Джерела формування оборотних активів підприємства

Оборотний капітал і оборотні кошти – взаємопов’язані поняття, проте вони не є аналогічними. Величина оборотного капіталу свідчить про те, наскільки основна діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. Однак, за недостатністю власних, в обіг можуть бути залучені спеціально для цього позичені кошти (кредити), або кошти, призначені для погашення заборгованості з поточних зобов’язань, що є цілком нормальним.

Оборотний капітал розкриває процес пошуку джерел фінансування оборотних активів. З точки зору бухгалтерського балансу оборотний капітал – це перевищення оборотних активів підприємства над його короткотерміновими зобов’язаннями.

Джерела формування оборотних засобів підприємства – це фінансові ресурси підприємства, за рахунок яких вони створюються.

Формування майна суб’єктів господарювання є:

1. Грошові та матеріальні внески засновників;

2. Доходи від реалізації продукції (робіт, послуг).

3. Доходи від цінних паперів.

4. Капітальні вкладення і дотації з бюджетів.

5. Надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів, що належать їм, придбання майна інших суб’єктів.

6. Кредити банків та інших кредиторів.

7. Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян.

8. Інші джерела не заборонені законом [4].

У процесі роботи додаткова потреба в оборотних засобах покривається, як правило, за рахунок власних фінансових ресурсів підприємства, основним з яких є прибуток.

Велике значення в джерелах формування оборотних засобів підприємства відіграють прирівняні до власних фінансових коштів, до яких належать стійкі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Рис. 1.2. – Джерела формування оборотних коштів підприємства

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів. До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства[5].

Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

До них належать:

- мінімальна заборгованість підприємства до резерву майбутніх платежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але які не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;

- мінімальна заборгованість із заробітної плати та відрахування на соціальні заходи;

- тимчасово вільні кошти спеціальних фондів тощо[14].

Наприклад, мінімальна заборгованість із заробітної плати виникає тому, що між нарахуванням і виплатою заробітної плати існує розрив у часі. Так, якщо строки виплати заробітної плати встановлені 9 і 24 числа кожного місяця, а нарахування проводяться з початку місяця, то заробітна плата, нарахована за 9 днів, може бути використана як оборотні засоби.

До власних коштів підприємства прирівнюються також і асигнування з бюджету.

Позичені оборотні засоби підприємства – це тимчасово притягнуті кошти у вигляді короткотермінових кредитів банку на чітко визначений строк. Банк видає позики на кредитування сезонних запасів, під відвантажену продукцію (розрахункові документи в банках на інкасо та інші) з умовою повернення позики у визначений строк. За наданий кредит підприємство сплачує банку визначений процент[11].

До позичених коштів підприємства відносяться також притягнуті оборотні засоби через акціонування та кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість – це кошти, які не належать підприємству, але тимчасово знаходяться в його обігу, у тому числі це заборгованість підприємства своїм постачальникам.

Раціональне використання власних та позичених коштів дає змогу підприємствам не звертати особливої уваги на тимчасові труднощі і більш ефективно використовувати оборотні засоби.