Емоційно-модальна функція інтонації

З погляду експресивної функції емоцій, які людина спроможна виразити та розпізнати на певному рівні комунікації, інтонацію прийнято розглядати як елемент мовної системи особливої виразної сили, завдяки якому передається не лише раціональна, але й емоційна інформація [8, с. 253]. За допомогою інтонації завжди передається емоційний стан мовця (його піднесений чи пригнічений настрій) і специфіка його особистого, індивідуального оформлення мовлення [7, с. 103].

Для вираження емоцій та емоційних оцінок у мовленні, як відомо, використовують засоби всіх рівнів (лексичного, граматичного та фонетичного), що за певними законами виступають і взаємодіють у мовленні одночасно [33, с. 42]. При цьому відзначається, що "так само, як кожному мовному правилу відповідає мовленнєвий учинок, правилу емоційного вираження також має відповідати вчинок – мімічний, мовленнєвий або інтонаційний" [12, с. 151] (переклад наш – А. Д.). У зв`язку з цим, у межах окремих мовленнєвих культур мають місце й конкретні інтонаційні культури, що за своєю суттю призначені зв`язувати емоційний стан мовця з його "інтонаційними вчинками". Тому дослідники здебільшого шукають інформацію про емоційні стани мовців в акустичних характеристиках мовленнєвого сигналу.

У багатьох дослідженнях емоції розглядаються як віддзеркалення особистісного відношення суб`єкта до можливих або реальних ситуацій [29, с. 16], як оцінка відображуваного мовцем явища [35, с. 120]. Тому [35, с. 122] включення конкретних емоцій у семантику інтонаційних одиниць уважається цілком правомірним, оскільки їх вираження має лінгвістичне значення, яке містить також і оцінку мовцем того чи іншого висловлення чи фрагменту тексту.

Оскільки інтонація є основним засобом вираження емоцій у мовленні, її змістовий репертуар здатен віддзеркалювати десятки модальних значень. Так, наприклад, у студійних дослідженнях К. С. Станіславського, пізніше повторених Р. Якобсоном, словосполучення "сьогодні ввечері" вдавалося вимовляти з таким інтонаційним різноманіттям, що слухачі розрізняли у виконаних варіантах 40-50 емоційних ситуацій. З цього приводу В. В. Виноградов [11, с. 227] відзначає, що інтонація є найбезпосереднішим і єдиним способом вираження думок. При цьому підкреслюється [45, с. 277] значна автономність інтонації висловлення і, зокрема, емоційно забарвлених інтонацій, які засвоюються дітьми раніше, ніж звукова будова рідної мови. Використання стверджувальної, питальної і безпосередньо емоційної інтонації поза мовленням як таким, або при нечіткому нерозбірливому чи швидкому мовленні є, як вважає автор [там само], додатковим доказом автономного існування позамовних інтонаційних відмінностей.

Таким чином, вираження емоцій та емоційних оцінок у мовленні реалізується взаємодією засобів лексичного, граматичного та фонетичного рівнів мови. При цьому інтонацію прийнято розглядати як елемент мовної системи особливої виразної сили, завдяки якому відбувається передача не лише раціональної, але й емоційної інформації.

Висновки до розділу 1 [6]