Методи нормування праці

Якість норм праці залежить від застосовуваного методу нормування. У громадському харчуванні застосовують два методи нормування: дослідно-статистичний і аналітичний.

Дослідно-статистичний метод полягає в тому, що за основу норм, які визначаються, беруть норми часу та виробітку, котрі використовувались на аналогічних роботах у попередній період. При встановленні норм виробітку дослідно-статистичним методом вартість продукції власного виробництва (у гривнях), випущеної працівниками за звітний період, ділять на кількість за цей час людино-годин або людино-днів і одержують у такий спосіб середній фактичний виробіток однієї людини за день або годину. Встановлена в такий спосіб норма виробітку відображає продуктивність праці, досягнуту за минулий період. [ 3, с 52]

Однак розроблені дослідно-статистичним методом норми виробітку не відображають тієї кількості праці, яка необхідна для виконання тієї чи іншої роботи, тому що при вивченні звітних матеріалів за минулий період не можна встановити затрати робочого часу, простої обладнання, виявити недоліки організації праці. Незважаючи на це цей метод широко використовується на невеликих підприємствах, а також на підприємствах, у яких поєднуються виробничі і торговельні функції.

Більш прогресивним є аналітичний (технічний) метод, при якому технологічна операція поділяється на складові і на основі аналізу встановлюється її оптимальна тривалість. Цей метод поділяється на аналітично-дослідницький та аналітично-розрахунковий.

Аналітично-дослідницький метод полягає в тому, що витрати часу на кожний елемент і операцію в цілому визначаються безпосередньо на робочому місці шляхом хронометричних спостережень за операціями, що виконуються кваліфікованими працівниками, тому норми праці, розроблені за таким методом, є науково обґрунтованими.

Аналітично-розрахунковий метод полягає у тому, що витрати часу розраховуються за технічно обґрунтованими нормативами, які розроблені галузевим науково-дослідницьким інститутом. Аналітичний метод дозволяє розробити технічно обґрунтовані нормативи праці на підприємстві з урахуванням фактичних витрат робочого часу, режиму роботи обладнання, досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду. [ 3, с 55]

При аналітичному (розрахунково-аналітичному) методі операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний. Він є основним методом для масового і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів. В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує. Тому його застосовують лише для розрахунку норм на дуже складні операції.

Аналітичний метод має два різновиди:

1) технічний розрахунок норми за нормативами складових елементів норми часу залежно від режимів роботи устаткування, організації обслуговування та виробничих можливостей робочого місця, застосування найкращих, найефективніших методів організації та способів праці.

Розрахунки (відповідно до ступеня диференціації) можуть бути:

- за мікроелементними нормативами;

- за диференційованими нормативами;

- за укрупненими нормативами.

2) технічний розрахунок норми на основі досліджень витрат робочого часу та режимів роботи устаткування у реальних витратах часу та експериментальних режимів роботи устаткування, на засадах чого проектуються раціональні трудовий і виробничий процеси; отримані норми порівнюються з нормативними матеріалами.

Сумарний (досвідно-статистичний) метод має декілька різновидів встановлення норми:

- на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;

- на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи;

- за досвідом особи у встановленні норм праці;

- за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах. [ 3, с 55]

Таким чином, особливістю технічно обґрунтованих норм є застосування розрахункових методів, які дозволяють широко використовувати досягнення науки і техніки, досвід найкращих робітників в удосконаленні праці та виробництва.

Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їх структуру.

Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручні прийоми окремих трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які вирізняються характером і методом виконання роботи, схемою організації робочого місця і трудовими навичками робітника. За допомогою цієї системи можна встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів операції. [ 3, с 57]