Основні види цінової дискримінації

В залежності від механізму формування і дії розрізняють три види цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеню, або абсолютна цінова дискримінація існує тоді, коли кожному споживачеві встановлю­ють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо.

Цінова дискримінація другого ступеню полягає у встановленні рівня ціни в залежності від обсягів продажу. Цей спосіб дис­кримінації, як і в попередньому випадку, використовує спадаючу криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовності по­купця платити при збільшенні обсягу.

Цінова дискримінація третього ступеню (на сегментованих ринках) запроваджується монополістом тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так звані елементи ринку.

Сукупний монопольний прибуток у випадку запровадження дискримінації дорівнюватиме площі трикутника P_CBE _C, тоді як споживачі зовсім не отримають чистої вигоди. Щоправда, така дискримінація має і позитивну рису - збільшення ринкового обсягу з Q_M до ефективного рівня Q_C.

Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встановленні рівня ціни в залежності від обсягів продажу (рис. 2.1.2). Цей спосіб дискримінації, як і в попередньому випадку, використовує спадну криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовності покупця платити при збільшенні обсягу.

Рис. 2.1.1. Абсолютна цінова дискримінація (1-го ступеня)

Рис. 2.1.2 Цінова дискримінація 2-го ступеня

Так, обсяг Q_A споживачі готові придбати за ціною P_A, при збільшенні партії товару до Q_В додатковий обсяг (Q_В - Q_А) вони готові придбати за нижчою ціною P_B, наступну партію товару (обсяг Q_F - Q_B) - ще дешевше - за ціною P_F. При монопольному ціноутворенні було б реалізовано обсяг Q_M за ціною P_M. Спроба продати обсяг Q_F за єдиною ціною P_F принесла б фірмі менший прибуток, ніж максимальний монопольний (при продажу Q_М за ціною Р_М).

Запровадження дискримінації (у наведеному прикладі - встановлення трьох різних цін у залежності від обсягів продажу) дозволяє збільшити прибуток від продажу обсягу QF навіть порівняно з монопольним прибутком. Така цінова політика поширена на ринках електроенергії. Отже, і в цьому випадку дискримінація дає змогу збільшити сукупну виручку і прибуток монополіста.

Цінова дискримінація третього ступеня (на сегментованих ринках) запроваджується тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів (наприклад, дві групи - А і В), які відрізняються одна від одної своїм попитом, отже і еластичністю попиту, тобто коли можна сегментувати ринок.

У випадку двох груп споживачів - А і В, які відрізняються одна від одної своїм попитом (D_A i D_B), отже й еластичністю попиту матимемо два відповідних сегменти ринку (рис. 2.1.3а та 2.1.3б).

Рис. 2.1.3 Цінова дискримінація на сегментованих ринках (3-го ступеня)

Монопольний випуск Q_M встановлюється згідно з умовою MR_A+B=MC, де MR_A+B − об’єднана крива граничної виручки, що визначається сукупним попитом усіх споживачів (рис. 2.1.3в).

Для максимізації прибутку треба, щоб MR_A і MR_B були рівними (інакше прибуток буде зростати при продажі додаткової одиниці на ринку з вищою граничною виручкою). Для групи споживачів А утворюється один ринок із ціною P_A, за якою можна продати обсяг Q_A, для групи споживачів B утворюється свій ринок із ціною P_B і обсягом продажу Q_B; Q_A+Q_B=Q_M.

Це найпоширеніший варіант цінової дискримінації, який застосовується, скажімо, на ринках авіаперевезень, на залізниці. Звичайно, і в цьому випадку монополіст отримує можливість збільшити власні прибутки.