Місце світової літератури у фаховій підготовці студента-філолога

У словнику [Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 594.] зазначено, що філолог – це спеціаліст в області філології; той, хто вивчає духовну культуру народу, що є вираженою у мові та закріпленою в літературній творчості, в письмових текстах. Із даного визначення можна зробити висновок, що основними джерелами для пізнання культури певного народу являються його мова та література. Проте вивчення мови лише одного народу є недостатнім для справжньої кваліфікованості, тому існує необхідність зіставлення літературних творів різних країн, порівняння прояву певних літературних явищ у творах письменників різних національностей, діахронічне вивчення літературних епох. Тому підготовка філологів включає вивчення певної іноземної мови та світової літератури.

Місце засвоєння курсу світової літератури у фаховій підготовці вчителя мови і літератури визначається кількома факторами:

1) Світова література – це морально-естетичне підґрунтя мовної діяльності вчителя. Світова література є засобом формування цілісних естетичних уявлень про специфіку мистецтва слова і розвиток літературного процесу, естетичного смаку, умінь розрізняти художню цінність творів тощо. Даний засіб ефективно діятиме у руках вмілого вчителя, який зможе донести красу та багатство світів, відображених у книгах, та пробудити найкращі якості характерів своїх учнів, прищепивши їм правильні моральні орієнтири та естетичний смак.

Наприклад, історія Джен Ейр, втілена на сторінках однойменної книги Шарлотте Бронте, протиставляє найкращі якості характеру головної героїні та її тяжку долю. Однак в кінці повісті вона отримує винагороду за все пережите та стає щасливою. На противагу як закінчується життя Доріана Грея з однойменного роману Оскара Уальда? Життя розставляє крапки над «і» по справедливості, як людина поводила себе, якщо вона піддалась гріховним спокусам, таку долю вона і отримає. Тобто література містить яскраві приклади людей – взірців для наслідування або уникнення, вказуючи на справжні цінні риси характеру, які кожен має прагнути в собі розвивати.

2) Літературні твори є корисно інформативними для майбутніх вчителів мови і літератури, адже містять детальні описи життя в певній країні, в певну епоху, певного соціального класу тощо. Вони дають можливість зануритися в атмосферу, яка в реальному житті є недосяжною для людей через велику відстань чи часовий відрізок.

Наприклад, романи Марка Твена про Тома Соєра («Пригоди Тома Соєра», «Том Соєр за кордоном», «Том Соєр – детектив») відкривають читачам світ Америки середини ХІХ ст. очима дитини, даючи можливість самому «прожити» дитинство в Америці того часу. А Джон Голсуорсі пропонує читачам своєї «Саги про Форсайтів» прожити в Лондоні кінця ХІХ - початку ХХ ст. майже 100-річну історію одного сімейства в трьох поколіннях.

3) Вивчення світової літератури не можливе без звернення до тексту оригіналу. Звичайно текст перекладу є не менш важливим для сприйняття та розуміння твору, але він є пропущеним через свідомість перекладача, тоді як першоджерело авторських думок є оригінальним текстом. Важливим також є те, що найкраще досягнення мови втілене у творі оригіналу, так як письменники – митці слова, які сумлінно підбирають мовні засоби для вираження своїх ідей.

Наприклад, Енн Маккефрі, американська письменниця-фантаст, написала 11 романів «Пернського циклу» у дуже пишномовному стилі, використовуючи безліч мовних архаїзмів, зворотів, багату мову. Тому звернення до її оригінальних творів сприятиме поповненню словникового запасу студента-філолога, осмисленню особливого стилю письменниці та пишності і краси англійської мови. Адже переклад даних романів легше читається та не розкриває всіх особливостей авторської манери.

4) Мова є для філолога одним із основних об’єктів роботи, всі зміни, що в ній відбуваються становлять для майбутніх мовознавців великий інтерес. Відомо, що мова вона змінюється щоденно, набуваючи кількісних чи якісних змін. Вивчення світової літератури із зверненням до оригіналів допомагає при вивчення історії мови або зіставленні літературної і розмовної мови.

Наприклад, читання оригінальних сонетів В. Шекспіра допоможе при вивченні історії англійської мови, продемонструє явища, які були актуальними для мови XVI ст. та вийшли із вжитку згодом (наприклад, займенники thou, thee, thine) тощо. Особисто я, будучи студенткою 3 курсу, досліджувала зміни фонетики мови під час Великого Зсуву голосних, беручи за матеріал дослідження «Кентерберійські розповіді» Джеффрі Чосера, що були написані до даного явища та мова яких не зазнала даних змін.

5) Світова література являється важливою формою виховання. Кожен народ вкладає все найкраще у свій літературний скарб. Завдання вчителя полягає у розкритті виховних можливостей кожного твору задля формування кращих рис характеру учнів.

Наприклад, філософія Е. Хемінгуея в його творі «Старий і море» вчить перемагати в кожній сутичці з життям. С. Моем в романі «Місяць і гріш» вчить розуміти людей, їх вчинки, бути толерантним до інших.

Отже, світова література займає важливе місце у фаховій підготовці студента-філолога, так як являється морально-естетичним підґрунтям його мовної діяльності, джерелом інформації про життя певної країни в певну епоху, джерелом мови, що використовувалась в той час, а зараз представляє інтерес для вивчення та зіставлення, а також світова література має великий виховний ефект, яким вчитель має користуватися в своїй діяльності.

5. Мовне питання під час вивчення світової літератури.

Забезпечення засвоєння творів світової літератури відбувається шляхом знайомства з їхніми перекладами українською мовою, з одного боку може бути дуже корисним для вчителя, а з іншого боку виникає ситуація, коли мовне питання має визначний і досить негативний вплив на осягнення морально-істинної позиції письменника у творі, що розглядається. Тому підготовка майбутнього вчителя має враховувати специфіку перекладу як соціокультуроного феномену і передбачати формування основ перекладацьких вмінь.

Під час вивчення світової літератури для майбутнього вчителя надзвичайно важливим і плідним є порівняльний аналіз оригіналу та перекла­ду. Така робота сприяє розвитку вміння порівнювати літературні явища, допомагає усвідомлювати специфіку художнього перекладу як наслідку діяльності творчої особистості перекладача, а головне — створювати в своїй уяві образ оригіналу.

Робота на порівняльний аналіз оригіналу та перекла­ду спрямовані, з одного боку, на те, щоб виявити, який переклад і чому найбільше відповідає ідейно-художнім особливостям оригіналу, наскільки його ідейна, естетична і стилістична концепція як літературного твору відповідає концепції оригіналу, з іншого – з’ясувати значення окремих елементів твору, їхнє ідейно-художнє навантаження.

Саме тому формування основ перекладацьких вмінь є актуальним. Вчитель усвідомлює не лише сутність художнього перекладу як творчого процесу і його результату, а й глибше розуміє твори, прочитані в оригіналі. Завдяки перекладацьким вмінням вчитель відкриває для себе реалії життя народів зарубіжжя, пізнає їхню істо­рію, духовний світ.

Майбутній вчитель світової літератури повинен врахувувати специфіку перекладу, оскільки розуміння проблеми та ідеї, яка розглядається у художньому творі, осмислюється через переклад, а перекладач передає цю ідею чи проблему крізь призму свого світосприйняття, тому володіючи перекладацьки вміннями вчитель світової літератури має можливість звернутися до оригіналу твору, що дасть змогу більш точно зрозуміти те, що хотів нам сказати автор та глибше проникнутися певною темою.