериментальної і контрольної груп і т.д.). Обґрунтувати зв'язок методів і методик.

Студент повинен детально описати етапи і процедури дослідження, указати способи обробки первинних даних.

Великі, складні таблиці і таблиці, які містять проміжні дані обчислень, краще помістити в «Додатки».

Найважливіша мета дослідника на першому етапі — зібрати факти і матеріали. Для цього використовують такі методи, як анкетування, спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, тестування. Вибірка респондентів має складатися не менше ніж 30 осіб. Зібраний емпіричний матеріал слід проаналізувати з погляду загальної мети курсової роботи і конкретних її результатів, використовуючи методи якісного та кількісного аналізу, наприклад, з'ясувати динаміку змін об'єкта, провести класифікацію фактів, їх порівняння й узагаль­нення. Аналізувати слід як позитивні результати, так і помилки та невдачі.

На підставі аналізу формулюються попередні виснов­ки, які мають містити чіткі відповіді на поставлені в до­слідженні завдання. Роблять також висновки щодо під­твердження або спростування гіпотези. Нарешті, слід по­рівняти одержані емпіричні дані з тими, які наводяться в науковій літературі.