Суб’єкти правопорушення – юридичні і фізичні особи

Фізичні особи як суб’єкти правопорушення повинні володіти деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність. Вік настання юридичної відповідальності фізичної особи є різним, що визначено в окремих галузях законодавства.

Суб’єктами кримінального, дисциплінарного, матеріального правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізи­чні особи, а в окремих випадках, встановлених у законодавстві, й юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).

Правопорушення, суб’єктом якого є юридична особа, являє собою не що інше, як винну дію конкретних фізичних осіб, яка призвела до заподіяння певної шкоди. Ним може бути посадова особа підприємства, організації, установи або особа, яка виконує функції керівника організації, капітана морських, річкових і повітряних суден та ін. Така особа іменується в юридичній літературі спеціальним суб’єктом пра­вопорушення. Вона може виступати суб’єктом матеріального і адміністративного правопорушення. Хоча суб’єктом відповідальності в таких випадках виступає юридична особа, це не виключає можливості відшкодування збитків, заподіяних організації внаслідок притягнення її до юридичної відповідальності, самою винною фізичною особою. Наприклад, у ст. 452 ЦК України закріплене положення про те, що особа, яка відшкодувала збитки, завдані з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі сплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом [5, c. 147].

Суб’єкт злочину — це ознаки, які характеризують особу:

а) фізична особа — тільки фізичні особи визнаються суб’єктами злочину, оскільки лише вони є кримінально відповідальними;

б) вік особи — досягнення встановленого Кримінальним Кодексом віку, з якого починається кримінальна відповідальність

загальна дієздатність — з 16 років,

виключна дієздатність— з 14 років,

особлива дієздатність — з 18 років;

в) осудність — здатність особи усвідомлювати та оцінювати суспільне значення своєї дії чи бездіяльності або керувати ними;

г) спеціальні ознаки суб’єкта (спеціальний суб’єкт):

— громадянство;

— посадова особ;,

— військовослужбовець;

— фах;

— особливо небезпечний рецидивіст;

— особа, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі;

— особа, що підлягає призову на строкову військову службу;

— працівник транспорту;

— член виборчої комісії;

— родинні відносини (батьки, діти).

Ознаки, зазначені у пп. а), б) і в) є обов’язковими ознаками суб’єкта злочину.

2. Суб’єктивна сторона - це ознаки, які характеризують правопорушення з його внутрішнього боку:

а) умисел - вчинення злочину навмисно (ст. 8 КК України);

б) необережність - вчинення злочину необережно (ст.9 КК України);

в) мотив злочину - внутрішні спонукання, які є усвідомленою дійсною чи гаданою потребою (наприклад, вбивство з корисливих і хуліганських мотивів);

г) мета злочину - ідеальні зміни в оточенні суб’єкта, яких він намагається досягти вчиненням злочину (наприклад, вбивство з метою приховання іншого злочину) враховуються при кваліфікації правопорушення, визначенні міри покарання;

д) емоції - почуття та переживання суб’єкта під час вчинення правопорушення.

Вина виражається у формі умислу чи необережності:

Умисел: прямий — усвідомлення особою протиправності своєї поведінки та бажання настання шкідливих або небезпечних наслідків;

непрямий - усвідомлення протиправності своєї поведінки, але байдужне ставлення до настання негативних наслідків;

Необережність: протиправна самовпевненість – усвідомлення протиправності свого діяння і легковажний розрахунок на можливість запобігання негативним наслідкам, які в силу обєкт правопорушення.